34. Концепції витрат обігу і торговельного прибутку.

В останнє десятиріччя широко відомою стала теорія трансакційних витрат, яка розроблена представниками неоінституціоналізму. Сюди відносять головним чином витрати обігу, тобто витрати на реалізацію товару (реклама, обслуговування ринків та ін). Поняття трансакційнх витрат запровадив американський економіст Р.Коуз. Неоінституціоналісти вважають, що функція ринку полягає в економії трансакційних витрат, а головною його перевагою виступає тенденція до мінімізації витрат кожного учасника обміну на отримання інформації.

До продуктивних витрат обігу належать:

1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці на зберігання різних видів запасів;

2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання.

Задачам аналізу витрат обігу є:

• Вивчення виконання кошторису витрат обігу за певний період і розробка заходів на майбутнє;

• Вивчення основних факторів, що впливают на загальний рівень витрат обігу, а також на окремі статті витрат;

• Виявлення резервів економії ресурсів в сфері товарного обігу, виявлення витрат і розробка заходів направлених на їх ліквідацію.

Торговельний ПРИБУТОК — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють:

• маржинальний прибуток;

• валовий (балансовий);

• чистий прибуток підприємства.

33. Сутність та еволюція торговельного капіталу.

Торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері

товарного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

Еволюція торговельного капіталу.

У період формування капіталізму і на ранніх етапах його розвитку торговельний капітал був складовою промислового. Виробники самі реалізовували виготовлену на їх підприємствах продукцію. З поглибленням суспільного поділу праці, розширенням масштабів капіталістичного виробництва і ринків збуту ускладнюються механізми реалізації, управління промисловими підприємствами і зростає час кругообороту капіталу, витрати на нього. Це зумовлює зменшення маси і норми прибутку промислового капіталу та економічну необхідність відокремлення торговельного капіталу від промислового.

Функції:

— здійснення торгових операцій;

— забезпечення руху сукупного капіталу та його прискорення;

— реалізація втіленої у товарі вартості (в тому числі додаткової);

— формування частини додаткової вартості у формі торговельного прибутку.

Згідно з поглядами послідовників марксизму торговельний капітал безпосередньо не створює додаткової вартості (а отже, й прибутку), оскільки не бере участі у виробництві і функціонує лише у сфері обігу. Винятком вважають лише авансовану на додаткові витрати обігу частку торговельного капіталу. Класична школа (А. Сміт, Д. Рікардо) теж обмежувала продуктивну працю сферою матеріального виробництва, ігноруючи сферу послуг (торгівлю). Тому погляди К. Маркса були дещо конструктивніші, але концептуально в його теорії не відобразилися.