Апаратне забезпечення сучасного пк: призначення та основні характеристики корпусу, блоку живлення, оперативної пам’яті та жорсткого диску, центрального процесора та відеоадаптера.
Корпус:
Системний блок — функціональний елемент, який захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим в середині системного блоку, екранує створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи. Системні блоки зазвичай виробляються з деталей на основі сталі, алюмінію та пластмаси, також інколи використовують такі матеріали, як деревина та органічне скло.
Типи корпусів:
Горизонтальні (розміри вказані в міліметр ах):
Desktop (533 × 419 × 152)
FootPrint (406 × 406 × 152)
SlimLine (406 × 406 × 101)
UltraSlimLine (381 × 352 × 75)
Вертикальні (розміри вказані в міліметр ах):
MiniTower (152 × 432 × 432)
MidiTower (173 × 432 × 490)
BigTower (190 × 482 × 820)
SuperFullTower (різні розміри)
Блок Живлення:
Блок живлення — вторинне джерело живлення, призначене для забезпечення живлення електроприладу електричною енергією, при відповідності вимогам її параметрів: напруги, струму, і т. д. шляхом перетворення енергії інших джерел живлення.
У побуті, найчастіше, блок живлення перетворює змінну напругу величиною 220 В і частотою 50 Гц (в Україні та багатьох інших країнах, саме таку напругу і частоту має побутова електромережа), в задану постійну напругу.
Згідно специфікації ATX 2.x, блок живлення настільного комп'ютера повинен забезпечувати вихідні напруги ± 5, ± 12, +3,3 Вольт, а також +5 Вольт чергового режиму.
Основними силовими ланцюгами є напруги +3.3 В, +5 В і +12 В. Причому, чим вище напруга, тим більша потужність передається по даних ланцюгах.
В більшості випадків використовується полумістковий імпульсний блок живлення. Блоки живлення з накопичуючими енергією трансформаторами природно обмежені за потужністю габаритами трансформатора і застосовується значно рідше
В кінці 2000-х років стали з'являтися модульні БП (безперебійники)
Оперативна пам'ять:
Операти́вна па́м'ять — пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM.
Типи:
Напівпровідникова статична (SRAM) — комірками є напівпровідникові тригери. Переваги — невелике енергоспоживання, висока швидкодія. Відсутність необхідності проводити «регенерацію». Недоліки — малий обсяг, висока вартість. Нині широко використовується як кеш-пам'ять процесорів у комп'ютерах.
Напівпровідникова динамічна (DRAM) — кожна комірка є конденсатором на основі переходу КМОН-транзистора. Переваги — низька вартість, великий обсяг. Недоліки — необхідність періодичного прочитування і перезапису кожної комірки — т.з. «регенерації», і, як наслідок, зниження швидкодії, велике енергоспоживання. Процес регенерації реалізується спеціальним контролером, встановленим на материнській платі або в центральному процесорі. DRAM зазвичай використовується як оперативна пам'ять (ОЗП) комп'ютерів.
Феромагнітна — є матрицею з провідників, на перетині яких знаходяться кільця або біакси, виготовлені з феромагнітних матеріалів. Переваги — стійкість до радіації, збереження інформації при виключенні живлення; недоліки — мала ємність, велика вага, стирання інформації при кожному читанні. В наш час в такому, зібраному з дискретних компонентів вигляді, не застосовується.
На даний момент найпопулярніша є DDR3 версія (велика тактова частота та не дорога), також його попередниками були DDR2, DDR1.