Виховний ідеал української сім'ї
Виховний ідеал української сім’ї формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сім'ї та праці, в особливостях засвоєння, збереження й розвитку духовної культури, вияві громадянських почуттів, дотриманні обов'язку, захисті прав з свобод українського народу. Безперечно, досягнення цього ідеалу на практиці залежало від багатьох чинників — державного устрою, світогляду як окремого індивіда, так і суспільства загалом, від моралі та релігії, рівня розвитку культури, національних прикмет тощо.
У сучасних умовах на виховний ідеал мають орієнтуватися державна політика, сім'я, школа, суспільство. Виховний ідеал української нації знаходить своє відбиття не лише у традиціях та звичаях народу, фольклорі, художній літературі, а й у національних освітніх та виховних системах. У виховному ідеалі таїться дух нації. Адже нація зберігається там, де її дух, традиції, інтереси визнаються пріоритетними і захищаються всіма засобами, аж до крайніх. Це підтверджується прикладами всієї світової історії.
Виховний ідеал української родини творився століттями і за традицією сьогодні має переходити від старших поколінь до молодших, які той ідеал доповнять і вдосконалять. Він стоїть в одному ряду з досягненнями інших цивілізованих народів. Це підтверджує спільність розвитку української сім'ї, її педагогіки із загальноєвропейським процесом. Адже здобутки одного народу на невеликому європейському просторі швидко ставали надбанням інших народів. Свідченням цього є те, що педагогічні системи Я. А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, К. Д.
Ушинського, А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського впевнено знаходили своїх прихильників і послідовників серед усіх народів Європи.
Зрозуміло, що значні зміни в житті українського народу на початку XX ст. призвели до змін у системі виховних орієнтацій, моральних і духовних цінностей. Ці зміни супроводжувалися боротьбою різних педагогічних теорій і були позначені багатьма втратами найкращих якостей української родини та викривленнями менталітету українця. Отож сьогодні у нашому поступі вперед важко переоцінити значення народних традицій. Відмова від них означала б відмову від своєї національності. Завдяки народній культурі, традиціям зберігаються і розвиваються культура та освіта сучасних поколінь, національна мова, без якої неможливе існування й самої нації, зберігаються звичаї, здобутки мистецької творчості, формуються світогляд, народні ідеали - все те, що творить обличчя народу, вирізняє його з-поміж інших. Виховний ідеал людини - це те краще, що створив український народ силою свого творчого генія у ході одвічної боротьби за своє існування, економічний, культурний і духовний розвиток.
Ідеал української родини витримав іспит історії, він найбільш відповідає психології народу та його призначенню й увійшов у психіку народних мас, віддзеркалений у народній творчості, творах мистецтва та літератури.
Виходячи з цих концептуальних теоретичних положень, українська сім'я має культивувати такі якості й особливості характеру людини, як:
- повага й відданість своїм батькам, сім'ї, родині, готовність до взаємодопомоги;
шанування культу предків, традицій і звичаїв народу;
сформованість національної свідомості і самосвідомості, любов до рідної землі і народу, відданість Україні;
розуміння і відчуття духовної єдності поколінь, повага до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
сформованість високої мовної культури, досконале володіння українською мовою, яка є основою національної культури, державною мовою України;
шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяють Україну, та народів світу;
усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю та народ;
всебічний і гармонійний розвиток особистості, готовність як до розумової, так і до фізичної праці, захисту рідної землі, аж до самопожертви;
висока духовна культура особистості, сформований світогляд, розуміння законів розвитку природи, суспільства;
дотримання засад уселюдської і народної моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працьовитості, гуманного ставлення до людини та довкілля;
готовність до творчої праці в умовах ринкових відносин;
дбайливе ставлення до суспільної та приватної власності, до природних багатств, прагнення примножити їх власною працею;
негативне ставлення до виявів безвідповідальності в праці та до безгосподарності, порушень трудової дисципліни, утриманства і лінощів, розкрадання суспільної і приватної власності та варварського нецивілізованого ставлення до природних багатств;
повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров'я, фізична досконалість, свідоме ставлення до зміцнення свого здоров'я як необхідної умови підготовки до суспільне корисної праці та захисту Батьківщини; повага до Конституції, законодавства України, державної символіки; усвідомлення громадянської відповідальності за дотримання основ державного права, трудового, цивільного, сімейного, кримінального законодавства;
глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю:
висока художньо-естетична освіченість і вихованість особистості, негативне ставлення до потворного, вміння відрізняти красиве від потворного в мистецтві, побуті, поведінці, зовнішньому вигляді;
екологічна культура особистості, гармонія її стосунків із природою; відчуття відповідальності за природу як національну і вселюдську цінність, основу життя на землі;
здатність розвивати пізнавальну активність і культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;
уміння міжособистісного спілкування, культура спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, приязність, доброзичливість, взаємопідтримка, чесність, організованість і дисциплінованість, чемність і порядність в особистій поведінці та взаєминах з іншими.