- •Формування більшовицького режиму в Україні і його політика.
- •Продовольча диктатура
- •Наступ білогвардійців в Україні
- •Контрнаступ об'єднаних українських армій
- •Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців
- •Формальне визнання радянською Росією незалежності усрр
- •Відновлення політики «воєнного комунізму»
- •8. Варшавська угода між унр і Польщею
- •9. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим
- •Розгром більшовиками військ Врангеля і махновського руху
- •10. Розгромом Врангеля була в основному завершена Громадянська війна.
- •26 Листопада загони Червоної армії розгромили Гуляйпільський гарнізон махновців.
Продовольча диктатура
За час багаторічної війни ринок промислових товарів фактично зник. Відповідно скоротився завіз до міст сільськогосподарської продукції.
Гроші швидко утрачали свою вартість, купівля і продаж здійснювалися в найпростішій формі мінової торгівлі.
Це призвело до розпаду господарських зв'язків міста і села, найгострішої нестачі продовольчих продуктів.
12 квітня 1919 р. Раднарком України за розпорядженням із Москви видав декрет про застосування продрозкладки - перехід до отримання хліба від його виробника шляхом застосування примусових методів заготівлі за твердою ціною (18,4 руб. за пуд хліба).
Для кожної губернії визначалася кількість зерна, яку необхідно було здати державі.
При визначенні цього завдання виходили в першу чергу з потреб держави в хлібі, хоча при цьому вважалося, що за розкладкою відбирають «зайве», залишаючи необхідну кількість зерна для посіву й особистого споживання.
Від здачі хліба звільнялися господарства з посівом менше 5 десятин.
Деяка кількість хліба, що надходив за розкладкою, залишалася на селі для розподілу між безземельними і малоземельними селянами.
Проведення розкладки покладалося на комнезами, утворені ще в січні 1919 р. На допомогу їм із міст надсилали робітничі продовольчі загони.
Щоб перешкодити нелегальній торгівлі хлібом, створювалися загороджувальні загони на залізницях і водних шляхах.
Продрозкладка, стягнута з українського села, у 1919 р. визначалася в обсязі 140 млн. пудів.
Але обурене селянство всіма способами, іноді навіть зі зброєю, чинило опір конфіскації хліба.
До наступу білогвардійців удалося зібрати не більш 10 млн. пудів зерна.
Близько половини цієї кількості складало зерно, конфісковане в поміщицьких маєтках.
При твердій ціні 18,4 руб. за пуд хліба на його придбання шляхом продрозкладки держава витрачала до 1 тис. руб. за пуд.
Наступ білогвардійців в Україні
Після того, як провалилася спроба безпосередньої окупації України військами Антанти, а на Східному фронті зазнали поразки війська адмірала О. Колчака, білий рух об'єднався навколо А. Денікіна.
Його армії швидко збільшувалися, зокрема, за рахунок примусової мобілізації на контрольованій ними території.
З березня по вересень 1919 р. денікінці отримали на американський кредит від Антанти 558 гармат, 12 танків, 250 тис. комплектів обмундирування та інше спорядження.
З весни 1919 р. головним театром військових дій між радянськими і білогвардійськими військами став Донбас.
Спочатку радянські війська Південного фронту потіснили денікінців і вступили в центральну частину басейну.
Але поразка однієї з радянських армій на Північному Кавказі дала можливість А. Денікіну збільшити чисельність військ, що протистояли радянському Південному фронту.
Білогвардійці підійшли до окраїн Луганська, де зав'язалися тривалі запеклі бої.
Поряд із бійцями Червоної армії місто захищали близько 9 тис. робітників-добровольців.
Маючи велику перевагу в силах, А. Денікін 4 травня зайняв Луганськ.
Через два тижні після захоплення Луганська війська А. Денікіна прорвали фронт і зайняли весь Донбас.
У червні білогвардійці зайняли Харків і Катеринослав.
З липня 1919 р. А. Денікін підписав «Московську директиву» - наказ про наступ на Москву.
Головного удару повинна була завдати Добровольча армія, на яку покладалося завдання установити повний контроль над Україною.
Форсувавши Дніпро і захопивши Знам'янку і Черкаси, білогвардійці повели наступ в двох напрямках:
північному - на Київ, допомагаючи лівобережній групі військ, що діяла в тому ж напрямку,
південному - на Єлисаветград (тепер - Кіровоград), Миколаїв, Одесу.
Перші контрнаступи радянських військ у районі Харкова і на підступах до Царицина були невдалими.
Наприкінці серпня уряд X. Раковського залишив Київ.
А. Денікін так швидко окупував Україну, що розташовані на Херсонщині три дивізії 12-ї радянської армії залишилися в його глибокому тилу.
Головком С. Каменєв, розпорядився об'єднати їх у групу під командуванням І. Якіра і наказав прориватися на північ.
30 серпня Південна група радянських військ почала свій 600-кілометровий марш, у ході якого вибила денікінців із Житомира і зайняла західні окраїни Києва.
Але білогвардійці підтягли підкріплення і через три дні витіснили червоноармійців зі столиці України.