Профілактика біогеохімічних ендемій:

1. збагачення мікроелементами продуктів харчування (йодування солі, фторування води тощо);

2. використання фармацевтичних препаратів, що містять необхідний набір мікроелементів у своєму складі;

3. збагачення мікроелементами добрив;

4. використання в харчовому раціоні морських продуктів.

Гігієнічне значення техногенного забруднення води хімічними речовинами

Віддаючи належне ендемічному значенню води, слід чітко усвідомлювати, що на сьогодні ще загрозливішим для здоров'я людей є техногенне забруднення водойм хімічними речовинами внаслідок скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, поверхневого стоку із сільськогосподарських ланів, територій звалищ промислових відходів тощо. Потрапляння у воду токсичних речовин, навіть у незначних кількостях, може становити небезпеку для здоров'я окремої людини і населення в цілому, аж до виникнення масових отруєнь. Цьому сприяє те, що хімічні речовини, котрі забруднюють воду водойм, не затримуються сучасними очисними спорудами водопровідних станцій.

Ймовірність негативної дії підвищується у разі надзвичайно токсичних і високотоксичних речовин, наявності у них мутагенної та канцерогенної активності, ембріотоксичності та тератогенності, репродуктивної токсичності та сенсибілізувальних властивостей.

До стійких у водному середовищі належать важкі метали, хлорорганічні сполуки (ДДТ, ГХЦГ, алдрин, дилдрин, поліхлоровані біфеніли, дибензодіоксини та дибензофурани, нітрозаміни тощо). 3 іншого боку, у воді внаслідок деструкції під впливом різноманітних фізичних, хімічних та біологічних чинників можуть утворитися токсичніші та небезпечніші продукти трансформації. Наприклад, нітрати можуть перетворитися на нітрозаміни і нітрозаміди, які є мутагенами і канцерогенами; ртуть неорганічна може перетворитися на метилртуть, яка спричинює хворобу Мінамата.

Слід враховувати й можливість комбінованої дії деяких хімічних речовин за одночасного надходження в організм з водою. Наслідком цього найчастіше є сумація негативних ефектів, тобто адитивна дія. Але цілком можливе й посилення ефекту, тобто потенціювання. Це властиво важким металам, зокрема свинцю та кадмію, поліхлорованим діоксинам і дибензофуранам, хлорорганіч­ним пестицидам ДДТ і ГХЦГ тощо.

Джерела водопостачання

Класифікація джерел водопостачання:

1. Підземні джерела:

• міжпластові напірні (артезіанські) та ненапірні води, які залягають у водоносних горизонтах між водонепроникними шарами ґрунту (глини, граніти), а тому надійно захищені від проникнення забруднень з поверхні. Відрізняються стабільною невисокою температурою (5-12°С), постійним фізико-хімічним складом, значною мінералізацією, відсутністю патогенних мікроорганізмів, сталим рівнем і значним дебітом. Недоліком може виступати наявність токсичних мікроелементів або надлишкова кількість нетоксичних;

• ґрунтові води, які залягають у водоносному горизонті над першим водонепроникним шаром ґрунту, а тому у разі неглибокого розташування недостатньо захищені від потрапляння забруднень з поверхні. Характеризуються сезонними коливаннями рівня стояння, дебіту, хімічного і бактеріального складу, що залежить від частоти і кількості опадів, наявності відкритих водойм, глибини залягання, характеру грунту. Фільтруючись через шар чистого дрібнозернистого ґрунту завтовшки 5-6 м і більше грунтові води стають прозорими, безбарвними, не містять патогенних мікроорганізмів;

• верховодка – залягають на глибині до 1 м, характеристики майже відповідні грунтовим водам, однак можуть зустрічатись патогенні мікроорганізми;

• джерельна вода, яка витікає з водоносних шарів, які виклинюються на поверхню біля підніжжя пагорбів, гір, в понижених місцях рельєфу.