- •1. Поняття та призначення інформаційних систем (іс). Класифікація інформаційних систем.
- •2. Структура інформаційних систем. Склад забезпечувальної частини системи.
- •Забезпечувальна частина інформаційних систем
- •3. Поняття інформації, її види та властивості
- •4. Склад і зміст економічної інформації. Класифікація економічної інформації.
- •5. Суть системи класифікації економічної інформації. Методи класифікації
- •6. Суть системи кодування економічної інформації. Методи кодування
- •7. Розробка кодів, методи контролю їх правильності.
- •8. Поняття інформаційної технології. Класифікація інформаційних технологій.
- •Технічне оснащення рішення банківських задач.
- •10.Перелічити вимоги, які ставляться до абс сучасного банку. Загальні вимоги.
- •11.Дати загальну характеристику звітності кб
- •12. Розкрити суть аналітичного та синтетичного обліку в кб.
- •13. Особливості ведення аналітичного обліку. Характеристика параметрів контрагентів.
- •15.Описати технологію реєстрації нового клієнта (юридичну особу)
- •16.Призначення додатку „Счета" в саб 8сгоо§е.
- •17.Описати технологію відкриття рахунків клієнтові банку засобами саб §сгоо§е.
- •18.Описати технологію відкриття субрахунків клієнтові банку засобами саб
- •19.Описати технологію обробки грошово-розрахункових документів
- •20.Описати технологію обробки касових документів засобами саб 8сгоо§е.
- •21. Перелічити класифікатори, які використовуються при заповненні
- •22.Призначення додатку для роботи з касовими документами.
- •24.Описати технологію відкриття пакету кредитних рахунків клієнтові
- •25.Описати технологію видачі кредиту клієнтові банку, нарахування відсотків.
5. Суть системи класифікації економічної інформації. Методи класифікації
Класифікація — обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованого оброблення, а також передумова раціональної організації інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів.
Її можна визначити як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, що належить до мовних засобів управління. Тому класифікація є основою для кодування інформації та наступного її пошуку.
Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу множини об’єктів (М) на підмножину(Мij) відповідно до ознак схожості або несхожості.
Об’єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.
Класифікаційне групування — підмножина об’єктів, отриманих у результаті класифікації.
Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фа- сетний.
Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні угруповання.
Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.
Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.
Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання.
Фасет — набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання.
Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі.
Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.
6. Суть системи кодування економічної інформації. Методи кодування
Класифікація і кодування являють собою єдиний безперервний процес для формального опису інформації з метою забезпечення її компактного збереження в пам'яті комп'ютера і зручності її обробки.
Кодування - завершальний етап процесу класифікації.
Ціль кодування полягає в представленні інформації у виді зручному для обробки на комп'ютері, більш компактного запису інформації а отже економія пам'яті, доповнення інформації існуючої вихідною мовою.
Система кодування – сукупність правил і методів розробки кодів і порядок складання класифікаторів.
Кодуванням називається утворення і присвоєння кодів класифікаційним угрупованням і об'єктам класифікації
Кодом називається умовна позначка класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації.
Для кодування економічної інформації використовують так називані семантичні коди. Це коди, утворені на підставі властивостей об'єктів . Для кожного коду прийняті такі позначення:
алфавіт коду - система знаків прийнята для утворення кодів (числа, букви, спеціальні знаки);
основа коду, кількість знаків в алфавіті коду;
довжина коду, число знаків у коді без обліку пробілів;
розряд коду, позиція знаків у коді;
структура коду, умовна позначка складу і послідовності розташування знаків у коді.
Розглянутий вид кодування називається семантичним кодуванням об'єктів і класифікаційних угруповань.
Крім семантичного в ИС використовуються наступні види кодування:
Посимвольное - кодування символів для запису на комп'ютерні машинні носії у відповідності з визначеними стандартами;
перешкодозахисне - до повідомлень додаються зайві розряди, значення яких залежить від характеру повідомлення;
криптографічне - кодування з метою захисту інформації від несанкціонованого доступу;
кодування графічної й іншої нетекстової інформації - кодування з метою запису на комп'ютерні носії різних об'єктів нетекстового походження (зображення, звуки, анімації, відео);
Ціль семантичного кодування:
зменшення обсягу даних для більш раціонального використання технічних ресурсів при передачі і збереженні інформації;
однозначна ідентифікація об'єктів і проведення розходжень, що із працею визначаються звичайною мовою;
формалізація властивостей об'єктів для використання логічної обробки даних.
Семантичне кодування розділяється на :
ідентифікаційне - використовується для однозначної ідентифікації (виділення) одного чи декількох об'єктів з безлічі інших. Попередня класифікація при цьому не проводиться;
класифікаційне - призначене для формального запису інформації про властивості кодируемых об'єктів. Цьому виду кодування завжди передує попередня класифікація.
Вимоги до системи кодування:
система кодування повинна відповідати ЄСКК ТЕІ; алфавіт коду по можливості повинний бути цифровим;
кодове позначення повинне забезпечувати резерв, тобто можливе кодування додаткових позицій
Тепер розрізняють такі методи кодування: порядковий; серійний; позиційний.
Порядковий передбачає утворення і присвоєння кодів об'єктів з чисел натурального ряду. Приклад: 01, 02, 53.
Призначений для кодування невеликої кількості об'єктів, причому порядок їхнього проходження може бути довільним. Порядковий код не несе в собі ніякої характеристики об'єкта, характеризується тільки довжиною, що визначається значністю загального числа об'єктів кодування. Якщо порядковий код має меншу, чим у максимальному значенні значність то в нього додаються лідируючі нулі. Даний метод не передбачає проведення попередньої класифікації.
Серійний передбачає проведення однорівневої попередньої класифікації. Отримані в результаті класифікації угруповання визначається серією кодів з урахуванням резерву для кодування додаткових позицій. Приклад: для кодування академічних груп вузів за допомогою серійного методу можна визначитися в такою серією кодів: 0001 - 0030, 0031-0060. Розмір серії визначається по максимально можливій кількості об'єктів відповідної угруповання. Якщо можлива кількість об'єктів заздалегідь передбачити неможливо - необхідно установити великий розмір серії. В основному даний метод використовується разом із двома методами кодування (позиційним, порядкової).
Позиційний передбачає утворення коду об'єктів з кодів значень ознак (властивостей, якими володіє даний об'єкт). Перевага даного методу полягає в гнучкості, тобто - можливості кодування по довільній кількості ознак.
Розрізняють два різновиди позиційного коду:
Позиційно - залежний (коли значення молодшої ознаки позиційно залежить від значень старших ознак).
Позиційно-незалежний код - значення молодшої ознаки позиційно не залежить від значень старшої ознаки.
Звичайно код складається з двох частин: ідентифікаційної і класифікаційний.
Друга описує властивості об'єктів, а перша його порядковий номер (ідентифікатор).
Для забезпечення вірогідності введення і збереження кодів у пам'яті комп'ютера в кінець коду часто додається контрольний чи розряд контрольне число одержуване за допомогою спеціального апарата в процесі обробки вихідного значення кодів.
Рівнобіжний метод кодування заснований на фасетній класифікації, де кожній незалежній ознаці ставиться у відповідність кодове позначення. Порядок розміщення кодів узагалі не має значення. Але бажано при цьому з безлічі незалежних ознак класифікації в контексті розв'язуваної задачі виділити найбільш важливі і поставити коди цих ознак спочатку, а коди менш значимих - наприкінці коду.