Лекційне заняття

Тема: 18. Інші правоохоронні органи (2 год.).

План заняття:

1. Державна система протидії легалазації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Державний департамент фінансового моніторингу.

2. Інші правоохоронні органи України.

1. Конституція України (із змінами і доп.). – К.: Атіка, 2007.

Основна література:

2. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посібник – К.: Атіка, 2002. – 576.

1. Державна система протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Державний департамент фінансового моніторингу

12 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Його прийняття стало переломним моментом на шляху формування в Україні системи фінансового моніторингу.

Система фінансового моніторингу в Україні охоплює фактично всіх надавачів фінансових послуг і передбачає тісну взаємодію різних міністерств та відомств. Кожна з цих установ відіграє специфічну, визначену законами роль у єдиній системі. Координація діяльності суб'єктів фінансового моніторингу та їх методологічне забезпечення покладено на спеціально вповноважений орган — Державний департамент фінансового моніторингу (Держ-фінмоніторинг).

Згідно з Законом система фінансового моніторингу є дворівневою. Виявлення та супроводжування підозрілих операцій мають здійснювати як безпосередньо надавачі фінансових послуг (первинний фінансовий моніторинг), так і державні органи (державний фінансовий моніторинг). Суб'єкти первинного фінансового моніторингу, тобто різні учасники фінансового сектора, зобов'язані проводити ідентифікацію осіб, що здійснюють підозрілі фінансові операції, забезпечувати виявлення та реєстрацію таких операцій, а також оперативне подання інформації про них спеціально уповноваженому державному органу.

Здійснення державного фінансового моніторингу покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг і Національний банк України. Саме ці інститути виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб разом із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — Держ-фінмоніторингом, на який покладено не тільки збір, обробку й аналіз інформації про підозрілі фінансові операції, а й повноваження передавати узагальнені матеріали правоохоронним органам, за умов достатності підстав вважати фінансову операцію пов'язаною з легалізацією «брудних» коштів або фінансуванням тероризму.

Розбудова та розвиток ефективної системи фінансового моніторингу спирається на обґрунтовану державну стратегію, яка, зокрема, передбачає:

• діяльність спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу як координуючого центру, забезпечення його політичної та матеріальної незалежності;

• створення Єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, використання баз даних усіх державних органів;

• співробітництво Держфінмоніторингу з державними органами, що контролюють діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу;

• співробітництво Держфінмоніторингу з правоохоронними органами;

• відслідковування Держфінмоніторингом стану розгляду матеріалів, переданих правоохоронним органам;

• використання міжнародного досвіду й активну участь у міжнародному співробітництві.

Завдяки цій стратегії в Україні створено механізм у сфері боротьби з відмиванням грошей, який включає:

• спеціально уповноважений орган;

• державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням суб'єктами первинного фінансового моніторингу законодавства в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

• правоохоронні органи;

• суб'єктів первинного фінансового моніторингу — надавачів фінансових послуг.

На доповнення до вищенаведених елементів системи окремо слід відзначити такі елементи:

• міжвідомче співробітництво;

• міжнародне співробітництво;

• навчання персоналу.

Відповідно до законодавства Державний департамент фінансового моніторингу України є центральним елементом, який поєднує всі елементи національної системи моніторингу та координує діяльність усіх фінансових установ і державних інститутів, а також правоохоронних органів, що розслідують факти, пов'язані з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» завданнями спеціально уповноваженого органу є:

• збір, обробка й аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

• участь у реалізації державної політики в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;

• створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;

• налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

• забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.

Департамент очолює Голова Держфінмоніторингу.

Держфінмоніторинг є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України й утримується за рахунок Державного бюджету.

Разом з тим Департамент є незалежною від політичних процесів державною установою, що закріплено базовим Законом. Ніякі політичні партії та групи не мають впливу на призначення його керівника, заступників і їх повсякденну діяльність.

Її основними інформаційними джерелами є інформація, отримана в результаті проведення суб'єктами первинного фінансового моніторингу, внутрішнього фінансового моніторингу щодо виявлення відповідно до Закону фінансових операцій, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів і фінансуванням тероризму.

В основу такої інформації покладено формалізовані повідомлення про фінансові операції. Відповідні форми обліку та подання інформації, затверджено наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 13 травня 2003 № 48 та постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189.

За день система дозволяє здійснювати збір і обробку до 5 000 повідомлень від банків, страхових компаній, товарних, фондових та інших бірж, професійних учасників ринку цінних паперів, інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, підприємств і об'єднань зв'язку та інших надавачів фінансових послуг.

Для забезпечення захисту інформації, пов'язаної зі здійсненням фінансового моніторингу, в Держфінмоніторингу створено комплексну систему захисту інформації.

Інформацію про фінансові операції, які є об'єктом фінансового моніторингу, подають до Держфінмоніторингу в стандартному формалізованому вигляді суб'єкти фінансового моніторингу (яких в Україні налічують більше 10 тис, у тому числі 1,5 тис. банківських установ).

Взяття на облік фінансових операцій проводить Держфінмоніторинг після перевірки інформації на відповідність вимогам щодо її надання, але не пізніше робочого дня, що настає після одержання повідомлення.

Під час фінансового моніторингу виконують:

• встановлення правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

• виявлення підозрілих фінансових операцій;

• ідентифікацію осіб, у тому числі осіб, від імені або за дорученням яких здійснено фінансову операцію, а також які є справжніми вигодоодержувачами.

На шляху створення ефективної та дієвої національної системи боротьби з легалізацією кримінальних доходів і фінансуванням тероризму Український Уряд тісно співпрацює з такими міжнародними організаціями, як Рада Європи, Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (РАТР), Комітет Ради Європи з взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей, Егмонтська група, Європейська комісія та підрозділи фінансових розвідок інших країн.

Підтвердженням плідної співпраці України з Радою Європи та Європейською комісією стало підписання в грудні 2002 року Заяви про наміри щодо «Проекту технічної допомоги з питань боротьби в Україні з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом». Проектом передбачено підготовку фахівців Держ-фінмоніторингу у відповідних підрозділах фінансових розвідок інших країн.

Вжиті Україною за такий незначний час заходи реально підтвердили прагнення нашої держави створити прозору фінансову систему, що діятиме й змінюватиметься в форматі міжнародної співпраці та провідного світового досвіду. В цьому контексті слід відзначити намір України незабаром провести підготовчі заходи для вступу до Егмонтської групи й надалі системно вживати необхідних кроків, спрямованих на підтримку зусиль світової спільноти щодо боротьби з відмиванням «брудних» коштів.

25 лютого 2004 року РАТР прийнято рішення про виключення України з «чорного» списку.