55. Східна українська діаспора.

Східна діаспора. Найбільшою за чисельністю діаспорою є російська. Загальна чисельність українців в Росії складає 4379690 чоловік. Більшість українців проживає на Кубані (до 47%), у Тюменській області - до 800 тис., у Воронезькій, Брянській, Омській областях, в Ставропольському і Приморському краях. У Молдові проживають 600,4 тис. українців, які складають 13,8% населення республіки.

У Росії є культурна автономія українців на чолі з Руденком-Десняком (керівництво автономії займає право-ліберальні позиції, а сам Руденко-Десняк у 1995 році балотувався в Державну думу РФ за списком "Демократичний вибір Росії - Об'єднані демократи").

У 1991 році уряд Республіки Молдова прийняв постанову "Про заходи щодо забезпечення розвитку української національної культури в республіці", а також здійснив ряд кроків щодо забезпечення мирного розв'язання придністровського конфлікту, але питання життя українського населення в Молдові піднімаються практично на кожній міжнародній зустрічі міждержавного рівня.

У Білорусі питання про збереження етнічної приналежності українців також вирішується на державному рівні.

Східна діаспора включає в себе українців Росії, Середньої Азії та інших країн СНД. У Росії проживає 4млн 362тис чоловік, в Казахстані - 890 тис. чоловік, в Молдові - 600 тис. чоловік, в Білорусії - 300 тис. Чоловік.

56. Реформування судової системи в Україні на сучасному етапі.

21 червня 2001 року Верховна Рада прийняла десять законів – “Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України"; “Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд"; “Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів"; “Про внесення змін до Закону України "Про органи суддівського самоврядування"; “Про внесення змін до Закону України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України"; “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України”, “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України”; “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України”; “Про внесення змін до Законів України "Про міліцію", "Про попереднє ув'язнення", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"; “Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру". Усі закони набрали чинності 5 липня 2001 року, крім останнього, який було прийнято після вето Президента 12 липня 2001 року з урахуванням його пропозицій. Перебудова судової системи на підставі ухваленого пакету законів отримала назву “малої судової реформи”, оскільки засновувалася на принципі: реалізація норм Конституції шляхом мінімальних змін у законодавстві та судовій системі.

Мала судова реформа пов’язана насамперед із запровадженням нового апеляційного та касаційного порядку оскарження судових рішень, а також порядку арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, порядку проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи. Утворено єдину систему судів загальної юрисдикції шляхом включення до неї арбітражних (господарських) судів.

Систему судів загальної юрисдикції відповідно до статті 125 Конституції України та оновленого Закону України “Про судоустрій” складають місцеві, апеляційні, вищі суди, а також Верховний Суд України. Статусу місцевих судів набули районні (міські) суди, арбітражні (господарські) суди обласного рівня, військові суди гарнізонів, статусу апеляційних судів – загальні суди обласного рівня, військові суди регіонів та Військово-морських сил України. Для перегляду в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів законом передбачені апеляційні господарські суди. Вищим у вертикалі господарських судів є Вищий господарський суд України, статусу якого набув Вищий арбітражний суд України.

Перехідними положеннями Закону “Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" передбачено утворення Вищого адміністративного суду України, який мав би започаткувати створення вертикалі адміністративних судів у системі судів загальної юрисдикції. До прийняття нового закону про судовий устрій або Закону України “Про адміністративні суди” та Адміністративного процесуального кодексу Вищий адміністративний суд мав би розглядати у касаційному порядку справи, що виникають з адміністративно-правових відносин (адміністративні спори), провадження у яких поки що регулюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Доповнення Закону “Про судоустрій України” новим розділом “Вищі спеціалізовані суди”, а також уникнення прив‘язки до адміністративно-територіальної одиниці у назвах місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції дало можливість поширити його норми і на господарські суди.

Виходячи з вимоги Основного Закону про недопустимість існування особливих судів, ліквідовано міжобласний суд, який донедавна розглядав цивільні, кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення на особливо режимних об‘єктах. Комітет Верховної Ради з питань правової політики запропонував ліквідувати протягом двох років з цих же мотивів й військові суди. Окремі депутатські фракції за підтримки представників Верховного Суду безпосередньо перед голосуванням висунули ультимативну вимогу вилучити з проекту Закону відповідний пункт перехідних положень, що передбачав ліквідацію військових судів, погрожуючи зірвати голосування. Комітет під тиском зняв свою пропозицію, щоб досягти компромісу і прийняти Закон.

Президії судів обласного рівня у зв‘язку з відмовою від перегляду судових рішень у порядку нагляду втратили повноваження щодо здійснення правосуддя. Президії тепер будуть діяти при голові відповідного суду як консультативно-дорадчі органи для розгляду окремих організаційних питань.