1. Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності.

Стан ліквідності б. залежить від якості А та рівня ризику, який пов"язується з кожним конкретним видом А. У процесі аналізу визначаються ймовірність вчасного повернення коштів б. Результати такого аналізу дають змогу оцінити безперебійність автоматичного перетворення А у ліквідну форму у зв"язку з настанням строків погашення кредитів чи ЦП, сплати % за наданими кредитами, повернення креди-ї заборгованості...З погляду строків залучення і розміщення банківських коштів рахунки А і П класи-я: поточні або до запитання А і П - кошти, які повертаються на першу вимогу кредитора; строкові кошти які можуть бути коротко- і довгостроковими; квазі і строкові - кошти, які не мають визначеного строку повернення і які не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються лише за наявності певних умов. Для оцінки лікві-і позиції б. необхідно порівняти окремі показники їх структури а саме: платні П та дохідні А - для рентабельної роботи б. платні П повинні бути меншими від дохідних А; для того щоб підвищити прибуток частину дохідних А необхідно формувати за рах. ВК; СК в проблемні А - цей показник слід обчислювати як в абсолютному так і у відносних вимірах і розрахувати його перспективне значення. Цей показник свідчить про те яку частку СК втрачено; регулятивний кап. в проблемні А - даний показник має таке ж значення як і попередній. Якщо динаміка зростання високолік-х А вища темпів зростання кредитно-інвестиці-о портфеля це свідчить про те, що б. зміцнює ліквідність

2. Оцінка потреби банку у ліквідних коштах.

Потреба б. у ліквідних коштах повинна постійно аналізуватися з метою виявлення як надлишку так і дефіциту. З цією метою менеджмент б використовує такі методи оцінки потреб у ліквідних коштах: метод фондового пулу (аналіз надходжень і платежів) полягає у співставленні загальної потреби у ліквідних коштах з наявними джерелами їх надходження, які перебувають у розпорядженні б. Особливістю даного підходу є те, що всі надходження б. розглядаються як єдиний пул без диференціації за джерелами фінансування. В його основу покладено 2 основні твердження: 1) ліквідність зростає із збільшенням обсягу депозитів і зниженням обсягів кредитування; 2) ліквідність знижується із зменшенням депозитної бази і зростанням потреби у кредитах. Потреба визначається порівнянням вхідного і вихідного фінансових потоків б. - коли потреба у ліквідних засобах перевищує їх наявність то б. стикається з дефіцитом тому перед менеджментом б постає завдання пошуку доступних джерел поповнення ліквідних засобів. При використанні даного методу необхідно брати до уваги не лише фактичні але й очікувані грошові потоки. Метод структурування фондів (поділу джерел фінансування) використовуються б які застосовують принципово різні джерела залучення коштів, суть методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами джерел та напрямами використання ресурсного потенціалу. У разі використання даного методу необхідно розподілити всі ресурси за джерелами функціонування залежно від оборотності за рахунками. За кожним із джерел встановити вимогу фіксованої частки ресурсів у ліквідній формі; розподілити кошти із кожного джерела надходження на фінансування відповідних А. метод аналізу показників ліквідності (коефіцієнтний аналіз ліквідності) передбачає управління лікві-ю б на основі розрахунку певних показників: норматив миттєвої лік. (Н4) відношення обсягу високолік. А(каса,коррах.) до суми Зоб. за поточними рах. не менше 20%; норматив поточної лік-і (Н5) - співвідношення вимог та зобов. з кінцевими строками погашення 30 днів, не менше 40%; норматив короткостро-ї лік-і співвідношення ліквідних А та короткострок-х зобов. з початковим строком погашення до 1 року, не менше 20%; К високолік. А = високолік. А: Робочі А не менше 20%; К загальної лікві-і=Загальні А:Загальні зобов. не менше 100% ; К співвідношення позик і депозитів=позики:депозити 70-80%.