5.3 Робота з сім'єю алкоголіка

При роботі з сім'єю алкоголіка діагностика передбачає виявлення основної причини зловживання спиртними напоями та супутніх обставин. Для цього необхідно вивчення особистостей всіх членів сім'ї, а також вивчення соціальної біографії. Причинами зловживання алкоголем можуть бути сімейна схильність, деякі особливості особистого статусу (нестійкість особистості, інфантилізм, залежність), традиції сімейного або соціального оточення, ілюзорна спроба піти від проблем. Найчастіше виявляється сукупність цих причин. Їх аналіз необхідний, бо іноді не пияцтво є причиною конфліктів у сім'ї, а навпаки, до пияцтва вдаються саме для того, щоб таким шляхом (хоча б у своїй уяві) подолати конфліктність. Далі складається програма роботи з незалежних особою, його сім'єю, соціальним оточенням - це лікувальні заходи, консультації, психотерапія та психокорекція, можливо, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім'ї. Медична реабілітація осіб, що зловживають алкоголем, до теперішнього часу малоефективна, так як після реабілітації пацієнт повертається в те саме середовище, у якій в нього з'явилася звичка до алкоголю; сім'я, тривало існуюча в умовах перманентної кризи і вичерпала певний гомеостазис, вільно чи мимоволі сприяє відновленню у нього колишньої звички. Якщо людина не володіє сильною волею, то його особистісних ресурсів недостатньо, щоб перешкоджати таким тенденціям.

Тому робота з такою сім'єю передбачає формування мотивації клієнта та його родини до безалкогольному способу життя та побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, здатної бути господарем власної долі; введення клієнта в об'єднання або клуби осіб - прихильників безалкогольного способу життя або створення такого об'єднання. Одна з найбільш ефективних технологій створення сприятливого середовища, сприяє тривалого лікування від алкоголізму, - рух «Анонімні алкоголіки».

5.4 Робота з конфліктною родиною

Робота з конфліктною сім'єю або родиною, емоційний клімат в якій є незадовільним, починається, як правило, з заяви одного з подружжя, хоча іноді приводом для констатації серйозних внутрішньосімейних проблем можуть бути спостереження шкільного чи соціального педагога, дитячого лікаря, констатуючого негативні психосоматичні наслідки сімейної напруженості для здоров'я дітей. Соціальна робота з такою сім'єю починається з ретельного вивчення дійсної сімейної проблеми, про яку подружжя частіше за все мають невірні уявлення, ознайомлення з особливостями особистостей подружжя, їхніх сімейних і шлюбних установок. Виниклі труднощі можуть бути обумовлені кожній із названих причин. Слід зазначити, що зовнішні труднощі - матеріально-економічні обмеження, невпевненість у завтрашньому дні, безробіття і т.д., - як правило, тільки загострюють сімейні конфлікти, виявляють справжні їх причини. Негативні риси особистості, в першу чергу істеричність, псіхастенічность, компенсовані в процесі соціалізації або самовиховання, під впливом зовнішніх причин можуть знову актуалізуватися і стати причиною постійних конфліктів. Серйозне розбіжність в сімейно-шлюбних установках може залишатися невиявленим досить довго, проте в переломні, вузлові моменти розвитку сімейного життя або під впливом зовнішніх труднощів може виявитися, що подружжя дотримуються різних моделей сім'ї (егалітарних або патріархальних), мають неспівпадаючі погляди на виховання дітей, емоційні , побутові, фінансові та інші взаємини. Відповідно сімейна терапія включає в себе знаходження компромісу в культурно-смисловій сфері, корекцію накопичилися соціально-психологічних стереотипів, навчання навичкам неконфліктного спілкування.