Тема 2. Зміст і цілі навчання ім у загальноосвітній школі (4 год.)

1. Формування країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції у навчальному процесі з ім

Реалізація лінгвокраїнознавчого підходу до навчання усного іноземного мовлення учнів студентів може відбуватися шляхом дозованого включення до уроків додаткових фонових знань та мовних засобів, що мають їм відповідати, які за змістом і ступенем складності узгоджуються з інформацією підручників і враховують рівень володіння мовою студентів. У процесі формування усно мовленнєвих навичок та вмінь на старшому ступені навчання іноземних мов у школі має місце систематизація засвоєних лексичних одиниць. Її доцільно проводити при оволодінні кожною новою темою. Подібна систематизація лексичних одиниць важлива саме в старших класах, вона зумовлена психологічними віковими особливостями розвитку студентів. Для них

характерна деталізація та узагальнення матеріалу, який вони засвоюють, класифікація явищ і відтворення інформації у критично осмисленому перетвореному вигляді.

В методичній літературі вже розроблені критерії такого відбору. На наш погляд, найбільш доцільними з них є:

1)лінгвокраїнознавча цінність. Формування культурологічного фону має

проходити на основі вивчення учнями національної іноземної культури.

2) сучасність і загальновідомість у середовищі носіїв мови. Відбиралися

інформаційні одиниці соціокультурного характеру, якими носії мови володіють на даний момент.

3) чітка диференціація з рідною культурою. Це необхідно для запобігання

культурної інтерференції, яка обумовлена соціальним перенесенням відомостей про загальноприйняті принципи способу життя рідної країни на принципи способу життя

країни, мова якої вивчається.

4) мовленнєва функціональність. Відібраний матеріал має відображати найбільш актуальні факти сучасної дійсності країни, мова якої вивчається з метою показати функціональність матеріалу в мовленні носіїв мови.

5) тематичність. Матеріал має бути об’єднаний за темами, що є актуальними для тих, хто навчається, і для носіїв мови.

6) урахування психологічних особливостей адресата інформації. Підбір

матеріалів має узгоджуватися потенційною можливістю їх сприйняття студентами.

2. Державний методичний стандарт з ім

Державний стандарт загальної середньої освіти - це зведення норм і положень, що окреслюють державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави в її досягненні громадянами.

Стандарт визначає:

? структуру змісту загальної середньої освіти,

? національний базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи

? обов’язковий мінімум змісту навчання з кожної освітньої галузі

? обов’язкові результати навчання на різних освітніх рівнях

? компетенцію і взаємну відповідальність учасників освітнього процесу, державні гарантії в одержанні загальної середньої освіти та контроль за дотриманням вимог даного стандарту;

? порядок внесення змін до державного стандарту загальної середньої освіти.

Зміст загальної середньої освіти в Україні складається з державного, регіонального і шкільного компонентів.

Державний компонент змісту загальної середньої освіти це обов’яз¬ковий мінімум основних галузей знань і мінімальна тривалість їх вивчення, які забезпечують одержання загальної середньої освіти.

Регіональний компонент змісту загальної середньої освіти відображає національну своєрідність регіону, його історію і культуру, традиції тощо.

Шкільний компонент змісту загальної середньої освіти добирається з урахуванням інтересів, здібностей учнів даної школи, можливостей її пед колективу і визначає специфіку даного навч закладу.

Іноземна мова входить до освітньої галузі “Мови і література”‘. Державний стандарт з навчального предмета “Іноземна мова” має визна¬чити загальну частину змісту освіти за умов існування різних програм, навчальних планів і підручників. Для укладання Державного стандарту з іноземної мови необхідно насамперед визначити базовий рівень володіння нею.

Сучасні вимоги до кваліфікації вчителя іноземної мови

Кваліфікаційна характеристика вчителя - це перелік основних вимог до професій¬ній якостей, знань і вмінь фахівця, необхідних для успішного виконання професіних обов’язків.

Методичний компонент його кваліфікаційної характеристики включає вимоги до теоретичної і до практичної підготовки вчителя іноземної мови.

Основні вимоги до теоретичної підготовки

Вчитель іноземної мови повинен знати і розуміти:

основні етапи розвитку методики навчання іноземних мов;

основи теорії формування комунікативної компетенції учнів, яка складається з:

мовленнєвої компетенції;

мовної лінгвістичної компетенції;

соціокультурної компетенції;

навчальної компетенції тощо;

Основні вимоги до практичної підготовки вчитель іноземної мови повинен уміти реалізовувати:

комунікативно-навчальну функцію, тобто кваліфіковано застосовувати сучасні принципи, методи, прийоми і засоби навчання іншомовного спілкування;

виховну функцію, тобто вирішувати завдання морального, культурно-естетичного, трудового виховання учнів засобами іноземної мови

розвиваючу функцію, тобто прогнозувати шляхи формування і розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня, його пізнавальних і розумових здібностей у процесі оволодіння іншомовним мовленням;

освітню функцію, тобто допомагати учням в оволодінні уміннями вчи¬тися, розширювати свій світогляд