Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника

Факультет іноземних мов

Кафедра німецької філології

Комунікативні та соціолінгвістичні аспекти домінантності в німецькомовному політичному дискурсі

Виконала:

студентка групи Н-51

Делянська Л.М.

Науковий керівник:

канд. філол. наук,

доцент Турчин В.В.

Івано-Франківськ

2012

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………… 3

Розділ І. Домінантність як основа політичного дискурсу ………………… 8

1. Загальнотеоретичні проблеми виникнення та становлення

політичного дискурсу ……………………………………………………….. 8

2. Диференційований підхід до трактування домінантності та

основні напрями її дослідження …………………………………………..... 16

3. Типи дискурсивної домінантності ………………………………….. 21

Висновки до І розділу ……………………………………………………… 23

Розділ ІІ. Особливості дискурсу передвиборчої політичної боротьби…. 24

2.1 Конверсаційна характеристика проявів інтеракціональної

домінантності…………………………………………………………………. 24

2.2 Дискурс передвиборчої політичної боротьби та його

характерні риси……………………………………………………………… 34

2.3 Динаміка домінантності у когнітивних інтеракціональних моделях

політичних дебатів…………………………………………………………… 44

2.4 Влада як культурно-соціальний концепт……………………………… 48

2.5 Риторична домінантність та її прагмасемантичні особливості у

політичному дискурсі……………………………………………………….. 51

Висновки до ІІ розділу……………………………………………………… 62

Загальні висновки…………………………………………………………… 64

Список використаної літератури………………………………………….. 66

ВСТУП

На межі тисячоліть унаслідок розвитку та зростання ролі комунікативних технологій, глобалізації комунікативного простору та підвищення ролі ЗМІ в сучасному суспільстві дослідження проблем комунікативного впливу на масову свідомість і свідомість особистості вийшли на перший план. Сферами, де постійно реалізується спланований та спрямований комунікативний вплив, можна вважати сферу ЗМІ, рекламу товарів і послуг і, безумовно, політику. Простежити механізми здійснення впливу на масову свідомість у політиці можна вивчаючи політичний дискурс, який в останні десятиліття став одним із популярних об’єктів дослідження не лише в лінгвістиці, а й в інших науках.

У сучасній лінгвістиці політичний дискурс досліджується як джерело неологізмів, як простір, в якому реалізуються аргументативні стратегії, як сфера, де формується ідіостиль політиків; вивчаються також особливості вербального оформлення виборчих кампаній політичних партій, техніка переговорів, моделі вирішення конфліктних ситуацій.

Серед класичних робіт з теорії політичного дискурсу можна назвати праці Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослідження вітчизняних авторів: М.В.Ільїна, Є.І.Шейгала, В.І.Карасика, О.М.Баранова, Л.І.Сахарчук, Г.Г.Почепцова.

Підвищення інтересу до вивчення різних, в тому числі лінгвістичних і риторичних особливостей сучасного політичного дискурсу, зумовлене низкою причин, серед яких найголовнішими виступають поєднання вербальних і невербальних компонентів у сучасній комунікації та диверсифікації політичного дискурсу, що зумовлена розвитком інформаційних технологій.

Актуальність дослідження політичного дискурсу продиктована, по-перше, специфікою об’єкта дослідження, бо об’єктивно існує потреба в науковому обґрунтуванні даного феномена, хоча й досі не існує узгодженості щодо розуміння політичного дискурсу представниками різних наук. Інтерес до вивчення політичного дискурсу виявляють представники різних професій і різних наукових дисциплін.

Актуальним сьогодні є вивчення здатності політичного дискурсу переконувати і спонукати аудиторію до дії та трактування політичного мовленнєвого впливу як такого, що потенційно означає владу чи прагнення до неї. Політичний дискурс – це явище, з яким ми стикаємося щоденно. Боротьба за владу є основною темою та рушійним мотивом цієї сфери спілкування. Оскільки ця боротьба реалізується за допомогою мови, а мова є проміжною ланкою між зовнішнім світом та людиною, то існування лінгвістичних досліджень в межах політичної науки стає неминучим. Більшість праць, присвячених аналізу політичного дискурсу, відносяться до галузі лінгвопрагматики: в них дається детальний аналіз досить чисельного арсеналу мовних засобів, що супроводжуються різноманітними конотаціями, які формують у читача відповідне ідеологічне спрямування. Політичний дискурс як лакмусовий папір виявляє нерівність між дискурсивними сутностями комунікантів в інституційній обстановці, де реалізація домінантності відбувається шляхом домінантних мовленнєвих дій з одного боку та використанням лінгвістичних засобів аргументації і маніпуляції з іншого. 

Прагмакогнітивний аналіз політичного дискурсу дозволяє виявити концептуальні механізми влади, що забезпечують маніпулювання громадською думкою за допомогою мови. Однак, незважаючи на те, що мовні проблеми політичного тексту вивчаються досить широко, все ж поза увагою лінгвістів залишається детальний аналіз лінгвістичних засобів встановлення домінантності, що є невід’ємною складовою відносин влади та політичного дискурсу.