§ 9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав

До суб'єктів права власності в Україні відносять:

1) Український народ, що являє собою єдине джерело державної влади в республіці та здійснює права власника через референдум, а також через Верховну Раду України та місцеві ради народних депутатів. Кожен громадянин як частина народу має право, за чинним законодавством України, користуватися природними об'єктами для задоволення особистих потреб;

2) фізичних осіб, тобто громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які мають рівні майнові пра-

ва, якщо іншого не передбачено законодавчими актами України;

3) юридичних осіб — трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації;

4) Україну як суверенну й незалежну, демократичну, соціальну, правову державу;

5) Автономну Республіку Крим;

6) територіальні громади;

7) іноземні держави та інших суб'єктів публічного права.

Захист права власності здійснюється всією правовою системою держави. Чинне законодавство визначає основні способи захисту права власності, до яких належать такі:

1) визнання права власності на майно;

2) відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням права власності;

3) усунення порушень права власності, що не пов'язані з утратою володіння;

4) витребування майна з чужого незаконного володіння.

 

§10. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення

Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з покриття заподіяної шкоди за участю юридичних і фізичних осіб.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимоги, і боржник-особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора.

Об'єкти зобов'язань — це відповідні дії, на реалізацію яких спрямовано права та обов'язки суб'єктів (скажімо, передача майна, виконання роботи, сплата грошей тощо).

Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора та обов'язки боржника. При цьому зобов'язання спрямовані на 1) передачу майна (наприклад, на підставі договору купів-лі-продажу, міни, дарування, поставки, позики тощо); 2) виконання робіт на підставі договорів підряду, побутового замовлення, підряду на капітальне будівництво, договорів про сумісну діяльність; 3) надання послуг на підставі договорів перевезень, страхування, доручення, комісії, схову; 4) сплату грошей на підставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунку; 5) покриття шкоди, заподіяної протиправними діями, а також шкоди, що її зазнав громадянин унаслідок рятування об'єктів державної та колективної власності; повернення безпідставно придбаного майна і передачу безпідставно збереженого майна.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Для зарахування досить заяви однієї сторони. Не допускається зарахування вимог:

1) у разі спливу строку позовної давності;

2) про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті;

3) про довічне утримання;

4) в інших випадках, передбачених законом.

Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зобов'язання припиняється, якщо боржник і кредитор — одна особа. Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, зокрема за угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими особами.

Зобов'язання між організаціями підлягає припиненню або зміні сторонами в установленому порядку, якщо підстави, на яких зобов'язання основане, змінені розпорядженням, обов'язковим для обох сторін.

Зобов'язання припиняється за неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставинами, за якими боржник не відповідає.

Зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою, у зв'язку з чим не може бути виконане іншою особою.

Зобов'язання припиняється зі смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора.

Зобов'язання припиняється з ліквідацією юридичної особи (боржника чи кредитора). Законодавством України виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу (наприклад, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті).