1. Сучасні економічні теорії та їх вплив на розвиток фінансової науки.

У XX ст. теорія фінансів отримала істотний розвиток — це, по-перше, теорія корпоративних фінансів, по-друге, теорія інвестицій, або інвестиційний аналіз. Багато сучасних авторів взагалі під теорією фінансів розуміють науку про закономірності функціонування фінансових ринків і оцінювання цінних паперів. Таким чином, якщо до XIX ст. теорія фінансів розвивалася як теорія державних фінансів, то в XX в. вона стала теорією ринків капіталу. Більшість помітних досягнень в області теоретичної економіки в п'ятдесят останніх років в тому або іншому ступені пов'язана з фінансами. Свідоцтво тому — десятки Нобелівських премій по економіці, присуджених за внесок в сучасну теорію фінансів. Найважливіший розділ сучасної теорії фінансів — теорія інвестицій, або інвестиційний аналіз. Крім того, сучасна теорія фінансів розглядає наступні теорії.

Теорія дисконтованих грошових потоків (Discounted Cash Flow, DCF) включає моделі і методи оцінки фінансових інструментів залежно від часу і ризику і заснована на: 1) розрахунку прогнозованих грошових потоків; 2) оцінці ступеня ризику для грошових потоків; 3) включенні оцінки ризику в аналіз (метод безризикового еквівалента або метод скоректованої на ризик ставки дисконту); 4) визначенні приведеної вартості грошового потоку за допомогою техніки розрахунку цінності грошей у часі.

Теорія інвестиційного портфеля (модель лауреатів Нобелівської премії Г. Марковіца і Дж. Тобіна), а також теорія прибутковості фінансових активів (Capital Asset Pricing Model, CAMP), розроблена лауреатом Нобелівської премії за 1990 р. У. Шарпом, дозволяють оптимізувати структуру активів і пасивів.

Теорія ціноутворення опціонів (модель Блека — Шоулза (Black — Scholes Option Pricing Model, OPM)). P. Мертон и М. Шоулз ввели моделі похідних фінансових інструментів (ф'ючерсів, опціонів, свопів), що стали основними механізмами хеджування ризиків. Обидва стали Нобелівськими лауреатами в 1997 р. Роком раніше Д. Мирлис і У. Вікрі, що розробили моделі аналізу аукціонів при асиметричній інформації, також стали Нобелівськими лауреатами.

Теорія фінансових аукціонів дозволила формалізувати процеси ринкового ціноутворення фінансових активів. Зокрема, В. Сміт звернув увагу на те, що рівноважна ціна залежить не тільки від попиту і пропозиції, але також від моделі аукціону. Його робота в 2002 р. була також відмічена Нобелівською премією. Теорія структури капіталу, тобто моделі Ф. Модільяні і М. Міллера про те, що вартість будь-якої фірми визначається виключно її майбутніми доходами і, отже, не залежить від співвідношення акціонерного і позикового капіталу лежить в основі теорії корпоративних фінансів — важливої складової сучасної фінансової науки. Точніше, Модільяні і Міллер довели за допомогою теорії арбітражних операцій, що спосіб залучення засобів у фірму на досконалих ринках капіталу при нульовому оподаткуванні не впливає на її майбутню вартість. Пізніше теорія Модільяні — Міллера була модифікована в теорію компромісу між економією від зниження податкових виплат і витратами від фінансових утруднень (tax saving-financial costs tradeoff theory). Обидва стали лауреатами Нобелівської премії відповідно в 1985 і 1990 рр.

Теорія агентських відносин дозволила формалізувати конфлікти інтересів власників капіталу і менеджерів — осіб, яким надано право ухвалення рішень. Формалізація здійснена в рамках теорії асиметричної інформації, що належить лауреатам Нобелівської премії за 2001 р. Дж. Акерлофу, М. Спенсу і Дж. Стигліцу.