81. Кримінологічна характеристика злочинів в сфері економіки.

За кримінально-правовою класифікацією економічна зло­чинність поділяється на такі групи:

1. злочини у сфері відносин власності, пов'язані зі службо­вою діяльністю: розкрадання державного чи колективного майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зло­вживання посадовим становищем;

2. злочини у сфері використання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання норма­тивних актів, які змінюють доходи та витрати бюджету всу­переч визначеному законом порядку;

3. злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення чи збут підроблених грошей або цінних паперів; незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної ви­ручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів; підробка знаків по­штової оплати та проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання чи збут незаконно виготовлених й одержаних або підроблених марок акцизного збору;

4. злочини у сфері підприємництва: заняття забороненими видами підприємницької діяльності; порушення порядку за­няття нею; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприєм­ницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банк­рутство;

5. злочини у сфері захисту від монополізму та несумлін­ної конкуренції: незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таєм­ницю; розголошення комерційної таємниці; штучне під­вищення та підтримання високих цін на товари народного споживання й послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань;

6. злочини у сфері обслуговування населення: випуск чи реалі­зація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замов­ників; одержання незаконної винагороди від громадян за ви­конання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення; по­рушення правил торгівлі;

з*:, 7) злочини у сфері митного регулювання – контрабанда

82. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють злочини в сфері економіки.

У структурі осіб, що вчинили господарські корисливі злочини, слід відзначити приблизно рівне їх співвідношення за статтю (50,6% — жінки і 49,4% — чоловіки), що відповідає загальному співвідно­шенню розподілу населення країни. Рівновага статевого співвідно­шення в економічній злочинності обумовлена тим, що жінки тра­диційно частіше обіймають посади, пов'язані з виконанням обліко­во-бухгалтерських функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, у торгівлі, сфері побутового обслуговування. За даними судової статистики, динаміка жіночої злочинності по окремих ви­дах злочинів неухильно зростала. Так, у 1993 р. за контрабанду не було засуджено жодної жінки, у 1994 р. питома вага жінок стано­вила 6,7%, у 1995 р. — 12,9%, у 1996 р. — 16,2%. За порушення правил про валютні операції у 1993-1994 pp. не було засуджено жод­ної жінки, а у 1995 р. питома вага жінок склала 26,3%, у 1996 р. — 33,0%. Стосовно господарських злочинів у цілому питома вага жіночої статі у 1993-2001 pp. складала майже половину засуджених. Отже, починаючи з 1993 р. питома вага жінок у структурі економіч­ної злочинності неухильно зростала.

У віковій характеристиці відзначається зміщення до більш стар­ших вікових категорій порівняно із загальною злочинністю. Основ­ну вікову групу становлять особи старше 30 років (75%)

За даними кримінологічних досліджень, кожні двоє із трьох за­суджених мали середню, середню спеціальну та вищу освіту. Цей показник набагато вищий від загальної злочинності. Певно, це обу­мовлено тією обставиною, що для заняття господарською діяльні­стю потрібні відповідна спеціальність і кваліфікація.

За соціальним станом згідно з даними вибіркового досліджен­ня переважають робітники (62,8%), службовці склали 11,2%, інші категорії — 26%. При цьому слід відзначити, що ці показники знач­но відрізняються залежно від виду злочину. Так, серед засуджених за контрабанду найбільший відсоток склали особи, які не працю­вали (54,1%). Серед засуджених за порушення правил про валютні операції непрацюючих було 49,5%.

Для господарських злочинів не характерна рецидивна злочин­ність, лише 5-7% осіб, за результатами вибіркового дослідження, раніше були судимі; 82,9% засуджених були притягнуті до кримі­нальної відповідальності лише за один злочинний епізод; 97,8% мали позитивні характеристики за місцем роботи і проживання. Таким чином, злочини у сфері господарської діяльності вчиняють­ся не закоренілими злочинцями, а, як правило, громадянами, для яких скрутне матеріальне становище виступає мотивостворюючим фактором злочинної поведінки у сфері економіки.

Серед розкрадачів 18,1% мали судимість, як правило, погашену. Більшість з них (58,5%) раніше несли покарання за корисливі зло­чини, головним чином розкрадання. Ці кількісні показники відпові­дають даним, опублікованим у спеціальній літературі. Високий рівень рецидиву пояснюється існуючим обмеженням щодо працевлаштуван­ня осіб, які відбули покарання за корисливі правопорушення. Спе­ціальний рецидив, тобто повторне засудження за розкрадання май­на шляхом привласнення, розтрати чи зловживання службовим ста­новищем, становить, за нашими спостереженнями, 30,9%.

Наведені окремими авторами соціально-демографічні характери­стики осіб, засуджених за розкрадання майна, багато в чому збіга­ються. Зокрема, одностайно відмічається відносно високий відсоток жінок серед засуджених за розглядувані посягання. Це пояснюється значною кількістю жінок серед робітників, які обслуговують мате­ріальні цінності, особливо на підприємствах легкої, харчової, м'яс­ної і молочної промисловості.

Порівняльно з іншими засудженими розкрадачі — люди доволі зрілого віку. Особи старше 30 років, за нашими даними, становлять55,6%, що збігається з відповідними відомостями з інших джерел. Більшість розкрадачів належать до «зони пізньої злочинної актив­ності».

Серед інших правопорушників розкрадачів виділяє порівняно високий рівень освіти. В той час, як освітній рівень усіх засудже­них нижче відповідного показника для населення нашої країни, розкрадачі в цьому відношенні характеризуються більш високими показниками.

За даними, одержаними шляхом узагальнення кримінальних справ, вищу освіту мали 8,5% засуджених розкрадачів, середню (загальну і спеціальну) — 66%, базову середню (8-9 класів) — 11,5%, менше 8 класів — 14%. Це достатньо високий рівень осві­ти, що перевищує середній по країні. Ці відомості в цілому відпо­відають даним, наведеним іншими дослідниками, а відтак, заслу­говують на довіру. Доводиться визнати, що освіта сама по собі не гарантує високого рівня правосвідомості. За своїм освітнім рівнем, як і багатьома іншими ознаками особистості, розкрадачі мало чим відрізняються від більшості робітників і службовців відповідних підприємств. Майже всі засуджені (93%) обіймали посади, які відповідали їх загальній і спеціальній освіті.

Певний інтерес становить стаж роботи розкрадача на об'єкті, де було вчинено злочин. Нами встановлено, що більшість засуджених за розкрадання достатньо довго працювали на даному підприємстві і, таким чином, добре знали свої обов'язки, а також порядок збері­гання, охорони і обліку матеріальних цінностей. По вивчених кри­мінальних справах безперервний трудовий стаж засуджених був такий: менше 1 року — 15,4%, від 1 до 3 років — 24,0%, від 3 до 5 років — 9,4%, більше 5 років — 36,7%. Є підстави припускати, що багато з засуджених розкрадачів до їх викриття неодноразово роз­крадали державне майно, але не були своєчасно викриті.

Більшість розкрадачів (76%) мали сім'ю, були одружені. Сім'я не без підстав розглядається багатьма кримінологами як важливий фактор. Однак щодо розглянутих видів крадіжок державного май­на попереджувальна роль сім'ї виявляється по меншій мірі недо­статньо ефективною. Відбувається це за багатьох причин, однією з яких є те, що члени сім'ї розкрадача, як правило, користуються вик­раденими грошовими коштами і товарно-матеріальними цінностями.

Сімейні стосунки в розкрадачів виявляються більш міцними, ніж в інших злочинців, засуджених до позбавлення волі. Майже всі вони, за даними анкетування, болісно сприймають розлуку з сім'єю і показали на дану сторону покарання як найбільш тяжку, багато з них занепокоєні погіршенням матеріального становища сім'ї, що сталося внаслідок засудження їх до позбавлення волі, більшість опитуваних вважають, що під час відбування покарання стосунки і сім'ями залишаються нормальними. Але у деяких під час пере­бування в місцях позбавлення волі сім'ї розпалися, а частина — не змогла визначитися у своїх сімейних стосунках. Розкрадачі приблиз­но в 5 разів частіше, ніж інші засуджені, зберігають свої сім'ї.