74. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.

Регулятором органiзацiї працi на кожному пiдприємствi, в ycтановi, органiзацiї є внутрiшнiй трудовий розпорядок, пiд яким розумiється спецiальний порядок, який встановлюється всерединi пiдприємства, установи, органiзацiї i визначає особ­ливостi взаємовiдносин працiвника i роботодавця, а також взаємовiдносини мiж працiвниками в процесi здiйснення ними трудової дiяльностi. Серед низки aктів, що забезпечують правове регулювання внутрiшнього трудового розпорядку, особливе мiсце належить правилам внутрiшнього трудового розпорядку. Вони подiля­ються на три види: типовi, галузевi i локальнi. Дiючi типовi правила внутрiшнього трудового розпорядку для робiтникiв i службовцiв пiдприємств, установ, органiзацiй були затвердженi постановою Держкомпрацi СРСР i ВЦРПС вiд 20 липня 1984 року. Це нормативний акт загальної дії, який по­ширюється на вci пiдприємства, установи, органiзацiї незалеж­но вiд форм власностi, що визначають трудовий розпорядок на пiдприємствi. Вони мiстять такі роздiли: порядок прийому та звiльнення працiвникiв; основні обов'язки адмiнiстрацiї; робо­чий час i його використання; заохочення за успiхи в працi; вiдповiдальнiсть за порушення трудової дисциплiни. Галузевi правила видаються на пiдставi типових правил мiнiстерствами i вiдомствами за погодженням з вiдповiдними профспiлковими органами з урахування специфiки i особливос­тей певної галузi народного господарства (науки, культури тощо). Правила внутрiшнього трудового розпорядку мають бути розмiщенi на видному мiсцi в цехах, вiддiлах та iнших струк­турних пiдроздiлах. Правила внутрiшнього трудового розпо­рядку поширюються i на працiвникiв, стосовно яких дiють статути та положения про дисциплiну, за винятком питань, якi регулюються безпосередньо статутами чи положениями. Правила внутрiшнього трудового розпорядку, статути та положения про дисциплiну охоплюють основну частину поло­жень iз яких складається внутрiшнiй трудовий розпорядок. Вони доповнюються технiчними правилами, iнструкцiями, по­ложеннями, якi визначають порядок виконання роботи, спецiальнi обов'язки працiвникiв за окремими професiями, спецiальностями тощо. 75. Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть - це один iз видiв юридич­ної вiдповiдальностi. Вона полягає в обов'язку працiвника, який вчинив дисциплiнарний проступок, давати звiт перед власником або уповноваженим ним органом за свої проти­правнi виннi дії та понести дисциплiнарнi стягнення, передба­ченi нормами трудового права. Пiдставою для такої вiдповiдальностi є порушення трудової дисциплiни, яке визнається дисциплiнарним проступком. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть, як i будь-яка iнша юридич­на вiдповiдальнiсть, мае примусовий характер. Bін полягає в то­му, що стосовно працiвника, який вчинив дисциплiнарний про­ступок можуть вживатись заходи примусового впливу, примусо­ва санкцiя, яка спричиняє для нього певнi негативнi наслiдки. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть на вiдмiну вiд матерiаль­ної вiдповiдальностi є односторонньою. Так, власник або упов­новажений ним орган за порушення своїх обов'язкiв, передба­чених правилами внутрiшнього трудового розпорядку перед працiвником у дисциплiнарному порядку не вiдповiдає. У законодавствi видiляються два види дисциплiнарної вiдповiдальностi: загальна i спецiальна. 3агальна вiдповiдальнiсть настає на пiдставi норм К3пП i правил внутрiшнього трудового розпорядку. Вона поши­рюеться на переважну бiльшiсть працюючий, включаючи се­зон них i тимчасових працiвникiв, на яких не поширюеться дiя статутів та положень про дисциплiну та iнших спецiальних нормативних aктів. Спецiальна вiдповiдальнiсть передбачається тiльки для конкретно визначених категорiй працiвникiв на пiдставi статутів i положень про дисциплiну i спецiальних нормативних aктів. Вона характеризуеться спецiальним суб'єктом дис­циплiнарного проступку, особливим характером дисциплiнар­ного проступку, спецiальними видами дисциплiнарних стяг­нень, особливим порядком накладення та оскарження дис­циплiнарного стягнення.