11. Персональний журналізм як явище.

Період персонального журналізму в Європі характерний для епохи просвітництва. Для персонального журналізму як явища характерно те, що при підготовці і випуску видання все робить одна людина. В епоху просвітництва практично за кожним періодичним виданням стояла особа редактора або видавця. Це дозволяло авторові і видавцевцеві поширювати і пропагандувати власні погляди. Найвідомішим «персональним журналістом» є Д. Дефо – памфлетист і полеміст. Видавав власний журнал «Огляд відносин Франції та усієї Європи…» - народний листок, виходив 4 рази на тиждень. У журналах все заповнював власними творами.

Далі – видавав журнал «Ревю».

Дж. Свіфт починав як памфлетист, ніколи не підписував свої твори. Піднімав гострі питання (памфлети «Битва книг», «Казка бочки»). Політичні погляди Свіфта привели до редакторства у тижневику «Дослідник».

Розвиток журналістики, становлення преси, підвищення професіоналізму пов’язано з персональною журналістикою.

Персональний журналізм підготував Французьку революцію.

Таким чином, персональний журналізм в історії журналістики асоціюється перш за все з Д. Дефо і його «Ревю», а також із памфлетною публіцистикою Дж. Свіфта.

15. Основні тенденції розвитку американської журналістики хіх ст. Особливості аболіціоністської преси.

На поч. століття Томас Джеферсон відмінив всі обмеження преси.

Засновуються газети «Національний вісник», «Вечірня пошта», «Ранкова хроніка» (літературна газета, мала розважально-гумористичний характер, помітним був образ-маска Дж. Олдстайна).

Зростає вплив журналів на громадську свідомість, їх кількість невпинно зростає: «Массачусец Мегезін», «Нос амерікен ревю», «Порто Фоліо» та ін.

Спільна ідея – самобутності та культурної незалежності Америки. Незважаючи на зовнішню орієнтацію на британські видання, ці видання вступали в полеміку на інтелектуальному рівні.

З 20-х рр. ХІХ ст. формуються певні тенденції, котрі характеризують американську журналістику:

- період меркантилізму.

На поч. ХІХ ст. видання не приносили прибутку. В самих назвах видань з'являється слово «комерційний», «меркантильний», «рекламний». Читацька ауд. – підприємці, представники середнього класу.

• розвиток аболіціоністської преси – проти рабовласництва.

• розвиток жіночих видань.

«Godley’s Lady’s Book» - редакторка Сара Хейл, співпрацював Е. По. Друк. Ілюстрації мод, кольорові.

• поява penny press, рух американської журналістики в бік масовості.

• створення інформаційних агентств («Ассошіейтед Прес»).

У другій половині ХІХ ст. в американській журналістиці з’являються нові тенденції:

- курс на інформаційну насиченість (війна),

- децентралізація американської преси, розвиток регіональних видань,

- розвиток компаній, які займаються поширенням регіональних видань,

- зростає політична незалежність,

- у подачі матеріалу акцент зміщується на сенсаційність,

- суспільна популярність професії журналіста, професія отримує високий соціальний статус,

- розвиваються серйозні журнали.

Аболіціоністська преса починає розвиватися на поч. ХІХ ст. У 1830-х роках кількість аболіціоністських видань (проти рабства) зросла до 30. Найвідомішими були «Genius of Universal Emancipation» - щотижнева газета, «The Liberation» - щотижневе радикальне видання, на території південних штатів було заборонено цю газету.

«Freedom’s Journal» - перша негритянська газета. Видавав Расвем – перший в Америці негр, який отримав вищу освіту. Проіснувала 2 роки. Дістала назву «Права для всіх».

Негритянська газета «Північна зірка».

З часом тема рабовласництва набуває загальнонаціонального масштабу. Аболіціоністська тема підсилюється рабовласницькою позицією провідних газет.

Починається війна між півднем і північчю. Південь оголошує сецесію – відпадіння.

1865 р. 13 поправка до конституції – відміна рабства у США.