1574 Р. І.Федоровим у Львові.

Афон (Атос) – великий релігійний центр православної церкви, зна

ходиться на східному виступі Халкіндонського півострова в

Егейському морі (Греція).

Байда – узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти ту

рецького і татарського поневолення, герой широковідомої ук

раїнської народної пісні „В Цареграді, на риночку»; іноді його

пов’язували з конкретною історичною особою – Дмитром

Вишневецьким. В іншому розумінні – безпечний чоловік.

Братства – національнорелігійні та громадськокультурні ор

ганізації в Україні, які почали виникати в кінці XVI ст., відсто

ювали права українського народу, ставали на захист його віри,

насаджували освіту.

Голосіння – стародавні українські народні пісні (на похованнях).

Це – імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі

смертю, похованням та поминками небіжчика.

Дидаскал (гр.) – означає вчитель.

Думи – лірикоепічні твори української усної словесності про події з

життя козацької України ХVІ–ХVII ст. Думи не співаються, а

виконуються речитативом (мелодійною декламацією) у супро

воді музичного акомпанементу на бандурі, кобзі або лірі.

Епос (гр. – «слово», «розповідь», «історія») – сукупність народних

героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що,

на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно

описовою (епічною) формою, широтою зображення подій та

характерів.

Ігумен – титул настоятеля (управителя) монастиря у православній

церкві. Настоятелі великих монастирів називались архімандри

тами.

Ієромонах – священикчернець.

Інтермедії – короткі одноактові вистави комедійного характеру з

народного життя, які гралися між діями серйозної вистави, існу

вали як і самостійні твори.342

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Катехізис – короткий виклад (у формі запитань та відповідей) дог

матів християнського віровчення.

Кіш – козацька залога, озброєні козаки.

Обскурантизм – крайня реакційність, вороже ставлення до освіти і

науки; мракобісся.

Паланки – адміністративні одиниці, на які ділилася територія За

порізької Січі.

Поетика – розділ теорії літератури, в якому вивчаються форма, струк

тура і творчі прийоми поетичних творів;

Полеміка – аргументована суперечка при обговоренні або з’ясуванні

чогонебудь.

Полемічна література – церковнотеологічна і публіцистична літе

ратура ХVІ–ХVII ст. в Україні та Білорусі, яка спрямовува

лась проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на

православне населення. Була важливою зброєю в боротьбі за

соціальне і національне визволення народу, яскравим явищем

української культури.

Право ставропігії – звільнення братств зпід влади місцевих єпис

копів, яке проводили в Україні в ХVІ–ХVІІ ст. константино

польський та інші східні патріархи, що брали братства під свою

опіку.

Протосингел – головний друкар.

Тестамент – заповіт.

Тулумбаси – ударний музичний інструмент, литаври.

Укуп – одноразовий внесок під час вступу до братства.

Унія церковна – об’єднання православної та католицької церков під

владою Папи римського.

Устав – каліграфічне письмо великими літерами.

Червона Русь – історична назва Галичини в ХV–ХІХ ст.

Шпиталь – будинок для старих і немічних людей, де тимчасово пе

ребували прочани.

Лекція 15

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ

ХVІІ – ХVIII ст.

• Освіта і наука.

• Культурнопросвітницька діяльність КиєвоМогилянської

академії.

• І.Мазепа як меценат і культурний діяч.

• Література і мистецтво.

Українська національна революція 1648–1676 рр. привела до ство

рення української держави. Частина її на території Лівобережжя

(Гетьманщина) на правах автономії проіснувала у складі Російської

імперії до початку 80х рр. XVIII ст. Вважаємо слушним міркування

канадського вченого Ф.Сисина, що якби «не повстання Хмельниць

кого, то окрема руська ідентичність та культура були б приречені на

повільну, але неминучу ерозію і дезінтеграцію в Польському ко

ролівстві». Революція сприяла розвитку усної народної творчості,

історичної науки (у формі літописання), художньої літератури тощо.

Рівень духовної культури будьякого народу визначається, насам

перед, станом освіти та поширенням наукових знань у суспільстві.

Розвиток їх в гетьманській Україні у другій половині XVII – кінці