7. Тарифи і рентабельність пасажирських перевезень
1.Тарифи на залізничному транспорті
Пасажирськими тарифами називають плату і збір, які знімаються за перевезення пасажирів. Тарифи на пасажирських перевезення мають важливе значення для населення раїни і транспорту, так як вони впливають на число і середню дальність поїздки на одного жителя в рік, розподіл перевезень за видами транспорту, завантаження рухомого складу. Тарифи визначають дохід транспортних підприємств від пасажирських перевезень.
Діючі на залізничному транспорті пасажирські тарифи поділяються на загальні, приміські і міські. Останні застосовують на лініях, які знаходяться в тимчасовій експлуатації, і розробляються Міністерством транспортного будівництва СССР по згоді з Міністерством шляхів сполучення СССР.
Загальним тарифом визначається сплата за проїзд в загальному вагоні пасажирського поїзду. В такому вагоні пасажиру надається місце для сидіння. Ціна квитка встановлена по поясам – відстаням (тарифним площадкам), в рамках яких сплата за проїзд залишається незмінною. В тарифному керівництві таких поясів 110. Зі зростанням дальності (номер тарифного поясу) величина тарифної площадки збільшується. Перші 20 поясів по 5км кожен охвачує відстань до 100км, наступні 10 поясів по 10км слугують для розрахунку плат від 101 до 200км, потім розмір тарифної площадки через кожні 10 поясів збільшується на 10км. В результаті, наприклад, на відстані від 1601-2200км тарифна площадка досягає 60км. В подальшому закономірність зростання тарифних площадок порушується; число поясів зменшується до 1-4, а тарифні площадки збільшуються до 140-550км.
Тарифна ставка за 1км зі зростом дальності поїздки зменшується, тому ціна квитка зростає повільніше, ніж протяжність поїздки. Однак зміна ціни квитка зі зростом дальності не виражено якою – не будь формулою. Ця обставина затрудняє механізацію продажу квитків і уповільнює роботу касирів.
Графічне зображення собівартості перевезень і тарифу на проїзд в загальному вагоні показано на мал. 20. Заштрихована площадка показує границі зміни собівартості перевезень при проїзді в загальному вагоні пасажирського поїзда. Верхня лінія відповідає собівартості перевезень в пасажирських поїздах з невеликим числом вагонів і використання місткості на 40%, нижня – собівартості в поїздах з великим числом вагонів при повному використанні місткості. Цифри собівартості відносяться до сучасної густоти, дальності слідування і маршрутної швидкості руху дальніх і місцевих поїздів.
Мал. 7.1. Тарифна ставка і собівартість перевезень в загальному вагоні пасажирського поїзда:
1-собівартість; 2-тарифна ставка
Із мал.7.1. видно, що діючі тарифи забезпечують достатньо високий прибуток від перевезень. Тільки при поганому використанні місткості і при дальності поїздки вище 300км собівартість перевезень виявляється більш високим, ніж тарифна ставка. Із зростанням дальності поїздки пасажирів собівартість перевезень змінюється незначно; навіть із врахуванням того, що із зростанням дальності поїздки пасажирів може бути збільшено відстань направлення поїздів, вона змінюється в межах – 2-4%. В той же час тарифна ставка змінюється цілком значно: більше всього до 500-1000км, потім слабше від 1000-3000км і менш помітно на інших відстанях. Низький рівень тарифних по кілометрових ставок на великих відстанях потрібен, враховуючи величезну територію, яку займає наша країна. В той же час високі тарифні ставки на порівняно короткі відстані поїздки (до 400-500км)наносять збиток розвитку перевезень в місцевому сполученні.
За проїзд в спальних вагонах, купейних і м'яких, а також в швидкісних поїздах до ціни квитка по загальному тарифу береться доплата.
Доплата за плацкарту залежить від дальності поїздки пасажира. Від 1 до 610км вона однакова - 1руб. 40коп. До 80км плата за плацкарту перевищує ціну квитка в загальному вагоні; наприклад, при поїздці на 35км вона вдвічі вища. Потім питома маса плати за плацкарту в загальній ціні квитка починає зменшуватися: при 300км – 25%, при 610км – 17,5%. Після 610км ритм зниження кілометрової плати за плацкарту менша, ніж за головний білет, в результаті питома маса плацкарти в загальній ціні квитка зросте при відстані 5000км до 21% і стабілізується на цьому рівні. Наростання доплати за плацкарту при переході від одної тарифної площадки до іншої не носить суворо вираженої послідовності. Значення тарифних площадок змінюються від 210 до 1000км і частіше всього вимушено.
Доплата за проїзд в купованому вагоні на відстані від 1 до 120км має початкову ставку 2руб. Потім ставка доплати збільшується, проте питома маса доплати в повній вартості квитка зі зростанням дальності зменшується. Число тарифних площадок доплат за проїзд в купованому вагоні велике – 71 проти 24 площадок доплати за плацкарту. Дуже дрібними є площадки від 121 до 360км (в більшості по 20км), потім від 361 до 1150км розмір змінюється самостійно; тільки після 4700км зміна тарифної площадки йде більш менш послідовно. Така ж картина спостерігається і в зміні розміру доплат при переході від площадки до площадки
Доплата за проїзд в м'якому вагоні в чотирьохмісному купе знімається від 1 до 20км в розмірі 2р. 20коп. з подальшим збільшенням по мірі росту відстані поїздки. Доплати за проїзд в м'якому розподілені по 87 тарифним площадкам. Особливо багато тарифних площадок до 610км – 27; так інтервали між площадками змінюються при переході з однієї тарифної площадки на іншу від 5 до 40км. Так само і на послідуючих відстанях не витримується принцип укрупнення тарифних площадок і збільшення виплат із зростанням відстані.
Доплата за проїзд в м'якому вагоні з двохмісним купе на 42-90% вища, ніж в вагоні з чотирьохмісним купе, причому чим більша дальність поїздки, тим менша різниця в доплаті між вагонами з чотирьох і двохмісними купе.
Найбільший різновид в затратах на проїзд в м'яких, купованих і спальних вагонах в порівнянні з загальними вагонами спостерігається до 500км; після 500км подорожчання проїзду стабілізується на рівні 23-27% для спальних твердих вагонів, 56-62% - для купованих, 82-98% - для м'яких з чотирьохмісними купе і 215-230% - для м'яких з двохмісними купе.
За проїзд в загальному і спальному твердому вагоні швидкого поїзду пасажир доплачує за швидкість половину плацкарти в спальному твердому вагоні пасажирського поїзда. В купованому вагоні плата за швидкість складає від 35% (менше 120км) до 21-22% (більше 610км) ціни плацкарта в купованому вагоні пасажирського поїзда. Доплата за швидкість в м'якому вагоні з чотирьохмісними купе складає в залежності від дальності поїздки 45-20% ціни плацкарта в м'якому вагоні пасажирського поїзда. В м'яких вагонах з двохмісними купе доплата за швидкість рівна 24-15% ціни плацкарти в такий же вагон пасажирського поїзда. Диференціація доплати за проїзд у швидкісних поїздах також немає суворої закономірності, як і доплата за проїзд у спальних вагонах, купованих і м'яких.
Розрахунки собівартості перевезень показали, що вона у швидкісних поїздах вища, ніж в пасажирських, в загальному, із-за меншої маси складових. Чим менша різниця в маршрутних швидкостях пасажирських і швидкісних поїздів, тим більший розрив в собівартості перевезень. При досягнутих значеннях маршрутної швидкості собівартості перевезень у швидкісних поїздах на 10-15% вища, ніж в пасажирських. Знімається доплата за швидкість в спальних твердих вагонах швидкісних поїздів приблизно відповідає фактичному збільшенню собівартості перевезень; в купованих і м'яких – вона вища збільшенню собівартості.
В приміському сполученні застосовується зонний, по кілометровий, загальний (без страхового збору) і абонементний тариф.
Зонний тариф діє на ділянках з розвиненими приміськими перевезеннями. Тариф передбачає 15 зон з тарифними площадками від 3 до 15км в залежності від розподілу пасажиропотоку і частоти розміщення населених пунктів. Ціна квитка у межах зони однакова. Різниця в ціні квитка в перших шести зонах складає по 5коп., в подальшому вона наростає від 13 до 20коп. Менше збільшення ціни квитка в перших зонах зв'язано з тим, що на ці зони припадає головний пасажиропотік і необхідно, щоб ціна квитків була можливо дешевша. Ціна квитка за проїзд між зонами визначається по спеціальній таблиці.
По-кілометровий і загальний тариф (без страхового збору) застосовуються на менш дійових ділянках. В по-кілометровому тарифі плата за проїзд диференційована у рамках від 1-150км. Принцип побудови по-кілометрового тарифа може бути сформована так:
від 1 до 5км по 2коп. за 1км;
«6» «10» до плати за 5км 10коп. прибавити по 1коп. за 1км;
«11» «30» « » «10» «15» « «1» «2»
«31» «70» « » «30» «25» « «1» «1»
«71км і вище» « «70» «65» « «2» «1»
Загальний тариф (без страхового збору) має 25 поясів (перші 20 – по 5км і останні 5 – по 10км). Поступово на мало дієвих ділянках буде розповсюджуватись зонний тариф, який стане основним для продажу приміських квитків на разові поїздки.
Всім громадянам для проїзду в приміських поїздах продаються пільгові іменні абонементні квитки. Ціна пільгового абонементного квитка визначається виходячи із ставки на 1км, дальності поїздки і продовження дії квитка. Ставка на 1км для місячного квитка складає 6,6коп., двохмісячного – 13,2коп., трьохмісячного – 19,8коп., сезонного (чотирьохмісячного) – 22коп., піврічного – 35,2 коп. і річного – 55коп., величина ставки в розрахунку на місяць зменшується по мірі збільшення терміну, на який куплено квиток (за виключенням двох – і трьохмісячних), що створює додаткові пільги для населення, цілий рік користуючогося приміськими поїздками. Поїздка по пільговому річному абонементному квитку обходиться в залежності від відстані поїздки в 10 раз дешевше, ніж по зонному. За бажанням громадян їм може бути проданий пільговий абонементний квиток «вихідного дня», який дає право проїзду в приміських поїздах в п'ятницю, суботу, неділю і понеділок по будь-якій приміській ділянці до зони, вказаної в квитку. На Новосибірському відділі Західно-Сибірській дорозі з 1 січня 1974р. організований в досвідному порядку продаж пільгових абонементних квитків на пред'явника.
На мал. 21 виражено співставлення тарифних кілометрових плат по трьох видах приміських тарифів із собівартістю перевезень (заштрихована зона). Собівартість перевезень показана для моторвагонного рухомого складу, забезпечуючого головну частину всіх приміських перевезень. Нижня межа зони собівартості відповідає перевезенню пасажирів при використанні місткості по числу місць для сидіння на 150%, верхня – на 20%. Із мал. 21 видно, що загальний тариф забезпечує високу рентабельність перевезень; хороші показники рентабельності дає зонний тариф. Тільки в самих неблагополучних умовах перевезення (склад з невеликим числом вагонів і низьким заповненням пасажирів) можуть бути збитковими. Пільговий тариф навіть при курсуванні багатосекційних моторвагонних поїздів з високим використанням місткості (130-150%) не може забезпечити рентабельну роботу приміського транспорту. Внаслідок того що пільговими квитками користується основна частина приміських пасажирів, приміські перевезення мають низьку середню рентабельність.
Оплата за проїзд дітей. З кожним пасажиром може безкоштовно їхати дитина в віці до 5 років. Якщо з пасажиром їдуть двоє і більше дітей до 5 років, то одна дитина перевозиться безкоштовно, а друга і наступна по ¼ вартості дорослого квитка по загальному тарифу. Діти від 5 до 10 років перевозяться без пред'явлення окремого місця по квитку рівному ¼ ціни дорослого квитка по загальному тарифу. Заняття дитиною окремого місця оформлюється оплатою плацкарти по її повній величині. Доплата за швидкість складає ¼ відповідної доплати дорослого пасажира.
Для студентів вузів, які навчаються в середніх спеціальних учбових закладах, школярів старше 10 років, інвалідів першої світової, громадянської і Великої Вітчизняної війни, непрацюючих інвалідів праці, інвалідів з дитинства, осіб, проживаючих в будинках – інтернатах для пристарілих і інвалідів, сержантів, солдат, прапорщиків і мічманів на період з 1 жовтня по 15 травня діє 50-процентна знижка з ціни квитка. Знижка на 30% від ціни квитка приміняється з 1 жовтня по 31 травня для туристів, здійснюючих поїздки в туристсько-екскурсійних поїздах, а також у вигляді організованих груп.
Для молодіжі, подорожуючій по путівкам Міжнародного молодіжного туризму «Супутник», діє 50-процентна знижка.
Мал. 7.2. Тарифні покілометрові ставки і собівартість перевезень в приміському сполученні :
1-загальний тариф (без страхового збору); 2-зонний тариф; 3-абонементний пільговий річний квиток