28) Вклад Віньйоли в архітектуру. Церковь Иль-Джезу

Церковь Иль-Джезу, Рим

Первым сооружением в стиле барокко счтиается римская церковь Иль-Джезу (Во имя Христа) — главная церковь ордена иезуитов. Церковь явилась завершающим этапом в долгой эволюции композиции храмовых сооружений эпохи Возрождения.

В 1577 г. св. Карло Борромео в своих «Наставлениях» осудил круговой план церкви, который считал языческим по духу, и настоятельно рекомендовал план в форме латинского креста: по его мнению, тем самым христианский крест будет стоять выше креста греческого.

Незадолго до того, как в пользу латинского креста высказался святой Карло Борромео, Виньола (1507-1573) создал на основе этого плана свое великое творение — церковь иезуитов в Риме (1568-1575).

В качестве образца для церкви Иль-Джезу в Риме Виньолой взял церковь Сант Андреа в Матуе, построенную Альберти в XV в.: сочетание единственного сводчатого нефа с куполом на стыке трансепта. Благодаря высоким окнам и купольной башенке хорошо виден алтарь, что соответствовало решениям Тридентского собора (1545-1563), уделившего особое внимание участию верующих в отправлении службы. Для создания впечатления обширного внутреннего пространства проходы отнесены к боковым частовням, благодаря этому приему в церкви был сооружен широкий неф для богослужений. Быстрое распространение модели Иль-Джезу в Европе свидетельствует не только об успехе продольного плана.

В Иль-Джезу можно увидеть и сочетание центрированного, организованного вокруг обширного купола пространства с удлиненным пространством, образующим неф. Это стремление к синтезу продольного и центрированного планов окажется одним из важнейших постулатов Ренессанса.

Такое оформление в дальнейшем стало типичным для церквей в стиле барокко.

Композиция церкви оказала определяющее влияние на всю последующую европейскую архитектуру. В период Контрреформации этот образец был перенят во всей Европе.

Джакомо делла Порта. Церковь Иль Джезу. 1575. Рим. Главными отличительными чертами архитектуры маньеризма стали неожиданная интерпретация классической ордерной системы, перенасыщение декором, использование витых колонн, контраст гладких и рустованных колонн, игра света и тени, сопоставление больших и малых масштабов. Возведенная в 1575 в Риме церковь Иль Джезу поразила современников необычностью своей архитектуры. В фасаде здания угадывались элементы классической архитектуры, однако сильно измененные. Особую парадность церкви придавали сдвоенные колонны, пилястры и ассиметричные завитки волюты.

Церковь была принята за канон для иезуитских храмов по всей Европе (особенно в Речи Посполитой, на нынешней Украине, в Литве и Беларуси), а также в Латинской Америке.

29))Особливість творчості Палладіо.(вплив на європейську архітектуру.

Андреа Палладіо (італ. Andrea Palladio) (*30 листопада 1508 — †19 серпня 1580) — засновник архітектури класицизму і, ймовірно, найвпливовіший архітектор в історії західної цивілізації.

ослідник античної архітектури

Маловідомою сторінкою творчості архітектора було створення театрів. Фінансово незабезпечений Палладіо брався за облаштування театрів в палацових приміщеннях багатіїв, де проводились свята і невеликі вистави. Найбільш значущим до побудови театру Олімпіко був театр в залі Базиліки Палладіана.

Ще у 1555 р. Палладіо заснував в місті Віченца Олімпійську академію (гурток однодумців для приємного і корисного дозвілля). Ініціативні члени Олімпійської академії у 1579 р. і отримали право від муніціпалітету на побудову критого театру в приміщеннях старої фортеці. Раніше ті слугували льохами для збереження пороху та місцевою в'язницею.

Фіксаційний план театру Олімпіко в Віченці з пізньою добудовою ліворуч, 1776 рік.

Так мимоволі Палладіо і члени Олімпійської академії міста стали рятівниками старих стін фортеці Кастелло дель Терріторіо. Палладіо дали завдання розробити проект пристосування театру для академії в фортречних приміщеннях. На плані добре видно несиметричне розпланування стін фортечних споруд і спроба архітектора максимально використати простір старої будівлі. Він був вимушений відмовитися від точного відтворення давньоримського овалу арени і зробив лише його половину. Майже половину приміщення зайняла сцена.

Вплив на архітектурну практику (Палладіанство в Європі)

У 1570 році Палладіо надрукував трактат " Чотири книги про архітектуру " з додатком власних малюнків античних споруд і їх реконструкцій. Видання було узагальненням теоретичних і практичних навичок архітектора, висновком його архітектурного досвіду.

Після виходу в світ цієї книги Палладіо — він став практично другим найбільш визнаним теоретиком архітектури після відомого теоретика 15 ст. на ім'я Альберті Леон-Баттіста (1404—1472).

Видання швидко було переведене на іноземні мови, в тому числі на англійську. Його часто розглядали як підручник і широко використовували для навчання і практичного використання настанов Палладіо в будівництві протестантських країн. Несподівано трактат архітектора — католика став прапором супротивників римського варіанту бароко(так званого стилю єзуїтів)в протестантських країнах, а класична (давньоримська) манера його архітектури протиставлялася творам італійського бароко.

Палладіанський стиль

Майже єдиний архітектор,ім'ям якого назвали цілий напрям у архітектурному будівництві Західної Європи — палладіанство. Розрізняють також англійське палладіанство, російське тощо.

Театр Олімпіко ( італ. Teatro Olimpico) — театр в італійському місті Віченці, один з перших критих театрів Італії, побудований за проектом архітектора Андреа Палладіо. Належить до трьох найдавніших критих театрів сучасної Італії.Зміст [сховати]

Створенню нового театру сприяло декілька факторів. У 1555 р. Палладіо заснував Олімпійську академію ( гурток однодумців для приємного і корисного дозвілля). Ініціативні члени Олімпійської академії у 1579 р. і отримали право від муніціпалітету на побудову критого театру в приміщеннях старої фортеці. Раніше вони слугували льохами для збереження пороху та місцевою в'язницею.

Театральна культура на зразок античної після середньовіччя відродилася в Італії. Театр став окремим приміщенням-залом в палаці з використанням даху, що дало змогу проводити концерти і вистави в негоду.

Класичним зразком театру і сцени в ньому став театр Олімпіко, побудований архітектором Андреа Палладіо в місті Віченца. Глядацька зала мала вигляд античного амфітеатра, а сцена займала майже половину театральної будівлі. Її декор мав вигляд вулиць ідеального міста з діагональним розташуванням перспектив. Завершив будівництво театру Олімпіко учень Палладіо — Вінченцо Скамоцци. Театральне приміщення Олімпіко стало зразком для побудови перших критих театрів в Італії, це