62. Державне регулювання підприємництва

Державне регулювання підприємництва - це система правових, організаційних, адміністративних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для становлення та розвитку підприємництва і на його підтримку, а також управління державним сектором економіки для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.

Державна підприємницька політика ґрунтується на таких принципах:

 забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

 однакові умови для усіх господарюючих суб’єктів;

 свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

 захист національного товаровиробника;

 заохочення підприємництва на основі критеріїв економічної ефективності та соціально-економічної значущості;

 стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності;

 заохочення розвитку експортного потенціалу країни та інші.

Цілями державної підприємницької політики є:

- формування потужного підприємницького сектора;

- стимулювання перспективних видів і напрямів діяльності;

- сприяння нагромадженню інвестиційних ресурсів та інвестиційно-інноваційній діяльності у пріоритетних галузях НЕС;

- забезпечення стабільного функціонування вітчизняного підприємництва в умовах глобалізації економіки і посилення міжнародної конкуренції.

Безпосередніми суб'єктами державного регулювання підприємництва в Україні виступають: Міністерство; ДК з питань регуляторної політики та підприємництва; Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства; а також Міністерство фінансів, ДПА, ДК стандартизації, метрології та сертифікації, Антимонопольний комітет, ФДМ та їх територіальні представництва, місцеві органи виконавчої влади та інші.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів підприємництва є:

- державне замовлення, державне завдання;

- ліцензування, патентування і квотування;

- сертифікація та стандартизація;

- застосування нормативів та лімітів;

- врегулювання цін і тарифів;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг.

63 основні напрями державної підприємницької політики в Україні такі:

-удосконалення нормативно-правової бази підприємництва; -проведення ефективної конкурентної політики;

-створення ефективної системи фінансово-кредитної та гарантної підтримки підприємництва; -дерегуляція економіки;

-створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату; -забезпечення стабільності національної валюти; -удосконалення приватизаційного процесу;

-проведення реструктуризації збиткових (неефективних) підприємств та адаптації їх діяльності до вимог ринку; -підтримка підприємств (незалежно від форм власності), що ефективно працюють, та особливе сприяння розвитку малого підприємництва; -підвищення ефективності функціонування державного сектора економіки; -розвиток так званої "економіки погоджень" і третього сектора економіки – приватних підприємств, які є об'єктом ДРЕ і використовуються для реалізації цілей ДЕП;

-заохочення іноземних інвестицій у сферу приватизації та реальне виробництво; -сприяння створенню та розвитку ринкової та соціальної інфраструктури; -обмеження тінізації економіки шляхом стимулювання переходу некримінальної тіньової економіки у легальну, перекриття джерел кримінальному бізнесу; -ефективне і цільове використання міжнародної допомоги на розвиток підприємництва; -формування у суспільстві економічної культури та морально-психологічної атмосфери, адекватної системі регульованого ринку і вільного (в межах закону) підприємництва.

64.Зовнішньоекономічна діяльність торкається відносин між державами у сфері зовнішньої торгівлі, міграції капіталів та робочої сили, міжнародних науково-технічних та виробничих зв'язків, спільного освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану, охорони навколишнього середовища, виконання програм та угод. Отже, ЗЕД - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у сфері зовнішньої торгівлі, міграції капіталів та робочої сили, науково-технічного співробітництва, охорони навколишнього середовища тощо.

У ГКУ (ст.377) визначено, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її провадження потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Основними видами ЗЕД є: зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями надання їм різноманітних послуг.

Деталізований перелік видів ЗЕД охоплює:

• експорт та імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталу та робочої сили;

• надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, посередницьких, облікових, управлінських, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, які не заборонені законодавством України;

• техніко-економічне співробітництво (стосується ринку об'єктів капітального будівництва, надання технічних послуг та поставок комплектного устаткування);

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарювання; науково-технічне співробітництво (об'єднання на відплатній основі науково-дослідницьких, проектно-конструкторських та інформаційних ресурсів з метою отримання наукових та технічних результатів);

• навчання та підготовка спеціалістів на комерційних засадах;

-міжнародні фінансові операції та операції з ЦП, передбачені українським законодавством;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України;

• створення іноземними суб'єктами господарської діяльності банківських, кредитних та страхових установ на території України, якщо це передбачено законом;

• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що передбачає створення спільних підприємств різних видів форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як в Україні, так і за її межами;

• організація та ведення гуртової консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством; - товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - орендні, у тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарювання;

-операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - робота за контрактами фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської -діяльності як на території України, так і за її межами; робота іноземних фізичних осіб за контрактами із суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами; -інші види ЗЕД, не заборонені законами України.