2. Мораль і звичай
Як уже зазначалось, мораль є єдиним з регуляторів поведінки, який якісно відрізняється від інших. Суттєвим, на наш погляд, для розуміння специфіки моралі як суспільного явища, є звернення до ще однієї форми регуляції - звичаїв. Звичаї складаються стихійно, безпосередньо в практичному житті, подібно до моралі в досить давній історії людства і виконують з самого початку поряд з традицією регулюючу і впорядковуючи суспільне життя функцію. Ці соціокультурні регулятори впливають на поведінку із зовні, без безпосередньої участі внутрішнього світу, без переживань і рефлексії, без вільного вибору. Проте саме звичаї глибоко укорінені в давній історії людства. Людина отримує від предків звичаї і традиції і чинить за принципом: "так робили, діяли наші предки". Будь яке порушення узвичаєної поведінки засуджується. І сьогодні звичаї "є найбільш глибокого і масовою формою регуляції нашого життя - в переважній більшості випадків, спілкуючись з людьми, реалізуючи свої цілі тощо, ми діємо, спеціально не розмірковуючи над цим, просто так, як це заведено, як це звично для нас і для тих, хто нас оточує" (В. Малахов, Етика. Курс лекцій, стор. 46). І поки ми перебуваємо "всередині звичаю", ми не критикуємо і не спростовуємо його. Так і в давні часи людина, що діяла за звичаєм, часто і не усвідомлювала, що можна діяти по-іншому. Для неї моральне начало у спілкуванні на рівні звичаю, складалося безпосередньо. Люди трималися уставлених звичаїв, не замислюючись над мотивами своєї поведінки, не даючи їй моральної оцінки. Виправданням або обґрунтуванням, якщо вже виникала така необхідність, зводилося до того, що так узвичаєно, так роблять всі.
Мораль, на відміну від звичаю - це в першу чергу моральністне само відношення, що тісно пов'язане з відношенням до інших. Для моралі не має значення, чи був прецедент, він не є для неї виправданням, або обґрунтуванням "правоти" дії, або вчинку. Будь-яка повторювана часто, узвичаєна дія чи поведінка зовсім не означає, що вона моральна. Мораль піддає оцінці звичай, якщо він суперечить моральним цінностям, і підтримує його, підсилює його роль, якщо сприймає його, виходячи з моральних критеріїв, як позитивний.
3. Функції моралі.
Для розуміння сутності моралі необхідно звернутися і до функцій, які виконує мораль у суспільстві. Функції моралі - це ті ролі які вона відіграє в суспільстві, забезпечуючи його цілісність, виживання і розвиток.
Дослідники виокремлюють регулятивну, виховну, пізнавальну оцінно-імперативну, орієнтуючу, мотиваційну, комунікативну, і деякі інші функції моралі. Регулятивна функція вважається головною, оскільки мораль направляє і коректує практичну діяльність людини. При цьому активний вплив моралі на суспільні відносини здійснюється через індивідуальну свідомість і поведінку. Справа в тому. Що кожна людина сама вибудовує свою позицію, орієнтуючись на моральні цінності. Відбувається свого роду саморегуляція особи і саморегуляція соціального середовища в цілому. Саме мораль надає людині найбільш важливі глибинні орієнтири, саме моральні цінності є центром всього духовного світу особи і впливають і на її політичні позиції, і на відношення до існуючого права (правосвідомість), і на оцінку тих чи інших релігійних вчень або витворів мистецтва. Крім того, як уже зазначалося, мораль ставить до людини максимальні вимоги і спирається на авторитет громадської думки і на власні моральні переконання. Відмічаючи важливість регулятивно ї функції моралі, яка є своєрідним синтезом всіх інших функцій, необхідно в той же час визнати, що мораль не є всесильною. В моралі важливі не тільки вчинки, але і їх мотиви. Проте визначення цих мотивів "зі сторони" досить складно, оскільки особа має сама регулювати свій внутрішній світ. А це може породжувати свавілля у вчинках, суб'єктивізм думок. Це пояснюється внутрішньою суперечливістю природи моралі.