АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА - православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.
АВТОНОМІЗАЦІЯ - спроба перетворення формально незалежних радянських республік, які виникли після 1917 року, на автономні республіки Російської Федерації, здійснена у 1922 році Йосипом Сталіним.
АВТОНОМІЯ – форма самоуправління частини території унітарної, а іноді й федеративної держави, наділена самостійністю у розв»язання питань місцевого значення, установлених центральною владою. Автономія може базуватись на культурній чи етнічній відмінності – і часто веде до наступної незалежності
АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНА СИСТЕМА - це така система економіки, яка характеризується високим ступенем державного втручання в економіку, у якій основне регулювання економікою здійснює держава.
Основними рисами адміністративно-командної системи є:
- основні засоби виробництва належуть і можуть використовуватися тільки державою;
- жорстка централізація держави у розподілі та перерозподілі ресурсів;
- не прихильність приватному бізнесу;
- директивне планування;
- виступає проти високих темпів розвитку НТП;
- не визнає вільної конкуренції і вільного ціноутворення.
АКТ ЗЛУКИ – проголошення об»єднання двох укр. держ. утворень –УНР і ЗУНР – в єдину соборну незалежну укр. державу, яке відбулося 22 січея 1919 р. в Києві
АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я – угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськомтерміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654—1667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60—70-х рр. 18 ст.
АНТАНТА - військово-політичне угрупування, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія, створено в 1904—1907 роках.
БАЗИС - Економічна структура суспільства, тобто сукупність об'єктивних суспільних відносин, у які вступають люди між собою в процесі матеріального виробництва
БАТИЙ - монгольський хан і полководець, син хана Джучі, онук Чингісхана. Засновник Золотої Орди, автономного державного утворення у складі Монгольської імперії.
БЛІЦКРИГ – це німецька військова теорія початку минулого століття, яка передбачала ведення швидкоплинної війни. Суть її полягала в тому, що перемога досягається в строки, які обчислюються днями або ж місяцями, - перш ніж супротивник зуміє відмобілізувати і розгорнути свої основні сили.(- (нім. Blitzkrieg — блискавична війна) — створена на початку XX століття теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в строки, що обчислюються днями або місяцями, перш ніж противник зуміє відмобілізувати і розгорнути свої основні військові сили.)
БОЛГАРСЬКЕ ЦАРСТВО – слов'яно-болгарська держава на півночіБалканського півострова, що існувало у період з 681 до 1018 р. Засноване трьома етнічними групами: фракійцями — серби, одріси, бесси, астіси, мізійці, гети,трибали — корінні мешканці Фракії; слов'янами — севери, смоляни, драгувіти, ринхіти, з кінця V ст. н .е. вони заселяли Родопи, Македонію, північ Болгарії;протоболгарами — тюркські племена, що прийшли на Балкани у VII ст. н. е. зЦентральної Азії.[1]
БОЯРИ – збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою. Протягом історії – дрібна шляхта, що служила особисто.
БУРЖУАЗНІ РЕФОРМИ - – реформи, основним завданням яких є знищення феодального ладу або його залишків і утвердження ринкови відносин.
ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА - термін, яким радянська історіографія та низка істориків країн колишнього СРСР окреслюють радянсько-німецький збройний конфлікт1941—1945 років у рамках Другої світової війни
ВЕЛИКОМОРАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО – історична держава західних слов'ян у басейні Середнього Дунаю, що сягала верхів'їв рікЛаби й Одеру. Виникла наприкінці VIII — початку IX віків на території сучанихСловаччини й Моравії та досягла розквіту в860—880 роках.
ГАДЯЦЬКА УГОДА – угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви. Передбачалася також ліквідація Берестейської унії. Основні перетворення, однак, так і залишилися на папері, оскільки польський Сейм ратифікував договір у сильно урізаному вигляді, скасувавши його головні положення.
ГАЙДАМАКИ - самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої.
ГЕТЬМАНАТ - Українська Держава — офіційна назва гетьманського державного устрою (Гетьманату), України у квітні-грудні 1918 р. Очолювалася гетьманом Павлом Скоропадським. (Украї́нська Держа́ва — українська держава, що існувала протягом 29 квітня —14 грудня 1918 року на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Очолювана гетьманом Павлом Скоропадським. Постала на місціУкраїнської Народної Республіки в результаті державного перевороту. Підтримувалася консервативними колами українського суспільства, військовими, землевласниками, а також командуванням Центральних держав. Проводила внутрішню політику, спираючись на козацькі традиції державотворення та соціально-політичні стандарти ліквідованої Російської імперії. У зовнішній політиці дотримувалася антибільшовицького курсу, орієнтувалася на союз із Кубанню іДоном, користувалася підтримкою Німеччини. Ліквідована в ході антигетьманського повстання, очолюваного Директорією Української Народної Республіки. В історіографії інколи називається Гетьманатом.)
ГЕТЬМАНЩИНА - усталена в сучасній науковій літературі назва україноруської козацької держави на землях Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля у 1648-1781 pp
ГОЛОДОМОР - наслідок терору голодом, здійсненого сталінською командою в Кремлі шляхом реквізиції всього виявленого обшуком у селянських садибах продовольства. Метою реквізиції було попередження соціального вибуху в українському селі і намагання «провчити» селян, які відмовлялися працювати на державу в одержавлених колгоспах. *Масовий голод в південних областях України в 1921—1923 роках, спричинений неврожаєм і вивозом хлібу на експорт радянською владою; масовий штучний голод у 1932—1933 роках, що призвів до багатомільйонних людських втрат в сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян; третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946—1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі.
ГРЕЦЬКІ МІСТА-КОЛОНІЇ – з’явилися у VII ст. до н. е. (Істрія в Подунав’ї, Борисфен на о. Березань), VI ст. до н. е. (Ольвія, на Бузькому лимані, Феодосія, Пантікапей, у Східному Криму), а також у I ст. до н. е. (Херсонес, поблизу Севастополя, Тіра, неподалік сучасного Белгород-Дністровського та багато інших). Вони існували майже впродовж тисячоліття, були рабовласницькими полісами і мало чим відрізнялися від метрополій.
ГРОМАДИ - українські таємні культурно-освітні і громадсько-політичні осередки другої половини 19 початку 20 століть
ГРОМАДСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО – (громадянське суспільство - система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи))
ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ – руський князь з династії Рюриковичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Князь волинський(1211—1264), галицький (1211—1264), київський (1240). Син князя Романа II Великогоз династії Рюриковичів.
ДЕКАБРИСТСЬКИЙ РУХ - це діяльність таємних організаційдекабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства і Товариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку.
ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ - здійснювана державою та її органами політика, спрямована на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й одночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння створенню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо.
ДЕРЖАВНА ДУМА - законодавчий орган Російської імперії, який з'явився в результаті революції 1905—1907. Дума була нижньою палатою парламенту, верхньою палатою була Державна рада Російської імперії. Всього було 4 скликання Державної думи. Державна дума була першим представницьким органом влади в Росії за всю її історію.
ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ - верховенство державної влади у своїй країні і її незалежність в зовнішньополітичній сфері. В Декларації від 16.07.1990 Україна проголосила державний суверенітет, який характеризується як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади у межах національної території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Джерелом такого суверенітету і незалежності є воля народу, виражена населенням на референдумі 01.12.1991. За незалежність проголосували – 90,32 відсотки голосуючих (близько 29 млн. чол.).
ДЕРЖАВОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ - це процес формування вищих і місцевих органів влади, органів самоврядування, визначення їх повноважень і взаємодії та конституційне оформлення; визначення кордонів, державних інтересів та на їх основі вироблення пріоритетів зовнішньої, оборонної та внутрішньої політики тощо.
ДИРЕКТОРІЯ - тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстання проти гетьмана П.Скоропадського. після перемоги – найвищий орган державної влади Української Народної Республіки.
ДИСИДЕНСТВО - опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці
ДІАСПОРА - це розселення частини етносу поза межами своєї країни чи етнічної території. Основною причиною формування української діаспори були міграції населення за межі України, зумовлені в основному економічними та політичними причинами. Формування української діаспори, зокрема східної, в значній мірі було зумовлено і примусовим виселенням значної кількості українських селян за межі України під час так званої колективізації, репресій української інтелігенції, а також депортації великої кількості українців із західних земель України під час і після Другої світової війни.
ДОГОВІРНА ФЕДЕРАЦІЯ - це і є союзна федерація, що виникає на основі договору між самостійними політичними або територіальними утвореннями, яка отримує законодавче закріплення в конституції єдиного федеративної держави і за своєю природою є конституційноїсоюзної федерацією. Договірний федерації, без її оформлення конституцією в союзну федерацію, в основі утворення якої лежав договір, не існує у світовій практиці. Договірна федерація без її трансформації шляхом конституційного оформлення в єдину державу - це вже не федерація, а конфедерація з усіма наслідками, що випливають політико-правовими наслідками.
ДОРОШЕНКО П. - український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької державина Правобережній Україні (1665—1676). Представник козацького роду Дорошенків. Козацький полковник, учасник Хмельниччини (1648—1657), козацько-московської війни(1658—1659). Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозького по обидва боки Дніпра. Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, так і з Московією:Російсько-польській війні (1654—1667 рр.) Українсько-польській війні (1666—1671 рр.) ,Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672—1676 рр.). Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна — Наталя Гончарова.
ДУУМВІРАТ - система управління державою чи спільнотою двома рівноправними особами.
ЕЛІТА - невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства.
ЕТНОГЕНЕЗ - процес утворення етнічної спільності, походження народів на базі різних етнічних компонентів.
ЕТНОНІМ – термін для позначення будь-якого етносуабо етнічної спільності: роду, племені, племінного союзу, народу, народності, нації.
ЕТНОЦИД означає знищення культури народу, а не фізичне винищування самих людей (на відміну від геноциду).
Етноцид – різновид етнонаціональної політики (політичної поведінки), спрямованої на знищення конкретного народу (етносу)[1]. На відміну від геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв'язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість. Головна лінія в політиці етноциду – знищення основних ознак етносу (етнічної території, мови, культури, історичної пам'яті, самосвідомості). “Найбільше зусиль у здійсненні політики етноциду докладається для знищення національних мов (лінгвоцид). Світове співтовариство, міжнародне право й гуманістична мораль рішуче засуджують будь-які прояви етноциду й розглядають його як злочин проти людства»
Проте іноді цей термін використовується поряд із геноцидом. Прикладом може служити 39-й Загальноамериканський конгрес з проблем індіанців, що проходив 9 липня 1970 року в Лімі і що прийняв резолюції протесту проти знищення індіанських племен у Бразилії (у зв'язку з знищенням декількох десятків тисяч індіанців у штаті Мато Гроссо).
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. — першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (за старим правописом: Західно-Українська Народня Республіка; ЗУНР) — українська держава, що існувала протягом 1918 — 1919 років на території Західної України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року. Охоплювала територію заселену українцями —Галичину, Буковину й Закарпаття. 1 листопада атакована Польщею за підтримки країн Антанти, насамперед Франції. 22 січня 1919 року об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Ліквідована 18 липня 1919 року в ходіукраїнсько-польської війни. Розділена між Польщею, Румунією іЧехословаччиною. До 15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував у еміграції.
ЗОЛОТА ОРДА – складова частина Монгольської імперії, заснованої Чингізханом, яку отримав у спадок його онук Батий. Інша назва — Ординська імперія. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися такі державні утворення Кримська Орда, Ногайська Орда, Казанська Орда, Велике князівство Московське.
ІМПЕРІАЛІЗМ - державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній, або встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами. Термін використовується для характеристки політики країн, що володіють колоніями або домінують над іншими країнами — незалежно від того, чи називають вони себе імперіями.
ІМПЕРСЬКА ПОЛІТИКА – політика, яка побудована на жорсто ієрархічному принципі і належить одній особі (монарх), або закритій олігархічній групі
ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ - система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення оборони країни. Процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу — важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-ї -у 1930-ч рр. індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення.
ІНКОРПОРАЦІЯ - вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники, у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.
КАРПАТСЬКА УКРАЇНА - (до 1919: Руська Країна, до 1938: Підкарпатська Україна, Підкарпатська Русь, Підкарпатський край) — офіційна назва автономної республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938—1939 і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939 р.
Назва неофіційно вживалася і до 1938 року для означення території теперішньогоЗакарпаття.
КАРТКОВА СИСТЕМА - система розподілу продуктів, товарів та послуг за картками (або талонами), що диференційовано видаються державою різним категоріям населення.
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА – одна з найбільших православнихсвятинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО - українська таємнаполітична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві.
КІММЕРІЙЦІ – стародавні кочівники, які жили на територіїПівнічного Причорномор'я в X — VII століттях до н. е. і мандрували через Кавказдо Малої Азії.
Козацтво –
КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА(Гетьманщина) - українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очолювалася виборним гетьманом, управлялася козаками. З 1654 року, з перервами, перебувала під протекторатом Московського царства, а згодомРосійської імперії. 1667 року, в результаті громадянської війни та Андрусівського миру між Польщею та Росією, була розділена по Дніпру на Правобережну іЛівобережну Україну. Після остаточного скасування поляками козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Росії від Речі Посполитої, Османської імперії таКримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття, зусиллями російського уряду, поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764року наказом російської імператриці Катерини ІІ була позбавлена інститу гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена наМалоросійську губернію Російської імперії.
КОЗАЦЬКИЙ РЕЄСТР - частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки.
КОЛЕГІУМ - назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів У Західній Європі, Україні та Росії в XVI-XVIII сторіччі
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ - примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи). Створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150%. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.
КОЛІЇВЩИНА - селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі. Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху
КОМАНДНА ЕКОНОМІКА (планова економіка) - економічна система,в якій держава або ради керують економікою. У системі з командною економікою центральний уряд приймає всі рішення щодо виробництва і споживання товарів і послуг. У крайніх випадках, крупні галузі економіки та промисловості знаходяться під контролем держави, всі рішення щодо розподілу ресурсів та виробництва також приймаються державою. Органи планування вирішують, що повинен бути виготовлено і направляють підприємства нижчих рівнів на виробництво цієї продукції. Команда економіка є протилежністю ринкової економіки, в якій виробництво, розподіл, ціноутворення та інвестиції приймаються власниками засобів виробництва на основі власних інтересів а не згідно всеосяжного плану. До м'яких різновидам планування в командних економіках належить індикативне планування, коли держава застосовує «вплив, субсидії, дотації і оподаткування, але не вказує що робити." Такі різновиди іноді називають «планованими ринковими економіками." Деякі дослідники розрізняють планову економіку від командної, вважаючи командну економіку крайнім випадком планової.
КОМАНДНІ ВИСОТИ - промисловість, транспорт, банки(голодомор)
КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНА СИСТЕМА— спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні:
жорсткий централізм господарського життя на базі державної власності;
використання позаекономічних, ідеологічних методів управління;
панування партійно-державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії.
КОНСЕРВАТИВНА ІДЕЯ – гетьманат (консервативна форма української держави 1918 р.) – гетьманський рух ( форма громадської діяльності прихильників українського консерватизму).
КОНСЕРВАТИЗМ - визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.
Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму.
Вперше термін «консерватизм» вжив у 1891 році французький політик Франсуа-Рене де Шатобріан. У західній політиці консерватизмом часто називають школу мислення, започатковану Едмундом Берком, Бональдом та подібними мислителями.
Погляди консервативних партій в світі дуже різні. Основними консервативними політичними силами в своїх країнах вважаються ліберально-демократична партія Японії, Республіканська партія США, Консервативна партія Великої Британії, Ліберальна партія Австралії. Світогляд і політика всіх цих партій сильно різняться.
КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ - влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі – уряду. Без згоди парламенту монарх не має права видавати закони й розпорядження загальнодержавного характеру. Сучасними державами з конституційною монархією є Великобританія, Данія, Норвегія та ін. Також державами з конституційною монархією є Нідерланди, Бельгія.
КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА - договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписавкошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною істароукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу [1].Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.
КОНЦЕСІЯ — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.
Концесія — надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.[1]
Концесія — надання концесієдавцем на підставі концесійного договору на платній та строковій основі концесіонеру права на будівництво та/або експлуатацію автомобільної дороги за умови взяття концесіонером на себе зобов'язань щодо її будівництва та/або експлуатації.[2]
Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, об'єкти права державної або комунальної власності, що можуть надаватися в концесію, а також види підприємницької діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі, визначаються законом.[3]
Концесії у період НЕПу виступали як форма залучення іноземного капіталу. Передані на правах концесії іноземному капіталові промислові підприємства поклали початок державно-капіталістичному устрою в економіці країни. Проте в умовах СРСР широкого розвитку ця форма не набула. Всього було підписано 42 концесійних угоди, почали працювати лише 31[4].
КОНФОРМІЗМ - це пристосовницьке, пасивне ухвалення існуючого порядку, пануючих думок, відсутність власної позиції, безпринципне і некритичне слідування будь-якому зразку, шо володіє щонайбільшою силою тиску (думці більшості, визнаному авторитету, традиціям і т.п.); податливість особистості реальному або уявному тиску групи.
КОРЕНІЗАЦІЯ — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи — й панівного) статусу їхнім національним мовам. Проводилася у СРСР протягом 1920х років. Політика започаткована XII з'їздом РКП(б) у квітні 1923 року в Москві.
Прикладами коренізації стали, зокрема, українізація та білорусизація.
КОСМОПОЛІТИЗМ – ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.
Поняття космополітизм визначене Діогеном (за іншими даними, слово космополіт вперше вжито Гераклітом), відштовхуючись відКосмосу, універсальності, полісу. У релігійній думці ідеї космополітизму розвинули Св. Павло (еклесія) та Бл. Авґустин (град Божий). Поняття виражає можливість бути жителем певного місця, водночас належачи до універсальності світу, не заперечуючи його партикуляризм та своєрідність. Так, у XVIII ст. виникає термін «громадянин світу». Серед визначних космополітів Нового часу є Гійом Постель, Фужере де Монброн, Монтеск'є, Вольтер, Шефтсбері, Дідро, Шарль Піно Дюкло, князь де Лінь, Ґрім, Ґаліані, Бонваль, Казанова, Караччіолі, Томас Пейн, Кант.
Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з метисажем, що є змішанням різних культур.
КПЗУ – Комуністи́чна па́ртія За́хідної Украї́ни (КПЗУ) — створена в лютому 1919 року на установчому з'їзді у Станіславі.
До 1923 року - Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ). Попередницею КПЗУ була Інтернаціональна Революційна Соціал-Демократія (ІРСД) - нечисленна молодіжна організація, що нелегально діяла в Галичині в 1915-1918. У заснуванні КПСГ взяли участь посланці з Наддніпрянської України, члени партії боротьбистів.
Першим секретарем ЦК КПСГ було обрано колишнього боротьбиста К. Саврича (Марсимович). Інший центр формування КПСГ знаходився в УСРР, де в квітні 1920 було створено Галицький організаційний комітет КП(б)У (Галорком). У 1919-1920 КПСГ вважалася обласною організацією КП(б)У, але мала окреме представництво в Комуністичному Інтернаціоналі. Під час короткого існування Галицької Соціалістичної Радянської Республіки партія вийшла з підпілля і діяла під назвою Комуністична Партія Галичини (КПГ).
Після остаточної окупації Галичини Польщею і підписання Ризького мирного договору 1921 КП(б)У уклала в Москві угоду зКомуністичною Робітничою Партією Польщі, згідно з якою КПСГ мала входити до складу КРПП. Це спричинило розкол КПСГ на дві частини, одна з яких виступала за приєднання до КРПП («капеерівці»), а інша — на чолі з О. Кріликом (Васильковим) — обстоювала організаційну самостійність («васильківці»). Тільки в 1923, після ухвали Ради Послів Антанти про анексію Галичини Польською державою, «васильківці» погодились на приєднання до КРПП на правах автономної частини. КПСГ поширила свою діяльність наВолинь, Холмщину, Підляшшя і частину Полісся і була перейменована на КПЗУ. КПЗУ була складовою частиною КРПП (з 1925 рокуКомуністична Партія Польщі), але, маючи широку автономію, проводила свої з'їзди (1925, 1928 і 1934), обирала ЦК і зберігала місце вКомінтерні у складі польського представництва, її членами, крім українців, були також поляки та євреї, які проживали в Західній Україні. 1920-ті роки були часом зростання впливу КПЗУ, чому сприяли успіхи НЕПу й українізації в УСРР. Партія діяла в підпіллі, проте під її впливом перебували й легальні організації (у 1923-1924 роках Українська Соціал-Демократична Партія, у 1926-1932 рокахУкраїнське Селянсько-Робітниче Соціалістичне Об'єднання - Сельроб).
КРЕВСЬКА УНІЯ – угода, укладена між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).
Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії Андегавенов) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення закатолицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.
ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ - Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, “Руська правда”, польські судебники та кодекси інших держав.
ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ – пом’якшення політичного режиму, вільнодумство.
ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ – розширення свободи економічної діяльності, повне чи часткове зняття політичних, юлиричних та адміністративних меж приватної ініціативи. Ці процеси ведуть до збільшення кількості та ролі ефективних, тобто відповідальних власників.
ЛІБЕРАЛІЗМ - філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисомсуспільства та економічного ладу. Зародився як ідеологія буржуазії у 17 ст. і остаточно оформився як ідейна доктрина до середини 19 сторіччя.[1]
ЛІТОПИС - історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусі, в якому оповідь велася за роками. В інших країнах подібні давні твори мають назву «хроніки». Назва «літопис» походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо». Літописи — важливі пам'ятки літератури, цінні джерела для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XVIII століття включно. У них розповідається про походження східних слов’ян, зародження у них державної влади, про політичні, економічні та культурні взаємини між собою та з іншими народами, тощо
ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ – угода про об'єднання Королівства Польського таВеликого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року.
МАГНАТИ – вельможа, можновладець, князь або інша людина високого соціального стану, високого шляхетського походження чи дуже багата.
МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ - центральна установа Російської імперії, утворена в 1722 році замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини. Складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Територіально розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 р. Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана
МАСОВІ РЕПРЕСІЇ – сталінські репресії, що здійснювалися в СРСР в 1920-х – 1930-х рр. і безумовно пов’язані з культом особи Сталіна. До цих репресій відносять розкуркулення, масові ув’язнення,розстріли «ворогів народу» тощо
МАРГІНАЛЬНІСТЬ - це не стан автономії, а результат конфлікту із загальноприйнятими нормами, вираз специфічних відносин з існуючим суспільним ладом. Маргінальність не виникає поза різкого реального або вигаданого зіткнення з навколишнім світом. Догляд в маргінальність передбачає два абсолютно різних маршруту: - Або розрив всіх традиційних зв'язків і створення свого власного, зовсім іншого світу; - Або поступове витіснення (або насильницьке викид) за межі законності.
МЕНТАЛЬНІСТЬ - спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установкаіндивіда або соціальної групи (наприклад етнії, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.
МІЛІТАРІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ - поширення військових законів та дисциплін на цивільні галузі господарства, економіку.(це — дії державних органів у сфері економіки, політики та соціуму, спрямовані на нарощування військової міці держави).