3.Літературна мова. Мовна норма. Види норм.

Літературна мова – Це унормована відшліфована форма загальнонародної мови,що обслуговує основні сфери діяльності, культурні потреби народу, художн, літер, публіц творів,періодичних видань, театру,, науки, держ установ.

Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками:

•унормованість;

•стандартність;

•наддіалектність;

•поліфункціональність;

•стилістична диференціація;

•наявність усної і писемної форм вираження.

Мовна норма — це сукупність правил реалізації мовної системи прийнятих на певному етапі розвитку суспільства, як взірець.

Види мовних норм :

1.Орфоепічні норми - це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень.Дотримання цих норм забезпечує безперешкодне сприймання виголошеного тексту, а також унеможливлює спотворення змісту слів і речення в цілому.

2.Акцентуаційні норми передбачають дотримання правил наголошування слів. 3.Орфографічні норми - це єдині загальноприйняті правила передачі звукової мови на письмі, а саме: написання слів і їх частин, вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через дефіс, правила переносу слів із рядка в рядок.

4.Пунктуаційні норми - це система правил вживання розділових знаків у реченні, тексті (кома, крапка, тире, двокрапка, крапка з комою, три крапки, дужки, лапки, знак оклику, знак питання). За до¬помогою розділових знаків здійснюють структурне, смислове та інтонаційне членування мови на частини, що дає змогу усвідомити зміст тексту

5.Лексичні норми регламентують використання слів відповідно до їх лексичного значення та не допускають вживання жаргонних, діалектних, просторічних слів.

6.Словотвірні норми встановлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями.

7.Граматичні норми охоплюють правила творення та вживання форм слів, їх поєднання у словосполучення та речення. Ці норми вивчаються в морфології та синтаксисі

8.Синтаксичні норми регламентують доцільність використання мовних засобів у конкретних стилях мови.

17.Типи термінолог словників

Словники-це зібрання слів, розташованих у певному порядку. Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу.Словники виконують інформативну та нормативну функції. Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному - слово.

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні.

Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни в економічній системі України.

Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом. Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов.Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними.Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів.Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції.Акцентологічні словники - це словники, у яких подано нормативне наголошування слів.Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні.Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах.Етимологічний словник подає інформацію про походження слова.Історичний словник - це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи.Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів.Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження.Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер.Словники синонімів охоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням:Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, однакових за звучанням, але різних за значенням:Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне значенняСловник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням.