- •1. Економічна суть рівня життя населення та фактори, що його визначають
- •2. Показники, які визначають рівень життя населення
- •3. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення
- •4. Методологія визначення рівня людського розвитку
- •5. Прожитковий мінімум та поняття бідності
- •6. Особливості оцінки фінансового забезпечення рівня життя населення
- •7. Вплив соціальної політики держави на рівень життя населення
- •Сучасний стан рівня життя населення в україні та шляхи його підвищення
4. Методологія визначення рівня людського розвитку
Існують спроби розробити узагальнюючий показник рівня життя населення — індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток — це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними відносно них. Отже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку, і метою останнього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з використанням цих можливостей у різних сферах діяльності.
Для визначення ІЛР за методикою ООН рекомендується враховувати три показники: ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення старше 25 років. Ці показники по країні зіставляються з максимальними у світі аналогічними показниками.
Індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середньоарифметичним індексів реального ВВП на душу населення (Іввп/н), досягнутого рівня освіти (Іосв) та середньої тривалості життя (Ітр.ж) [7, c. 19]:
Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також тендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це так звані гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки зазначених вище індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що приводить до зниження індексу тендерного розвитку (ІТР) порівняно з індексом людського розвитку (ІТР < ІЛР). Якщо ж відмічається тендерна рівність, то ці індекси майже однакові.
Фахівці Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев'ять показників, які характеризують [14, c. 24]:
1) демографічну ситуацію в країні та в регіонах:
кількість населення;
міське, сільське населення;
природний щорічний приріст (скорочення) населення;
очікувану тривалість життя при народженні;
індекс очікуваної тривалості життя;
- демографічне навантаження населення працездатного віку (%).
2) стан ринку праці:
рівень зайнятості та безробіття;
жіночу робочу силу;
частку безробітних жінок;
середню заробітну плату жінок у відсотках до зарплати чоловіків;
3) рівень життя населення:
ВВП на душу населення;
індекс споживчих цін;
децильний коефіцієнт диференціації доходів;
кількість телефонів на 100 помешкань;
інше;
4) житлові умови:
загальну площу житлового фонду;
житлову площу на душу населення;
рівень та динаміка оплати житлово-комунальних послуг;
5) охорону здоров'я та рівень здоров'я населення:
державні витрати на охорону здоров'я у відсотках до ВВП;
кількість населення в розрахунку на одного лікаря;
материнську смертність на 1000 новонароджених;
6) рівень освіти:
державні витрати на освіту у відсотках до ВВП;
рівень грамотності дорослого населення;
індекс досягнутого рівня освіти — середньої, неповної вищої, вищої;
сукупну частку учнів — частку осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи;
приймання до вищої школи — частка осіб, які вступили до вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації серед населення віком 15—18 років;
7) соціальне середовище:
щорічне відвідування закладів культури та мистецтва на одного жителя;
разовий тираж газет на 100 жителів;
видання книжок (одиниць на 100 тис. населення);
криміногенну ситуацію;
фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток;
екологічну ситуацію.
Крім індексу людського розвитку, в практиці аналізу застосовують поняття добробуту, компонентами якого є: незалежна демократична держава; високий рівень освіти, охорони здоров'я, розвитку науки; інтелектуалізація праці; доступні ціни; високопродуктивна праця та її висока оплата; нормальні житлові умови; забезпечення культурних потреб; чисте довкілля. Добробут має нижчу та вищу межі. Нижчий рівень добробуту характеризується достатнім забезпеченням населення матеріальними благами й послугами. На вищому рівні на перше місце виходять духовні блага, наука, культура.