4. Утворення незалежних Чеської та Словацької республік.

Відносини Чехії та Словаччини у складі федерації завжди були складними, але ніколи не переростали у ворожі. Чехія була більш розвинутою в економічному відношенні. Лідери Словаччини неодноразово порушували питання про підлегле становище своєї республіки у складі федерації. З початком економічних реформ посилились відцентрові тенденції в країні.

Формальним приводом до розпаду Чехо-Словаччини стали результати парламентських виборів 5-6 червня 1992 р., коли одночасно обиралися депутати у Федеральні збори Чехо-Словаччини і парламенти обох республік. У Чеській республіці перемогу здобули правоцентристські сили (ГДП) на чолі з в.Клаусом, а в Словаччині РЗДС (лівоцентристські) на чолі з В.Мечіаром.

Відразу після підведення підсумків виборів відбулися переговори В.Клауса і В.Мечіара. Обидва пізніше сформували й очолили уряди відповідно Чехії та Словаччини. Робочі зустрічі завершилися підписанням угоди в якій вони висловилися за цивілізований процес розділу федерації.

25 листопада 1992 р. Федеральні збори ЧСФР ухвалили Конституційний Акт про розділ країни.

Відповідно до пропорції населення (2:1) напрочуд мирно були розділені майно, фінанси, інші цінності.

Чехо-Словаччина як єдина держава припинила існування 31 грудня 1992 р. У новий 1993 р. увійшли дві нові самостійні держави – Чехія і Словаччина.

Федерація – форма державного устрою, що складається з держав або державних утворень, кожне з яких, поряд

із загальнодержавними, має власні органи влади.

Румунія

План:

5. Ліквідація монархії, встановлення комуністичного режиму після війни.

6. Правління Ніколає Чаушеску.

7. Революція 1989 р., крах тоталітарного режиму.

8. Нове співвідношення суспільно-політичних сил.

9. Українсько-румунські відносини.

Навчально-методичний комплекс:

3. Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво а.С.К.» 2003 р. Стор. 210 – 216.

4. Я.М. Бердичівський, т.В. Ладиченко, і.Я. Щупак. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. Запоріжжя. Прем’єр. 2004 р. Стор. 233 – 238.

1. Ліквідація монархії, встановлення комуністичного режиму після війни.

Румунія, як і Угорщина була союзницею Німеччини під час Другої

світової війни.

23 серпня 1944 р. в Румунії розпочалось антифашистське повстання. Король Міхай І домовившись із нелегально діючими антифашистськими партіями, заарештував главу фашистського уряду маршала І.Антонечку і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині.

У жовтні 1944 р. на базі патріотичного антифашистського блоку був створений Національно-демократичний фронт (НДФ), у якому домінуючий вплив мали комуністи і соціал-демократи.

6 березня 1945 р. на базі НДФ було створено уряд на чолі з лідером селянської організації «Фронту землеробів» П.Гроза. У країні почалося багато перетворень, у тому числі аграрна реформа.

У листопаді 1946 р. на перших післявоєнних парламентських виборах, сфальсифікувавши їхні результати, перемогу здобули комуністи, що на той час фактично встановили контроль над державним апаратом.

Захоплення влади комуністами. У липні 1947 р. націонал-цараністи і націонал-ліберали, які поєднувалися навколо короля, були обвинувачені у вигаданій «змові проти держави». Їхні представники були вилучені з уряду, а самі партії незабаром були розпущені. Зусилля комуністів і їхніх союзників були спрямовані на повалення монархії. Король Міхай І, опинившись в ізоляції, змушений був 30 грудня 1947 р. зректися престолу. Країна була проголошена Румунською Народною Республікою (РНР).

Комуністи, відчуваючи підтримку СРСР, рвалися до влади. У лютому 1948 р. соціал-демократи були буквально поглинені комуністами. Створена на базі об’єднання двох партій, Румунська робітнича партія (РРП) будувала свою діяльність на принципах ідеології марксизму-ленінізму. На чолі партії стояв сталініст Г.Георгіу-Деж. З багатопартійною системою було покінчено. Уся влада в країні перейшла до РРП.

«Соціалістичні перетворення» в 1950-ті рр. З початку 1950-х рр. у Румунії, як і в більшості східноєвропейських країн, був узятий курс на розвиток важкої промисловості на екстенсивній основі, переважно за рахунок перерозподілу фінансів із сільського господарства. За «випробуваною» сталінською моделлю на 1962 р. була завершена суцільна колективізація. Нова влада спиралася на політичний терор. Будь-які спроби прояву опозиційних настроїв жорстоко придушувались.

За короткий історичний період Румунія пройшла шлях від повалення військово-фашистського режиму Антонечку через боязкі і невдалі спроби демократизації країни до встановлення нової диктатури – диктатури компартії, що стояла в центрі тоталітарної системи.

Особливий зовнішньополітичний курс. Керівництво Румунії на кінець 1950-х рр. почало здійснювати курс на вихід з-під впливу Радянського Союзу, відстоюючи свої права на особливі відносини зі східноєвропейськими країнами в рамках РЕВ і Варшавського договору. У 1958 р. з Румунії були виведені радянські війська.