4.Врахування вирішальних моментів

Суспільні науки надають нам корисну допомогу, даючи зрозуміти характер і природу різних соціальних явищ. Вони показують, в яких колах фактично виробляється політика, хто приймає політичні рішення і що відбувається пізніше.

Суспільні науки рідко застосовують кількісні показники, хоча можуть дати задовільний кількісний аналіз важливих факторів.

Багато науковців, які працюють у сфері суспільних наук, гордяться своєю здатністю визначати характер наслідків, які зумовлені певними обставинами. Та, попри це, вони не хочуть ризикувати своєю науковою репутацією і відмовляються робити прогнози навіть у тій сфері знань, де вони працюють.

У розвідці все навпаки. Вони повинні складати стратегічно важливі прогнози навіть там, де вчені- соціологи не роблять цього.

Навіть не роблячи прогнозів вчені-соціологи можуть бути дуже корисними, бо вони можуть вказати на цінні вирішальні моменти, від яких залежать майбутні події. Якщо науковець вкаже офіцеру інформації на вирішальний момент і зможе навести вагомі докази на користь його правильності, то тим самим дозволить розвіднику зосередитися на головному і зробити вірний прогноз. Та слід також пам'ятати про те, що про інші моменти забувати не варто.

Ш.Заключна частина

Отже, на сьогоднішньому занятті ви довідалися про важливість виявлення степені достовірності інформації та ознайомилися з факторами, які забезпечують успіх передбачення.

На наступному практичному занятті ми проведемо коротке обговорення даного теоретичного матеріалу, а потім ви отримаєте практичне завдання і самі спробуєте себе у ролі аналітика.

Дякую за увагу.

3. Сценарні методи прогнозування майбутнього.

Всі методи прогнозування і аналізу майбутнього не ПЕРЕДБАЧАЮТЬ майбутнє, а тільки можуть підготувати осіб відповідальних за прийняття рішень до дій в різних варіантах розвитку ситуації, хоча і орієнтуються на майбутні дії.

Г.Кан – про неспівпадіння академічного підходу до розгулу майбутнього і підходу практичних діячів. Перший в основному на один варіант розвитку подій, Другий на – не мають права обмежуватись одним варіантом і мають працювати в рамках „широкого підходу”.

Основними підходами до аналізу і прогнозування майбутнього відносять:

1. Метод Дельфі (40-50 рр. ХХ ст.)

2. Сценарний підхід (40-50 рр. ХХ ст.)

3. Аналіз трендів

4. Альтернативні варіанти майбутнього

5. „Wild Cards”

6. Планування на основі аналізу можливостей

(Capabilities-based planning) (воєнні аналітики, новітні)

7. Планування на основі аналізу передумов

(Assumptions-based planning) (воєнні аналітики, новітні)

Західні методики - як теоретичну, так і практичну направленість Все що в теорії з’являється відразу в практику. Основним завданням всіх цих методик є зниження рівня невизначеності і обійти принципову невизначеність майбутнього.

Метод Дельфі – в РЕНД воєнні для передбачення майбутніх технологій (Теодор фон Кармен). Спосіб збору і обробки інформації від експертів. Плюс – що експерти – краще за них в проблемі ніхто не розбирається; працюють групою, що певним чином нівелює суб’єктивність оцінок.

Елементи Методу Дельфі

• структурування інформаційного потоку

• зворотній зв’язок з учасниками

• анонімність

• кілька етапів

У яких ситуаціях застосовувати Дельфі найкраще:

- проблеми не піддаються точним аналітичним методиками, але може виграти від суб’єктивних думок

- експерти не мають адекватного досвіду спілкування з представниками різних концептуальних підходів, різним досвідом, підготовкою.

- розбіжності в точках зору не дозволяють очно зустрітись між собою

Кроки методу Дельфі:

1. Формування команди проведення моніторингу

2. Відбір групи експертів

3. Розробка опитувального листа №1

4. Перевірка опитувальних листів на предмет точності/двозначності

5. Передача листа №1 експертам

6. Аналіз відповідей

7. Підготовка листа №2

8. Передача листа №2 експертам

9. Аналіз відповідей

10. Формулювання остаточних висновків групою анлізу.

Мінуси – експерти визначають майбутнє у відриві від інших варіантів

• Відповідь залежить від формулювання питання;

• „ефект Макгрегора” – група людей передбачення ефективніше ніж одна особа.

Побудова сценаріїв

В РЕНД. 50-ті. Г.Кан, для об’єктивізації наших інтуїтивних бачень при аналізі майбутнього і розробки наукового інструментарію.

Сценарії дають можливість активізувати наступні типи дій:

• стимулювання уяви

• пояснити і визначити основні проблеми, дослідити альтернативні політичні пакети і конвенти

• покращити інтелектуальне спілкування аналітиків

• покращити здатність визначати нові моделі, тренди, поворотні моменти і кризи

• розуміти їх значимість, спираючись на історичні аналогії, метафори, аналітичні моделі.

Сценарій – спроба опису в певній деталізації гіпотетичної послідовності подій. Які вірогідно можуть привести до пронозо рваної події (Г.Кан)

Д. Дей – сценарії – коли є кілька тенденцій з високим рівнем невизначеності. Вони стають альтернативними теоретично можливими варіантами майбутнього. Що суттєво відрізняються один від одного.

Дві основні складові сценарного підходу:

1. покроковий рух до певного майбутнього стану

2. можливість альтернатив на кожному з кроків, що дозволяють полегшити чи призупинити можливий розвиток, що дає підстави для прийняття відповідних рішень

Сценарії створюються під державних чиновників і діячів. При чому як Г.Кан слід враховувати активну протидію опонентів. А отже і несподівані повороти в розвитку ситуації.

П. Шварц. – 8 кроків побудови сценарію:

1) Визначити ключові проблеми і рішення – (про які питання слід думати, які дії здійснювати, щоб впливати на довгострокове майбутнє)

2) Ключові фактори локального середовища – ті що визначають успіх/неуспіх першого кроку

3) Основні рушійні сили – які сили на макрорівні впливають на фактори, які визначені в 2)

4) Ранжування рушійних сил по важливості і ступені невизначеності

5) Визначити логіку сценарію (які сюжети будуть потрібні для опису сценарію – еволюція, революційні; Переможець/Переможений; Циклічність і т.п.)

6) Наповнення сценарію – встановлення взаємозв’язків між рушійними силами, факторами, трендами

7) наслідки – яке рішення для кожного сценарію. Можливі союзники. Загрози. Конкуренти.

8) Визначення основних індикаторів і вказівників – яка додаткова інформація потрібна на локальному/глобальному рівнях в зв’язку з можливостями, які витікають з побудованих сценаріїв.

Алфавіт сценарію – фактори і драйвери

Синтаксис сценарію – логіка майбутнього, того як розгортатимуться події, як діятимуть драйвери.

Аніта Рубін (www.tukkk.fi) –

• вивчення поточного стану (наприклад за методом SWOT – сила/слабкість/можливості/загрози)

• сценарії створюються в рамках кількох можливих варіантів розвитку подій (3-5)

• вироблення розуміння майбутнього організації (vision)

• завдання організації (mission)

• розробка зв’язків між vision і mission тобто чітке розуміння прив’язки розроблених моделей до конкретних потреб організації.

Стратегічний підрозділ британського уряду (www.number-10.gov.uk)

1. ↑ сценарну команду.

2. Визначити драйвери змін

3. Поєднати драйвери в рамках певної структури

4. ↑мінісценарії (7-10)

5. міні сценарії у сценарії (2-3)

6. протестувати

7. написати сценарії

8. оцінити достовірність сценаріїв

Сценарії цього підходу не дають рішень , але вони будуються на конкретних драйверах змін , що точно будуть реалізовані, а отже дають варіанти реакцій.

Камппинен М. Сценарії розглядає як моделі ризиків (тимчасове явище), що явно проявилися і тепер можна працювати з метою прогнозу і вирішення проблеми.

Більшість сучасних ризиків не контролюються нами. Сценарії дають можливість рухатись. Керуючись ними як картою. Сценарії як:

ВУЗЛИ – стани можливих світів і

ВІДНОШЕННЯ – майбутні переходи, обмежені таких переходів

Сценарій передбачає:

• вивчення системи для опису її динаміки;

• формулювання сценаріїв

• дії по використанню сценаріїв

При аналізі політики варто оцінити фактори, що впливають на ситуацію за параметрами РІВЕНЬ ВПЛИВУ і ВИЗНАЧЕНІСТЬ

	Великий вплив	Малий вплив
Велика невизначеність	Варіюється серед сценаріїв	Може бути проігноровано
Мала невизначеність	Фіксується в сценаріях	Факультативне використання

П. Девіс – недоліки:

• важко виявити єдину загрозу

• 1 чи кілька сценаріїв не можуть всі можливості

• сценарії несуть спрощення проблеми

• множина можливостей повинна визначатись на тривалій основі.

Тренди.

Це важливі тенденції, які поза межами наших можливостей їх обмежити. Тренд не може бути зупинений. Фактори впливу лежать поза нашими можливостями.

Сценарії треба будувати виходячи з наявних трендів. (Хоча критики, що за 10 років можуть ↑такі фактори які ми навіть не можемо собі уявити).

Нац. Рада по розвідці (www.cia.gov/nic):

Такі мегатренди сучасності:

• прискорення технологічних змін

• збільшення міждисциплінарності технологій

• змагання за лідерство в галузі технологій

• глобалізація відносин

• приховане/непряме розповсюдження технологій в держави, що розвиваються

МО Великої Британії своє дослідження „Стратегічні тренди” (до 2030 р.) (www.jdcc-strategictrends.org), (http://www.dcdc-strategictrends.org.uk/).

Тренди – видимі моделі змін. Які можуть бути лінійними, пришвидшуватись/сповільнюватись

Драйвери – фактори, що безпосередньо впливають чи викликають зміни. Можуть бути прямі чи непрямі.

Шоки – події з сильним впливом, але малоймовірні

У політиці безпеки були визначені такі тренди на наступні 30 років:

1) падіння ролі держави і суверенітету

2) зростання деструктивної сили асиметричних загроз

3) турбулентність світу і ↑локальних конфліктів

4) неадекватні держави стають все більшою загрозою

5) фундаменталістська реакція на Захід

6) антагонізм ісламу і Зх.

7) нові контексти для конфліктів (космос, кіберпростір)

8) змагання за обмежені ресурси

Урядовий доклад UK-2010 (www.foresight.gov.uk) такі тренди: індивідуалізм, вибір, мобільність, ідентичність, незалежність, тривога і ризик, креативність. Глобалізація, інформаційна і комп’ютерна технологія, біотехнології.

Альтернативні варіанти майбутнього.

Сценарії як такі роблять наголос на причинно-наслідкових зв’язках явищ і процесів (питання „Як до цього прийти?)

Альтернативні варіанти майбутнього акцентують на кінцевому результаті („Що буде?”)

Вичерпати Всі варіанти альтернативного майбутнього неможливо (робота має бути над найбільш вірогідними і найбільш ризикованими). Різні варіанти потребують різних типів дій.

Розробка індикаторів, які на певному етапі розвитку подій повинні показати до якого варіанту схиляється ситуація.

Це не передбачення – це опис можливих альтернатив.

Мають відповідати 2 критеріям:

1. Бути достатньо економними, щоб їх використовувати при плануванні політики у практичному аспекті

2. Покривати великий об’єм можливих варіантів майбутнього, щоб створити базу для прийняття рішень.

США з точки зору інтересів армії 6 варіантів: 1) Однополярність, 2) Демократичний світ; 3) Основний конкурент; 4) Багато полярність; 5) Транснаціональна мережа; 6) Хаос/Анархія.

В світі невизначеності слід весь час міняти вихідні припущення, адаптуючи їх до реалій.

Часто доводить до логічного максимуму ті характеристики, які на теперішній момент можуть бути представлені у зародковому вигляді.

Альтернативні варіанти майбутнього – по суті інструментарій, що дозволяє здійснити підготовку до приходу того чи іншого майбутнього.

Wild Cards.

Варіанти які є дуже маловірогідні, але їх значимість є надзвичайною разі реалізації, тобто це події дуже значимі по наслідкам, але малоймовірні з т.з. сьогоднішнього дня. З початкової точки їх реалізації – кардинально новий набір подій і можливостей, старі схеми дій вже не діють.

Тренд – є породження кількох потужних діючих сил (драйверів)

Wild Cards -

• в результаті однієї випадкової, але потужної по впливу сили, події, фактора.

• або як результуюча кількох, слабких, малопомітних драйверів.

Дж Петерсен ряд особливостей Wild Cards:

• глобальні по об’єму і прямо впливають на людські контексти

• потенційно розривають тенденцію (негативно/позитивно)

• суттєво поза контролем окремого інституту, особи, групи осіб

• швидко розвиваються і слабо прогнозуються

Тут, власне, доречно ще раз згадати про ШОК – який є хоч і ізольованою подією, але несе як первинний вплив так і низку наступних впливів, чи наступних шоків з наступною ескалацією їх інтенсивності (9/11, смерть ерц-герцога)

Планування на основі аналізу передумов (Assumptions-based planning).

Посилка - ?

На 5 кроках:

1. перерахувати всі наявні посилки – ті, не реалізація яких потребує суттєвих змін в планах

2. виявити суттєві вразливі посилки – ті, які можуть бути зметені майбутніми подіями протягом часу, на який розраховане планування. Тобто слід визначити вірогідн6ість того, що дана подія не буде мати місце і тому важливим є зрозуміти, що саме відбудеться чи не відбудеться в цьому випадку

3. створити вказівники – індикатори змін ситуації в ту чи іншу сторону

4. проводити формуючі дії – дії спрямовані на контроль вразливих посилок

5. проводити захисні дії – дії які готують ↓одного з існуючих припущень

Wild Cards це власне коли раптово руйнується одна з посилок.

Нереалізуємі посилки становлять для прогнозування особливий інтерес, бо в разі їх реалізації – рівень небезпеки різко зростає. Для визначення рівня ризику треба відповідь на такі питання:

1. чи можлива ситуація провалу даної посилки, що в результаті ↑серйозні наслідки для нацбезпеки. Чи відрізняються ці наслідки від вже визначених у сценаріях.

2. Якщо так, то наскільки вірогідно, що посилки не будуть реалізовані

3. Наскільки спів ставні є ризики цієї нереалізованої посилки з іншими ризиками, що від інших Wild Cards

Планування на основі аналізу можливостей (Capabilities-based planning)

Сценарне планування орієнтується на можливу ситуацію, на загрозу, ворога. Планування на основі можливостей – акцент робиться на самому собі, вихідною точкою є питання „Що ми можемо зробити?” В інших варіантах, „Що може супротивних?”, „Яка ситуація?”.

П. Девіс виділяє такі ключові моменти:

• акцент на модулі (комбінації дій, які можуть бути використані в різних ситуаціях)

• монтаж можливостей

• цільова орієнтація на гнучкість, адекватність

• множинні варіанти виміру ефективності

• економіка вибору

• розуміння того, що вимоги є результатом вибору високого рівня, що базується на широкому розумінні можливостей.