- •Глава 1. Дитячо-батьківські відносини та їх вплив на особистість дитини
- •Глава 2. Дослідження дитячо-батьківських відносин за допомогою різних методик
- •2.1 Методика «Малюнок сім'ї»
- •2.2 Методика діагностики батьківського ставлення а.Я. Варга, в.В. Столина
- •Глава 1. Дитячо-батьківські відносини та їх вплив на особистість дитини
- •1. Особистість молодшого школяра
- •2. Сімейні відносини як показник формування особистості дитини
- •2.1 Поняття сім'ї та сімейних відносин
- •2.2 Типи сімейних взаємин
- •2.3 Роль сім'ї у вихованні особистості дитини
- •3. Порушення дитячо-батьківських відносин. Вплив на особистість дитини
- •3.1 Негативний вплив внутрішньосімейних стосунків на особистість дитини
- •Глава 2. Дослідження дитячо-батьківських відносин за допомогою різних методик
- •1. Методики дослідження дитячо-батьківських відносин
- •1.2 Анкета дослідження особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії
- •1.3 Методика «Малюнок сім'ї»
- •1.4 Методика діагностики батьківського ставлення а.Я. Варга, в.В. Столина
- •2. Результати проведеного дослідження
- •2.2 Методика «Малюнок сім'ї»
2. Сімейні відносини як показник формування особистості дитини
2.1 Поняття сім'ї та сімейних відносин
Сім'я - заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою.
Сім'я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні особистості дитини основну, довгострокову і найважливішу роль. У тривожних матерів часто виростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, який із себе з найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей і т.д.
Традиційно головним інститутом виховання особистості дитини є сім'я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім'ї, він зберігає протягом усього подальшого життя. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість, жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу до школи він вже більш ніж наполовину сформувався як особистість.
Сім'я може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім самих близьких для нього в сім'ї людей - матері, батька, бабусі, дідусі, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. Разом з тим жоден інший соціальний інститут не може потенційно завдати стільки шкоди в вихованні дітей, скільки може зробити родина.
Саме в родині дитина одержує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як себе вести в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чому в сім'ї вчать дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб він бачив, що у дорослих теорія не розходиться з практикою.
Кожен з батьків бачить в дітях своє продовження, реалізацію певних установок або ідеалів. І дуже важко відступає від них.
Конфліктна ситуація в сім'ї може сильно по впливати на формування особистості дитини.
Взаємини в сім'ї - психологічні відносини суб'єктів, пов'язаних спорідненістю, спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою.
Відомо, що сім'я як мала соціальна група є найкращою виховної середовищем. Однак, деякі фактори, пов'язані зі складом сім'ї, станом її внутрішніх взаємин або виховно-невірними позиціями батьків, можуть викликати зниження виховної здатності сім'ї. Ці фактори можуть призводити до порушень у поведінці дітей і навіть до негативних явищ у формуванні їхньої особистості.
Одним із чинників, що порушують виконання виховних функцій сім'ї, можуть бути зміни в її складі. Сім'я є такою малою групою, яка постійно розвивається і видозмінюється.
У виконанні виховної функції по відношенню до дітей головну роль грає подружня пара - батько і мати. У зв'язку з цим говорять про повну сім'ї та неповної, коли відсутній один з батьків. Стабільність сімейного середовища є важливим чинником для емоційної рівноваги і психічного здоров'я дитини. Розпад сім'ї, викликаний розлученням або роздільним проживанням батьків, завжди приносить глибоке потрясіння і залишає у дитини міцну образу, яку можна лише пом'якшити. Це явище - істотна суспільно-виховна проблема.
Розлука з одним з батьків може привести до появи у дитини почуття страху, депресію і ряд інших симптомів неврозу.
Атмосфера напруженості і конфліктних сімейних ситуацій діє на дитину різко негативно. Будинок перестає бути для нього опорою, він втрачає відчуття безпеки, зникає те джерело, яким була для нього сім'я, коли в ній панувала емоційний зв'язок батьків, коли вони і світ їх цінностей були прикладом для наслідування. Порушення такої стабільності сімейної системи може привести дитину, особливо в молодшому шкільному та підлітковому віці, до пошуків опори поза домом. У такому стані діти легше піддаються зовнішнім впливам, тому що прагнуть до розрядки внутрішньої напруги.
Треба пам'ятати, що чим довший за часом розбіжності в сім'ї, тим сильніше їх негативний вплив на дитину. [2]
Динаміка сімейного життя і характер емоційного ставлення батьків до дитини мають істотне значення для формування його особистості.