- •Виникнення, періодизація та суспільний лад Стародавнього Єгипту
- •Державний лад Стародавнього Єгипту
- •Джерела, зміст і основні риси права Стародавнього Єгипту
- •Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона
- •Суспільний лад і правове становище населення Стародавнього Вавилона
- •Державний лад Вавилона
- •Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право за Законами Хаммурапі
- •Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі
- •Система варн (каст) Стародавньої Індії
- •Державний лад і система управління Стародавньої Індії
- •Джерела староіндійського права
- •Організація державної влади в Стародавньому Китаї
- •Основні риси права Стародавнього Китаю
- •Державний лад Афін у період розвитку демократії
- •Виникнення Франції та її розвиток у ранньофеодальний період
- •Боротьба королівської вл за централізацію держави. Реформи л.
- •Франція в період станово-представницької монархії (XIV-XV століття)
- •Великий березневий ордонанс (1357 р.)
- •Абсолютна монархія у Франції
- •Суспільний і державний лад англосаксів
- •Феодальна монархія в Англії після нормандського завоювання (хі-хіі століття)
- •Основні складові судової реформи:
- •Утворення станово-представницької монархії в Англії
- •Велика хартія вольностей 1215 р.
- •Утворення й особливості розвитку феодальної держави в Німеччині
- •Станово-представницька монархія в Німеччині
- •Золота булла 1356 р.
- •"Саксонське зерцало"
- •"Швабське зерцало"
- •"Кароліна"
- •Виникнення й розвиток Арабського Халіфату
- •Державний лад Арабського Халіфату
- •Джерела й основний зміст права Арабського Халіфату
- •Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії
- •Виникнення й розвиток феодальної держави та права Польщі
- •Виникнення й розвиток феодальної держави та права в Чехії
- •Виникнення й державний лад Росії в XIV— XVI століттях
- •Станово-представницька монархія в Росії
- •Відновлення монархії. Бредська декларація
- •Славна революція 1688-1689 рр.
- •Біль про права 1689 р.
- •Акт про престолонаступництво 1701 р. Основні положення Акта про престолонаступництво:
- •Формування державного механізму конституційної монархи в Англії
- •Реформи виборчої системи та виборчого права в XIX ст. В Англії
- •Особливості та зміст буржуазного права Англії
- •Боротьба американських колоній за незалежність. Декларація незалежності сша
- •Статті конфедерації 1781 р.
- •Конституція сша 1787 р.
- •Біль про права 1791 р.
- •Громадянська війна в сша та її наслідки
- •Державність Франції в період конституційної монархії
- •Декларація прав людини та громадянина 1789 р.
- •Конституція Франції 1791 р.
- •10 Серпня 1792 р. У Парижі спалахнуло збройне повстання, котрим керувала Паризька комуна. Людовика XVI було заарештовано.
- •Диктатура якобінців (1793-1794 рр.)
- •Кодекси Наполеона
- •Друга республіка у Франції
- •Конституція Другої республіки 1848 р.
- •Переворот Луї Бонапарта та встановлення Другої імперії
- •2 Грудня 1851 р., нібито захищаючи республіку від змовників, Луї Бонапарт здійснив державний переворот: війська зайняли всі стратегічні пункти, в Парижі було оголошено військовий стан,
- •Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.
- •Реставрація Мейдзі
- •Реформи 70-80-х рр. XVIII ст. В Японії
- •Конституція Японії 1889 р.
Джерела староіндійського права
В Індії, як і в більшості країн Стародавнього Сходу, спершу джерелом права був звичай. Однак, на відміну від інших країн, де чиичаєве право поступово замінили державні закони, тут виникають рслігійно-правові збірки, укладені різними брахманськими школами як накази порядним людям. Саме тому норми тогочасного індійського І Ірава переплітаються з побутовими, моральними, релігійними й іншими І установами. Серед таких релігійно-правових збірок, які були санкціо-І Іоиаиі державною владою та набули значного поширення, слід згадати: <> \<Ірмашастри Раутами й Апастамби (друга половина І тис. до Р. X.), Ічкони Брихаспаті (НІ—IV століття), Закони Наради (IV—V століття), !< їм >Іїй Ману (II ст. до Р. X. - II ст. Р. X.) та ін. Цікава пам'ятка тогочасного мр;Іна є "Артхашастра" ("Наука політики"), в якій вміщено дані про методи управління державою, систему судочинства, різноманітні (Іракові норми. Вважається, що ця збірка була розроблена для правителя 1 Іаидрагупти його головним радником брахманом Каутильєю.
№15
Організація державної влади в Стародавньому Китаї
Увесь механізм державної влади в Китаї очолював правитель -ван, — який був одночасно верховним воєначальником, верховним жерцем і організатором господарства. Спочатку його влада була частково обмеженою, позаяк при вирішенні важливих питань він мав зважати на думку старійшин, які очолювали певні територіальні общини, та на збори общинників. Не існувало чіткого порядку престоло-успадкування. Владу міг успадкувати брат, племінник, син. Відтак, влада правителя посилюється та стає абсолютною. Він проголошується "сином Неба", верховним власником землі, трон передається в спадок від батька до сина. Царі роздають своїм наближеним значні земельні наділи та привілеї.
Вану підпорядковувався розгалужений і громіздкий державний апарат з великою кількістю урядовців, в основу якого було покладено дворову систему управління, центр якої— палац правителя. Не існувало розмежувань між виконанням державних обов'язків і обслуговуванням особистих потреб царя. І перше, і друге здійснювали одні й ті ж особи.
Першим і найближчим помічником вана, котрий очолював усіх чиновників та виконував різноманітні доручення правителя, був дворецький - сян. Крім нього, були ще три головні радники вана — тайбао, тайші й тайфу. Безпосереднє управління здійснювали вищі посадовці. Після утворення централізованої імперії Цінь найближчим помічником імператора стає перший радник — ченсян. Важливу роль відігравали тайвей (командував усіма збройними силами), шаофу (відав збиранням податків), "начальник великих складів" (відповідав за зберігання зібраного в населення зерна), тінвей (відав питаннями суду та покарань). Увесь апарат державного управління перебував під постійним контролем одного з вищих посадовців -юйші дафу та його помічників. Аналіз різнобічної діяльності чиновників і посадових осіб дає змогу виділити в апараті управління певну систему - трьох головних відомств: фінансового, військового, громадських (публічних) робіт. Адміністративно-територіальне Китай було поділено на області, а ті - на повіти. Начальники областей і повітів призначалися зі столиці та в будь-який момент могли бути
усунуті за наказом хуанди. Нижчими адміністративними органами були органи общинного самоврядування - общинні збори на чолі зі старостою. Міста мали власну систему управління. Для кожного міста призначався з центру головний управляючий усіма справами. Були й міські ради, що складалися з колегій.
№16