5.4 Заходи зі створення безпечних та здорових умов праці, передбачені проектом

Для створення безпечних та здорових умов праці в лабораторії де стоїть ІВС передбачено такі заходи:

Електробезпека. Електропостачання забезпечується через розподільчі шафи від електропідстанцій. Всі електродвигуни працюють при напрузі (220+22) В та 380 В.

Захисне заземлення – умисне електричне з’єднання із землею або її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою.

Проведемо розрахунок заземлюючого пристрою із вертикальних електродів для електроустановки з напругою живлення 380 В.

Тип електроду – стержньовий, довжина – 8,0 м, діаметр – 10,0 мм. Питомий опір ґрунту - супісок, 300 Ом∙м.

Спочатку визначаємо опір розтіканню струму одного вертикального електрода, Ом:

, (5.11)

де ρ – питомий опір ґрунту у місці розташування заземлювачів, Омм;

l – довжина стержневого або трубчастого електрода, м;

d – діаметр стержневого або трубчастого електрода, м;

t – глибина розташування середини електрода від поверхні землі, м;

,(5.12)

де t₀–відстань від верхньої точки стержневого або трубчастого заземлювача до поверхні землі, 0,5 ÷ 1, м.

t = 1 +

Тоді:

R_е = ( ln 46,59 Ом

Потім підраховуємо попередню кількість заземлювачів (має бути цілим числом):

, (5.13)

де R_доп – допустимий опір заземлюючого пристрою:

4 Ом для установок з напругою живлення до 1000 В

0,5 Ом для установок з напругою живлення більше 1000 В.

n^’ =

Встановлюємо потрібну кількість вертикальних електродів:

, (5.14)

де _е – коефіцієнт використання вертикальних електродів, який враховує обопільне екранування . Для вибору цього коефіцієнта приймають значення відношення відстані між електродами до їх довжини (параметр а) і вибирають _е в залежності від попередньої кількості заземлювачів n та параметра а.

n =

Знаючи кількість заземлювачів, знаходять довжину з'єднувальної штаби L (яка з'єднує всі вертикальні стержневі або трубчасті електроди), м:

, (5.15)

L = 2∙17∙8 = 272 м

де а – значення відношення відстані між електродами до їх довжини.

Опір розтіканню струму з'єднувальної штаби без урахування екранування, Ом:

, (5.16)

де b – ширина з'єднувальної штаби, м (повинна дорівнювати діаметру електрода).

R_ш =

Останнім визначаєм загальний опір заземлюючого пристрою R_з, який складається із опору вертикальних електродів та опору з'єднувальної штаби, Ом:

, (5.17)

де_ш – коефіцієнт використання з'єднувальної штаби

R_з =

Отримане значення R_з= 2,61 Ом менше допустимого значення R_доп =4 Ом, що відповідає потребам ПУЕ. Таким чином, можна зробити висновок, що 17 вертикальних заземлювачів достатньо для надійного захисту від ураження електричним струмом.

Природне освітлення у відділу здійснюється у вигляді бокового освітлення з лівого або правого боків. У відділі передбачено штучне освітлення у відповідності до [3].

Розрахуємо штучне загальне освітлення виробничого приміщення . Тип приміщення – склад виробів, довжина -36м, ширина 24м, висота – 3,6м. Штучне освітлення розраховується в залежності від призначення освітлюваного приміщення. Спочатку встановлюється розряд зорової роботи, у відповідності з яким вибирають норму освітленості:

• характеристиказорової роботи : високої точності

• найменший розмір об'єкта розрізнення: від 0,3до 0,5 мм

• зорова робота: розряд – ІІІ, під розряд – в

• контраст об'єкта розрізнення з фоном: середній

• характеристика фону: середній

• освітленість при загальному освітленні: 300 лк

Вибираємо тип освітлювального пристрою (світильника або прожектора) та потужність електролампи:

ЛСП 02В–140 потужністю 40 Вт ,світловий потік – 3100 лм.

Необхідна кількість світильників для виробничих приміщень визначається з формули:

(5.18)

S – площа приміщення, м²;

К – коефіцієнт запасу, 1,31,5;

Z – поправковий коефіцієнт світильника, 1,11,3;

F – світловий потік однієї лампи у світильнику, лм ;

n – кількість ламп у світильнику, 16;

u – коефіцієнт використання освітлювальної установки (у долях одиниці).

Коефіцієнт u визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення  та коефіцієнтів відбиття стін та стелі.

Показник приміщення розраховується за формулою:

, (5.19)

де a, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м;

h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

φ = 2,94

При величині показника приміщення >5 коефіцієнти використання приймати як при =5.

Коефіцієнти відбиття стелі та стін, що пофарбовані у середній колір для даного приміщення:. _стелі=50%, _стін=30%. Для даного випадку коефіцієнт використання світлового потоку світильників типу ЛСП з люмінісентними лампами: u= 0,52

N = шт.

Таким чином необхідно встановити 135 світильників з типом світильника ЛСП 02В–140 потужністю 40 Вт.

Аварійне освітлення – частина освітлення, яка продовжує роботу у випадку припинення штатної подачі електроенергії. Воно призначене для забезпечення можливості евакуації людей у випадку відключення робочого освітлення.

У приміщенні використовується акумуляторний пристрій аварійного освітлення. Цей блок підключається до будь якої люмінесцентної лампи у освітлювачі і у випадку зникнення робочого освітлення, автоматично переходить на власне джерело енергії та підтримує роботу лампи на протязі декількох годин, яких достатньо для евакуації людей та припинення паніки.

У лабораторії з ІВС передбачена природна і механічна припливно-витяжна системи вентиляції для здійснення організованого припливу і видалення повітря з приміщення [4]. Припливна вентиляція призначена для подачі додаткових обсягів повітря з вулиці в цех. Перш ніж видалити в атмосферу шкідливі гази і пил вони проходять очищення. Аспіраційні системи влаштовують для видалення пилу, шкідливих газів від місць їхнього утворення і виділення. Як очисні апаратина збагачувальній фабриці застосовуються швидкісні промивателі СИОТ і відцентрові циклони НИИОгаз.

Розрахуємо установку штучної загальнообмінної вентиляції для виробничого приміщення із n апаратами циліндричної форми, а також місцеву витяжну вентиляційну установку для завантажувального отвору .

Параметри апарата : діаметр – 1,6 м, висота – 2 м, Р – 4,5 МПа, t= 60 С⁰, речовина – етанол.

Розрахунок виконуємо у наступній послідовності:

Визначаємо об’єм одного апарата та їх сумарний об’єм V_a.:

V_a = (5.20)

V_a = м³

Визначаємо валовий викид шкідливої речовини (кг· год^–1) за формулою:

, (5.21)

де η – коефіцієнт запасу; у залежності від стану обладнання приймають 12;

С – коефіцієнт, який визначає залежність витоку шкідливої речовини від тиску всередині апарата:

q = 1,5∙0,252∙4∙ кг∙год^-1

Розраховуємо потрібну величину об’ємної швидкості повітрообміну

(м³· год^–1):

(5.22)

W = м³∙год^-1

Вибираємо із каталогу один або декілька вентиляторів, щоб їх загальна продуктивність перевищувала розрахункову об’ємну швидкість повітрообміну:

.

Таким чином обираємо вентилятор типу ВЦ 4-70, кількість – 2 , продуктивність – 1400 м³∙год^-1, номер вентилятору – 2,5,

напор – 18 мм.вод.ст., частота обертання – 1500 об:хв.^-1 , тип електродвигуна - 4AА56А4 M6, потужність – 0,12 кВт.

Визначаємо геометричні розміри повітрозаборного пристрою місцевої вентиляційної установки:

D = d + 0,8 h; (5.23)

де a, b, d – довжина, ширина або діаметр завантажувального отвору, м;

h – відстань від отвору до повітрозаборного пристрою, м.

D = 1 + 0,8∙1 = 1,8 м

Визначаємо величину лінійної швидкості повітря (м∙с^–1) у повітрообмінному пристрої зворотно пропорційно величині класу шкідливості речовини:

V = 0,5  1,2.

V = 1 м∙c^-1

Розраховуємо потрібну величину об’ємної швидкості відбору повітря

(м³∙год ^–1):

W = S∙V∙3600 (5.24)

де S – площа нижнього перерізу повітрозаборного пристрою, м².

S = (5.25)

S =

W = 2,54∙1∙3600 = 9144 м³∙год^-1

Обираємо 2 вентиляторів типу ВЦ 4-70, продуктивністю 1400 м³∙год^-1 .

Для очистки повітря в лабораторії передбачена припливно-витяжна вентиляція .

Технічний процес на ділянці зорієнтований на споживанні прісної води.

До складу підприємства входять допоміжні приміщення, які поділяються на п'ять груп:

- санітарно-побутові (душові, умивальні, вбиральні, кімнати особистоїгігієни жінок, відпочинку, паління та ін.);

- медичні (медпункт);

- громадськогохарчування (їдальня, буфет, кімнати для прийняттяїжі);

- культурного обслуговування( зала засідань);

- адміністративні (заводоуправління, цеховіконтори) та конструкторські бюро.

Допоміжні приміщення різного призначення, розташовані разом, в одній будівлі, в місці з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих факторів.

Вимоги щодо складу, розміщення, розмірів та обладнання допоміжних приміщень викладені в [5].

Санітарно-побутові приміщення розташовані з максимальним наближенням до робочих місць, таким чином щоб не було зустрічних потоків людей, а також переходів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори.