1. Вибір, призначення проблеми і теми дослідження;

визначення об’єктів і предметів вивчення;

розробка, формулювання гіпотез.

Визначення проблеми і теми обумовлені як об’єктивними (актуальність, необхідність дослідження проблеми, перспективність проблеми), так і суб’єктивними факторами (досвідом виконавця, професійним інтересом, здібностями, складом мислення)

Формулювання теми полягає у тому, щоб у короткому формулюванні. Визначити основні характеристики проблеми. Вдале формулювання теми повинно допомагати уточнити межі проблеми, конкретизувати зміст роботи і є підставою для успішного виконання аналітичної роботи.

Об’єкт – сукупність зв’язків, відношень і властивостей, яка існує об’єктивно в теорії і практиці і є джерелом необхідної для дослідника інформації

Предмет – більш конкретний, і включає в себе тільки ті зв’язки, і відношення, що підлягають безпосередньому вивченню в Данії роботі. В кожному об’єкті можна виділити кілька предметів дослідженню.

Таким чином предмет і тема дослідження повинні перекликатись між собою.

Виходячи з предмету і теми дослідження дослідник-аналітик повинен сформулювати Ціль і завдання, які слід вирішити, для того, аби розкрити проблему. Ціль – формулюється коротко і чітко повинна виражати, що хоче зробити дослідник. Вона конкретизується і розвивається при формулюванні аналітичних завдань. Загалом можна виділити чотири типи вирішуваних завдань:

А) виявлення, уточнення, поглиблення розуміння сутності, природи і структури предмету, що вивчається;

Б) аналіз реального стану предмету, динаміки і внутрішніх суперечностей предмету, що вивчається;

В) можливості по трансформації предмету і моделювання його поведінки в певних умовах;

Г) виявлення шляхів для підвищення ефективності дій в тих чи інших ситуаціях, розробка сценаріїв дій.

Гіпотези бувають:

• описові;

• пояснювальні;

• описово-пояснювальні;

При формулюванні гіпотез треба дотримуватись певних правил:

• Г. не повинна включати в себе надто багато положень (одне, рідко більше)

• Г. не повинна містити положення, категорії, що не є однозначними, чи незрозумілі для самого дослідника;

• Уникати ціннісних суджень. Г. має відповідати фактам, мати можливість бути перевіреною;

• Бездоганного стилістичного оформлена.

Ознаками вдало і правильно сформульованих гіпотез є:

• адекватність відповіді поставленому питанню, або відповідність висновків початковим посилками дослідження.

• правдоподібність гіпотези, тобто відповідність існуючим реаліям життя, наявним знанням по даній проблематиці.

• можливість перевірити гіпотезу.

2. Вибір методів і розробка методики дослідження; перевірку гіпотези; аналітичне дослідження; формулювання попередніх висновків; обґрунтування висновків.

Стадія носить індивідуалізований характер, не має жорстких правил і приписів організації. Залежить від проблеми і поставлених завдань, але

• треба не просто визначити набір методів, що будуть використані, але організувати їх у систему. Не існує методики дослідження в цілому, але є конкретні методики вивчення конкретних питань.

• Методика є сукупністю методів, прийомів і способів дослідження, порядок їх застосування і інтерпретації отриманих результатів. Вона є розгорнутою в часі схемою вивчення питання. (Що саме, як і коли треба дослідити, щоб вирішити проблему в цілому, і як пояснити отримані данні).

• Програма дослідження складається, по-перше, відповідно до з’ясованих зовнішніх ознак явища, критеріїв, показників, по-друге, з співвіднесенням різних методів з різними проявами явища, що вивчається

Відповідно до цього складається програма дослідження (так би мовити, документ що формально організовує процес дослідження). У програмі відображається: яке явище вивчається; за якими показниками; які критерії оцінки застосовуються; які метод на яких етапах використовуються.

Методика має певні загальні структурні елементи:

1) теоретико-методологічну частину (концепції в рамках яких здійснюється аналіз);

2) явища, процеси, ознаки, параметри, що вивчаються;

3) суб ординаційні і координаційні зв’язки;

4)сукупність методів, що застосовуються і їх суб ординаційні і координаційні зв’язки;

5) порядок застосування методів;

6) послідовність і техніка узагальнення результатів і отриманих даних;

7) склад, роль та місце окремих виконавців в загально ви процесі дослідження.

Добре продумана методика, разом з правильно організованим першим організаційним етапом аналітичної роботи, дозволяє зібрати відповідний необхідний фактичний матеріал і отримати зважені і послідовні теоретичні і практичні висновки,, що містять відповіді на поставлені завдання.

Висновки самі по собі повинні також відповідати методичним вимогам:

- бути всебічно аргументованими, узагальнюючими підсумки дослідження;

- випливати з накопиченого матеріалу, бути логічним наслідком його аналізу і узагальнення.

При формулюванні висновків важливо уникнути двох найбільш розповсюджених помилок:

1) своєрідного тупцювання на місці, коли з великого, ємкого емпіричного матеріалу роблять дуже поверхневі і часткові висновки

2) непомірно широкого узагальнення, коли з незначного, часткового фактажу робляться дуже широкі, „ глобальні” висновки.