Міжособисті і міжгрупові стосунки

Особливу увагу в ході соціально-психологічного вивчення колективів приділяється взаємовідносинам. Вони, в свою чергу, поділяються на офіційні і неофіційні, відношення керівництва і підпорядкування (зокрема, лідерства), ділові і особисті, раціональні і емоційні.

Офіційними називають відносини, які виникають між людьми на посадовій основі. Вони фіксуються законом, регулюються положеннями, утвердженими офіційно, відповідними правилами і нормами.

На відміну від них неофіційні відносини складаються на базі особистих, чи приватних відносин людей. Для них не існує юридичної основи, загальноприйнятих законів та твердо встановлених норм.

Ділові відносини виникають в зв’язку з сумісною працею чи з її приводі, а особисті – як відносини, що складаються між людьми незалежно від роботи, яку вони виконують.

В раціональних міжособистих відносинх на перший план виступають знання людей один про одного і об’єктивні оцінки навколишніх.

Емоційні відносини, навпаки, оцінки суб’єктивні, що базуються на особистому, індивідуальному сприйнятті людини людиною. Такі відносини обов’язково супроводжуються позитивними чи негативними емоціями; вони далеко не завжди базуються на дійсній об’єктивній інформації про людину.

Відносини керівництва і підпорядкування будуть розглядатися окремо на прикладі лідерства.

Міжособисті відносини в групі можна розглядати в статиці, в тому вигляді, в якому вони сформувалися на даний момент часу, і в динаміці, тобто в процесі розвитку. В першому випадку аналізуються особливості системи відносин, що існує. В другому – закони їх перетворення і розвитку.

Відносини в групах закономірно змінюються. Спочатку, на вихідному етапі групового розвитку, вони бувають відносно байдужими (люди, які не знають чи слабо знають один одного, не можуть визначено відноситись один до одного), потім можуть ставати конфліктними, а при сприятливих умовах перетворюються в колективістські. Все це проходить за короткий проміжок часу, протягом якого індивіди, що утворюють групу, не можуть змінитися як особистості. Як узгодити складну динаміку і ситуативну мінливість внутрішньогрупових відносин з відносною стійкістю особистості?

Це можна зробити, якщо припустити залежність міжособистісних відносин не лише від людей, які входять в групу, але і від соціальних ситуацій, в яких ці відносини формуються і розвиваються. Особистість внутрішньо відносно стійка в своїх базових властивостях, зовнішньо може проявляти себе по різному в залежності від обставин, які складаються.

У кожної людини є свої позитивні і негативні якості, свої достоїнства і недоліки. Те, якою стороною, позитивною чи негативною, вона виступає у взаємовідносинах з людьми, залежить від цих людей і соціального оточення, від особливостей групи, в яку входить людина в даний момент часу.. Другими словами, поведінка людини в групі визначена не лише особистістю, але і особливістю групи.

Існує така закономірність: чим ближчий рівень розвитку групи до колективу, тим більш сприятливі умови для прояву кращих сторін особистості. І навпаки, чим далі від колективу знаходиться рівень розвитку групи і чим ближче вона знаходиться до неколективістських відносин, тим більше можливості для прояву гірших сторін особистості.

В розвинутому колективі дякуючи особливим нормам відносин, що сприяють прояву кращих сторін особистості і перешкоджають прояву гірших, людина змушена вести себе позитивно по відношенню до товаришів. В корпорації, навпаки, часто заохочуються нахили індивідуалістські, а групова мораль змушує індивідів з метою самозахисту і відстоювання особистих інтересів, проявляти себе з гіршої сторони.

Такі відносини в мікрогрупі-діаді, до якої входить лише дві особистості. Такі групи широко представлені в дійсності – близькі друзі. Молоді сім’ї і т.д. Але в цілому відносини в групі не зводяться до діадичних. Тому більш вірною моделлю відносин в групі є відносини в мікрогрупі-тріаді.

Відносини членів групи-тріади (як і діади) можуть бути трьох типів: позитивні, негативні і неодинакові(коли одна людина відноситься до іншої позитивно, а та до неї, навпаки, негативно). Різні сполучення цих типів відносин породжують різні варіанти взаємовідносин в групі-тріаді.

Перший варіант – гармонійні відносини. Вони характеризуються тим, що між трьома різними парами, на які може бути поділена група-тріада, складаються чи лише негативні, чи лише позитивні взаємовідносини. В ідеальному випадку, наприклад, в невеликій групі, що включає трьох друзів, між людьми, що входять в групу можуть існувати лише позитивні взаємовідносини. У всіх інших випадках між двома парами – позитивні чи негативні відносини, а в третьої пари – протилежні їм за знаком.

Другий варіант – протиріччя . При таких взаємовідносинах в якійсь одній парі в середині групи – тріади один з її членів відноситься до другого позитивно, а той до нього – негативно.Сумісними діадними називаються такі суперечливі відносини, коли в групі-тріаді можна виділити хоча б одну пару людей, між якими хороші стосунки. Несумісні суперечливі відносини – немає жодної пари з хорошими відносинами. Сумісні тріадні – відносини, які недивлячись на суперечності, група-тріада продовжує зберігати свою єдність за рахунок того, що хоча би дві пари із трьох можливих мають хороші відносини.

Взаємовідносини в групах тріадах можуть бути також конфліктними. Для таких відносин характерно те, зщо в групі неможливо виділити жодної пари, в середині якої були б позитивні особисті стосунки. Така група не здатна існувати і розпадається. Серед конфліктних відносин можна виділити два варіанти. ТПерший – частково-конфліктні відносини – між одними парами є конфлікт, а між іншими – неодинакові відносини. Другий варіант – конфліктні відносини між всіма можливими парами. Цей тип відносин носить назву “повноконфліктний”.

Коли об’єднати варіанти взаємовідносин, що існують в групах-діадах чи тріадах, то можна отримати картину відносин, які зустрічаються в малих групах.