2. 2. Горючі корисні копалини.

Нафта і природний газ. В межах Південної Америки виділяється декілька великих структурних зон і областей, з якими пов'язана промислова нафтогазоносність. До них від­носяться: внутрішньоплатформені області опускання (басейни Средньоамазоиский в Бразилії, Сан-Хорхе в Аргентині та ін.); крайові западини платформ, прими­каючі до гірського обрамлення Анд (басейни Крічі­нокскі у Венесуелі, Тринідаді і Тобаго, Верхньоама­зонский в Еквадорі, Перу, Колумбії і Бразилії, Центральнопередандійский в Аргентині і Болівії та ін.); міжгірські западини (басейни Маракайбський у Венесуелі і Колумбії, Альтиплано в Аргентині, Чилі, Болівії і Перу та ін.); прогини в зоні зчленування складчастих споруд з Колумбійською глибоководною котлови­ною Карибського моря (басейн Нижньомагдаленський в Колумбії); області зчленування континентальних платформ із западиною Атлантичного океану (басейни Маражо - Баррейріньяс, Сержипі - Алагоас та ін. в Бра­зилії) і з глибоководними улоговинами Тихого океану (басейни Гуаякіль - Прогресо в Перу і Еквадорі, Притихоокеанський в Перу і Лебу – Арауко в Чилі); предгірні прогини, що простягаються в південній частині Анд (басейни Мендоса в Аргентині, Магелан в Арген­тині і Чилі та ін.); грабен-синклінорій долини р. Каука в Колумбії та ін.

У межах Південної Америки і прилеглих акваторій відомий 51 нафтогазоносний басейн. Загальна їх площа 8,1 млн. км², в т. ч. 2 млн. км² акваторій. Пром. нафтогазоносність встановлена в 28 басейнах, видобуток нафти і газу ведеться в 25 з них. Переважна частина запасів нафти і газу сконцентрована в двох басейнах: Маракайбському (44% нафти і 34% газу) і Орінокському (36% нафти і 32% газу). Продуктивні горизонти цих басейнів пов'язані з відкладами кайнозою і крейди. Основні розвідані запаси вуглеводнів сконцентровані в інтервалі глибини 1-3 км (70% запасів нафти і 80% запасів газу). Серед країн континенту розвіданими запасами нафти і газу володіють Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Перу, Сурінам, Чилі і Еквадор. Найбільш значні запаси вуглеводнів є у Венесуелі, Аргентині, Бразилії, Колумбії. На кінець ХХ ст. у Півд. Америці виявлено понад 1400 нафт. (140 морських) і понад 250 газових (40 морських) родов. Серед них унікальні за запасами (понад 1 млрд. т) родов. нафти Венесуели - Бачакеро, Лагунільяс, Тіа-Хуана (зона Болівар), гігантське скупчення важких нафт – “Пояс Оріноко" (запаси 4,2 млрд. т), Ламар і Лама, що мають запаси понад 300 млн. т, а також унікальні за запасами нафти глибоководні родовища Бразилії - Марлін (500 млн. т нафти і 100 млрд. м³ газу) і Альбакора (342 млн. т нафти і 150 млрд. м³ газу).

Найбільший по продуктивності нафтогазонос­ний басейн Південної Америки - Маракайбський, другий за значенням, - Орінокський. До "Поясу Оріноко", який входить в Орінокський басейн, приурочені родовища важкої нафти (запаси значні), які доки не розробляються. До великих відноситься і слабо розвіданий Верхньоамазонський нафтогазоносний басейн. Центральнопредандійський басейн, в западині Гран-Чако (потужність осадових відкладень до 1100 м) - найбільший по площі (890 тис. км2), але запаси нафти в ньому невеликі (родовища Камірі, Кампо-Дуран, Каймансіто та ін.). Існує також група басейнів, продуктивність яких менш значна, але в умовах бідності регіону палив­ними ресурсами вони грають істотну, роль для своїх країн (Сан-Хорхе в Аргентині, Сержипи - Алагоас в Бразилії та ін.). Розвідані запаси нафти і природного газу Південної Америки складають відповідно 5,7% і 6,0% загальних запасів капиталистич. країн.

Вугілля. Найбільшого розвитку в Південній Америці вугленагромадження досягло в мезозої. Найбільш значні родовища вугілля приурочені до відкладень верхньої крейди і палеогену Колумбії (басейн Когуа-Самака та ін.), Аргентини (басейн Ріо-Турбьо), Чилі (родовище Лота) і Венесуели (басейн Нарікуаль та ін.). Загальні запаси вугілля в Північній Америці невеликі; на долю бурого вугілля доводиться 2 млрд. т (ок. 6% усіх запасів). Переважає кам’яне вугілля середньої міри метаморфізму. Загальні запаси вугілля всіх типів в країнах Південної Америки на 1998 р. оцінюються близько 71,5 млрд. т (в т.ч. кам’яного вуг. бл. 75%). Розвідані запаси становлять 22,8 млрд. т. У порівнянні з іншими материками це досить мало. За даними Statistical Review of World Energy запаси кам’яного вугілля Південної Америки на 2000 р. складають тільки 1% світових. Найбільш великими загальними запасами володіють Бразилія і Колумбія, за ними з відривом ідуть Венесуела та Чилі. Вугленосність пов'язана з відкладами широкого вікового діапазону – від девонських до четвертинних. Головне промислове значення мають вугільні пласти пермі (Бразилія), крейди (Колумбія, Перу) і палеогену-неогену (Колумбія, Венесуела, Чилі, Аргентина). Вугленосні відклади пермі поширені переважно у чохлі Південно-Американської платформи, а мезозойсько-кайнозойські - у складчастому поясі Анд. Найбільше промислове значення мають кам’яновугільні басейни Ріу-Гранді-ду-Сул, Санта-Катаріна (Бразилія), Богота, Бояка (Колумбія), Сулія (Венесуела), Консепсьон, Магельянес (Чилі) і родовища Серрехон (Колумбія) та Ріо-Турбьо (Аргентина). Буровугільні басейни (Болівія, Бразилія) освоєні слабо. Вугілля середньо- і високозольне, в основному енергетичне.