54. Назвіть особливості та основні джерела формування власного капіталу підприємства.

Утворюється власний капітал двома шляхами: внесенням власниками акціонерного товариства грошових коштів та інших активів; нагромадженням суми доходу, що залишається в акціонерному товаристві У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні акціонерного товариства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а

відповідно і ріст ринкової вартості акціонерного товариства.Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо в акціонерних товариствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів;проте суму власного капіталу акціонерного товариства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових

ресурсів акціонерного товариства.У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню акціонерним товариством акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу.Для окремих акціонерних товариств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безоплатна

фінансова допомога, яка надається, як правило,лише окремим державним акціонерним товариствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безоплатно передані акціонерному товариству ма теріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу

54. Позиковий капітал підприємства: сутність, склад, класифікація, функції, відмітні особливості. Позичковий капітал - це сукупність позичкових коштів, використання яких дає фірмі прибуток, тобто які фірма використовує як капітал. Позичковий капітал складається з банківських довгострокових та короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості фірми перед партнерами, робітниками, бюджетом. Використання позичкових коштів необхідно, коли фірмі не вистачає власних джерел для фінансування розвитку бізнесу, інновацій, модернізації виробництва тощо. Потреба у позичкових коштах пов'язана також з фінансуванням оборотного капіталу, бо фірмі може бракувати власних оборотних коштів .Позичковий капітал підприємства може формуватися за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий позичковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами:

• позички банків та інші позички, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців;

• довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• довгострокові векселі видані;

• довгострокові зобов’язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів;

• інші довгострокові зобов’язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу. Поточний позичковий капітал може формуватися за рахунок таких видів зобов’язань:короткострокові кредити банків;

поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців);

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам i підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями);

поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями i замовниками рахунків постачальника);

• поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, а також зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету);

• поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням);

• поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці, преміях, допомогах тощо);

• поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками (заборгованість підприємства його учасникам (власникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивідендів) та іншими виплатами, нарахованими засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним i майновим паями, а також виплатами у зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику частини активів підприємства);

• поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (заборгованість підприємства пов’язаним сторонам і кредиторська заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках);

• інші поточні зобов’язання (суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахованими процентами, та ряд інших).

що до основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу підприємств належать:

• банківські (фінансові) кредити;

• кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

• комерційні позички.

54. Сутність, принципи, завдання кредитування як механізму формування позикового капіталу підприємства.Формою руху позикового капіталу є кредит.Кредит - це позика в грошовій формі на умовах терміновості, поворотності і платності.

Існує банківський, міжнародний, державний, комерційний, споживчий кредит. Основними, фундаментальними формами кредиту є комерційний і банківський.

Комерційний кредит існує в безпосередніх відносинах між підприємцями у зв'язку з відстроченням платежу при реалізації товарів. Він надається на нетривалий термін у товарній формі в обмежених розмірах. Основним призначенням комерційного кредиту є прискорення руху товарів із сфери виробництва до сфери споживання. Комерційний кредит широко застосовується також у взаємовідносинах підприємств-сумісників. У ринковій економіці комерційний кредит обслуговується вексельними білетами, обіг яких опосередковується банками і регулюється чинним законодавством.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі у вигляді короткострокових і довгострокових кредитів. Банки - посередники в торгівлі грошовим капіталом. У формі внесків і в інших формах вони концентрують у себе тимчасово вільні грошові капітали і перетворюють їх на позиковий. Також банки значну частину грошового доходу і заощаджень населення перетворюють на капітал. За допомогою банків здійснюється перерозподіл капіталу між галузями економіки і вирівнювання норми прибутку. В цілому кредит сприяє розвитку підприємництва та економічному зростанню. Метою банківського кредиту є задоволення тимчасової потреби у грошових коштах.

Основні принципи кредитування: цільовий характер; матеріальна забезпеченість, строкове використання, платність і своєчасне повернення.

54. Банківське та небанківське кредитування підприємства: особливості, форми та інструменти. Банківський кредит - це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного, або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента.

Даний кредит має широку цільову спрямованість і залучається в найрізноманітніших видах. В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й закордонні банки, особливо в кредитуванні спільних підприємств. Під банківським кредитом розуміються кошти, надані банком у борг клієнту для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток. Банківський кредит надається підприємствам на сучасному етапі в таких основних видах:

1. Бланковий (незабезпечений кредит) - даний вид кредиту дається, як правило, тільки на короткостроковий період.

2. Контокорентний кредит (овердрафт). - передбачає ведення банком поточного рахунка клієнта з оплатою розрахункових документів, що надійшли, і зарахуванням виторгу. Якщо коштів клієнта виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, банк кредитує його в межах встановленої в кредитному договорі суми, тобто контокорент може мати і дебетове, і кредитове сальдо.

3. Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу -

4. Відкриття кредитної лінії - договір між банком і його клієнтом, що представляє собою обіцянку банка надати клієнтові визначену суму грошей до деякого ліміту протягом визначеного терміну.

5. Револьверний (автоматично поновлювальний) кредит - автоматично поновлюваний кредит (або акредитив), кредитна лінія. Юридично формалізований контракт про надання кредиту на якусь максимальну суму протягом визначеного періоду.

6. Онкольний кредит є різновидом контокорента і видається, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує всі рахунки клієнта, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу за рахунок коштів, що надійшли на рахунок клієнта, а при їхній недостатності - шляхом реалізації застави. Процентна ставка по цьому кредиту нижча, ніж по термінових позичках.

7. Ломбардний кредит - здійснюється у формі банківського кредиту під заставу депонованих у банку цінних паперів. У заставу звичайно приймаються цінні папери, що котируються на біржі.

8. Іпотечний кредит - Іпотечний кредит може бути отриманий від банків, що спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому ("іпотечних банків"). Підприємство, що передає в заставу своє майно, зобов'язане застрахувати його в повному обсязі на користь банку. При цьому закладене в банку майно продовжує використовуватися підприємством. В умовах різкого скорочення видачі підприємствам незабезпечених банківських позик іпотечний кредит стає основною формою довгострокового банківського кредитування.

9. Роллеверний кредит - є одним із видів довгострокового кредиту з процентною ставкою, що періодично переглядається у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку. У європейській практиці перегляд процентної ставки здійснюється один раз у квартал або півріччя (в умовах високої інфляції і частої зміни дисконтної ставки центрального банку періодичність перегляду процентних ставок за кредит може бути більш частою).

10. Консорціумний (консорціальний) кредит - Кредитна політика банку, система встановлених нормативів кредитування або високий рівень ризику іноді не дозволяють йому повною мірою задовольнити високу потребу підприємства-клієнта в кредиті. У цьому випадку банк, що обслуговує підприємство, може залучати до кредитування свого клієнта, інші банки, тобто створюється союз банків для здійснення таких кредитних операцій, який називається консорціум. Після укладання з підприємством-клієнтом кредитного договору банк акумулює засоби інших банків і передає їх позичальнику, розподіляючи суму відсотків при обслуговуванні боргу. За організацію консорціум його кредиту ведучий (обслуговуючий клієнта) банк одержує визначену комісійну винагороду.

Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що виражає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів між підприємствами. При комерційному кредиті в кредитну угоду включаються лише ресурси постачальника, який реалізує свою продукцію чи надає послуги.

Лізинговий кредит - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем (кредитором) лізингоотримувачеві (позичальнику). Лізинг - це довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення.

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи: пускових об’єктів; раніше розпочатих новобудов виробничого призначення; технічного переозброєння та реконструкції діючих підприємств незалежно від форми власності. Фінансування інвестиційних потреб підприємств буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією.

Міжнародний кредит. Рух капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних й товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості й сплаті відсотків, називають міжнародним кредитом. У якості кредиторів і позичальників виступають банки, підприємства, держава, міжнародні та регіональні організації..

Також міжнародний кредит, розсуваючи межі індивідуального нагромадження, сприяє створенню нових фірм. Тобто можна сказати, що міжнародний кредит виконує ті ж функції, що й інші форми кредиту, тільки в міжнародному аспекті.

54. Охарактеризуйте сутність фінансового лізингу та його видів.Термін “лізинг” походить від англійського дієслова “to lease”, що означає “брати в оренду”.В економічному розумінні лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізиногодержувач.

З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні й лізингові відносини між лізингоодержувачем та лізингодавцем будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

 Сутність лізингу проявляється в його функціях: фінансовій, виробничій, збутовій.

Фінансова функція полягає у:звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту;використанні підприємством податкових пільг.Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства.

Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через тимчасове їх використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій та техніки.

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, які неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, яке можна віднести до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і до якого немає обмежень на передачу в лізинг (оренду).

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.