Розділ 1 наукові напрямки у дослідженні інформації

У даній главі ви довідаєтеся:

· Каковы были первоначальные представления об информации.

· Как менялось представление об информации в процессе эволюции общества.

· Какие попытки предпринимались в исследовании феномена инфор­ мации.

· Какие имеются современные значения понятия «информация».

· В чем заключается отличие атрибутивной и функциональной кон­ цепций информации.

· Что такое информациология.

· Каковы объект, предмет и основные направления исследований информациологии.

1.1. Початкові подання про інформацію

Поняття «інформація» є найпоширенішим і дискусійним у навколишньому нас світі. Щодо даного поняття є різні точки зору. Ці розходження проявляються в багатьох питаннях: щодо сутності інформації, її ознак, форм прояву, її ролі в керуванні, у житті й розвитку суспільства. Поява статей, книг про інформацію все більшою мірою розширює наші подання про неї. Стає очевидно, інформація живе навколо нас, вона усе більше дає про себе знати, проникає в усі сфери, всі галузі громадського життя. Вона впливає на людство й людину. На їхнє життя, на спосіб мислення й поводження.

Із упевненістю можна сказати, що людині й суспільству для розвитку завжди була й буде потрібна інформація. Без інформації неможливо представити життя окремої людини й суспільства в цілому. Як відзначає співробітник Інституту філософії РАН, академік А. И. Арнольдов, інформація – це глобальна цінність світового співтовариства. Информация – великий двигун науково-технічного прогресу, їй призначено стати провідною матеріальною й духовною силою нової цивілізації, джерелом її постійного розвитку¹. Незважаючи на «вічні пошуки» цієї реальності, що вислизає, феномен інформації існує, не маючи пояснення початку й завершення.

Див.: Арнольдов А.И. Інформація - глобальна цінність XXI століття. - М., 1997. - С. 75 - 82.

8

Как відзначають дослідники¹, джерела феномена інформації вбачаються ще на ранніх етапах розвитку суспільства, пов'язаних з міфологічним типом мислення, де ставиться знак рівності між знанням і інформацією. Відповідно до Платона, інформація народжується з миру ідей, що нібито існували ще до появи людини на Землі, і є лише зразком для почуттєвого сприйняття. Інші мислителі припускали, що існує якийсь матеріальний і ідеальний інформаційний зв'язок людини з богом. Подібний підхід має релігійне фарбування.

На даному етапі розвитку людства необхідність в інформації головним чином зв'язувалася із забезпеченням їжі й безпеки індивідів, груп. Поступово наблюд ение за зовнішнім середовищем і передача інформації про її стан ставали найважливішими видами людської діяльності.

Певну роль у формуванні потреби в інформації грає спільна праця. Навіть у процесі первісного виробництва вихідні форми його поділи припускали спілкування людей, узгодження цілей і засобів спільних дій, обмін інформацією. Все це ставало можливим завдяки стійким контактам. Так, спілкування ставало невід'ємною складовою людського буття, поєднуючи людей у співтовариства. При цьому зміст спілкування зв'язувалося з людськими відносинами. Інакше кажучи, під впливом праці, виробничої діяльності виникла здатність людини до пізнання, свідомому, цілеспрямованому одержанню інформації про навколишнє середовище, природної, природної, а потім і соціальної.

У процесі праці, насамперед процесі виготовлення й використання знарядь, людина вдосконалював свої здатності до одержання й нагромадження інформації. І чим більше різноманітними ставали види діяльності, тим більшу змістовність знаходило інформаційний простір, тим більше інформації воно несло в собі. Це служить підтвердженням того, що в процесі розвитку суспільства змінюється сутність поняття інформації.

Виникнення класів, класових відносин, формування слабоцентрализованного держави привело до ускладнення інформаційного потоку. Складність полягала в розмежуванні змісту інформації із соціальної диференціації. Кожний клас одержував свою інформацію. Панівний клас забезпечував себе інформацією, що відповідає досягнутому рівню, нижчий клас мав украй обмежену інформацію. Структурування суспільства привело до появи слів - знаків, що відбивають елементи соціальної структури. Як відзначає С.С. Андрєєв: «Такими словами - знаками стали «рабовласники», «раби», «селяни». Їх

¹Див., напр.: Кликс Ф. мислення, Що Пробуджується: У джерел людського інтелекту. - М., 1983; Леви-Брюль Л. Надприродне в первісному мисленні. - М., 1994; Леви-Строс ДО. Мифологики. -М.-Спб., 2000; Тайлор Э.Б. Первісна культура. - М., 1989; Фрезер Д.Д. Золота галузь. - М., 1980.

9

використання виявлялося цілком достатнім для сприйняття ніколи вільної інформації про положення в суспільстві певних груп людей. Оно обумовлювалося відношенням до власності, до влади, що панує ідеології, місцем у суспільному виробництві й роллю в його організації»¹. Тобто інформація, що відбиває відносини людей у процесі діяльності, в основному призначається для класу власників, інформація про відносини між класами для - держави, ідеологічна інформація - для церкви.

Надалі в процес одержання інформації стали включати спостереження, експеримент, аналіз і порівняння емпірично х даних. Такий, наприклад, індуктивний метод одержання інформації, що розвивав англійський філософ Ф. Бэкон. Подання про те, що першоосновою одержання знань є людський розум, а роль практики зводиться до перевірки знань, утримуються в дослідженнях французького філософа Р. Декарта. У філософських міркуваннях Б. Спинозы, Т. Гоббса й інших можна знайти підтвердження ідей про те, що інформацію ми черпаємо з досвіду й відчуттів, а не народжуємося з готовими знаннями.

Згідно досягненням природознавства й суспільних наук, розвитку фізики, математики, хімії й т.д. будували свої висновки із приводу інформації представники німецької класичної філософії И. Кант, Ф. Шеллинг, Г. Гегель. Зокрема, Г. Гегель розумів інформацію як знакову діяльність людини.

У розвиток поняття інформації внесли свій внесок і російські філософи й учені, що сформували в цьому плані блок наукових ідей, що включає насамперед проблеми комунікації – язиковий, психологічної, просторової, що, видимо, пояснювалося новими обріями спілкування, розвитком засобів комунікації, зокрема печатки. Тут варто виділити такі головні моменти, як створення прикладних основ госстатотчет-ности Петром I, В.Н. Татищевим і іншими, розробку російської граматики М.В. Ломоносовим, концепцію мови й культури як найважливіших характеристик суспільних зв'язків А. Ободовского, ленінську теорію відбиття. У зазначених дослідженнях інформація визначався як фактор людської мыслительно деятельностной практики.

У міру розвитку суспільства, появи безлічі різних взаємозв'язків і взаємодій первісне значення інформації як повідомленні, відомості про що-небудь, які передає або одержує людина в процесі своєї виробничої або пізнавальної діяльності, стало змінюватися. З'являються різні науки, що по-своєму трактують поняття інформації.

¹ Андрєєв С.С. Інформаційна культура: рівень змістовності духовних цінностей//Соціально-політичний журнал. - 1998. - №2. - С. 84.

10