Лекція № 3 Тема : Основи сучасної теорії Конституції

ПЛАН:

1.Поняття, предмет, джерела конституційного права України.

2. Структура Конституції України, поняття.

3. Громадянство України.

1.Конституційне право – одна з провідних галузей права України, предметом регулювання якої є найважливіші суспільні відносини. Ці відносини складаються у всіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній. Конституційно-правові норми закріплюють насамперед принципи, які визначають устрій держави і суспільства, належність до громадянства, принципи, що характеризують становище людини в суспільстві і державі, її основні права, свободи і обов’язки.

Предметом конституційного права України є форми безпосередньої демократії, наприклад, вибори, референдум, система органів державної влади, основи їх функціонування, система органів місцевого самоврядування, правовий статус органів законодавчої, виконавчої та судової влади, Конституційного Суду України, прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, порядок їх створення, компетенція, основні форми діяльності. До предмета конституційного права належать питання територіального устрою України, правового статусу Автономної Республіки Крим тощо. Основним джерелом конституційного права є конституція, норми якої мають найвищу юридичну силу в державі, а це означає, що будь-які інші нормативно-правові акти, які приймаються органами державної влади (закони, укази президента, постанови уряду тощо), повинні відповідати їй.

Насамперед конституційне право регулює серцевину політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах – безпосередньої та представницької демократії. Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства – Конституція України.

Конституційне право як галузь права і законодавства являє собою систему правових актів та інших джерел, що регулюють відносини пов’язані з основами конституційного ладу, правового статусу особи народовладдям, територіальним устроєм суспільства і держави.

Предметом конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні, державної та місцевої (місцеве самоврядування).

Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин. 1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу. Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні. Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади.;

2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову), устрій держави як організації влади народу і для народу. Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав’язування волі суб’єкта влади, застосування в разі потреби примусу;

3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави. Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості. Такі засади забезпечують стабільність і належну цілеспрямованість функціонування держави, її соціальний характер.;

4. Відносини, що визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою.

Це: а) відносини громадянства, під якими, звичайно, розуміють постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки; б) відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних; в) відносини гарантій реалізації прав і свобод; г) відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки.

Конституційне право України слід розглядати як галузь права і законодавства, як науку і навчальну дисципліну, що має свій предмет і метод, характеризується правовими нормами, відносинами, принципами.Серед джерел конституційного права України Конституція України посідає провідне місце.

Джерелами конституційного права є чинні нормативно – правові акти, які містять конституційно – правові норми. До них належать рішення Конституційного Суду України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення місцевих рад, Декларація про державний суверенітет України (від 16. 07. 1990р.).

2. Основою конституційного права є Конституція. Слово Конституція латинського походження: латинське „constitutio” – устрій, установлюю. Термін конституція вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. У Середньовічній Європі Конституціями називали різного роду нормативно-правові акти, акти про феодальні вольності. У Стародавньому Римі саме так називали постанови імператорів Римської імперії, а у феодальній Речі Посполитій Конституціями називали правові акти, що приймав польський сейм. Проте в науковій літературі аж до XVIII століття термін «конституція» вживався переважно як синонім форми держави, а точніше, її устрою. Таке розуміння конституції започатковане Аристотелем, який визначав її як устрій держави (полісу). Лише в епоху буржуазно-демократичних революцій поступово утверджується трактування конституції як сукупності правових норм.

Першу в світі неписану Конституцію започаткувала Великобританія. Перша офіційна писана – США (1787р), діє понад 200 років з незначною кількістю змін. У 1791 році в Європі з‘явилися перші офіційні Конституції у Франції і Польщі. До них можна віднести і Конституцію України Пилипа Орлика 1710 р.повна назва якої звучить так: „Пакти і Конституції праві вільностей Війська Запорізького”. Перша прийнята конституція в світі – Конституція 1710 року, складена Пилипом Орликом, гетьманом українського козацтва.

«Найстарша» чинна конституція – це Конституція США, яку було прийнято в 1787 році в м. Філадельфія.

Найбільша за своїм обсягом – Конституція Індії, вона складається з 465 статей, 12 великих додатків, а також близько 70 поправок, окремі з яких за обсягом дорівнюють усій Конституції США.

На початку 20 століття Конституції були прийняті у ряді азійських країн Іран (1906), Китай (1912). Наприкінці 50-60 років 20 століття до конституційного процесу приєдналася велика група африканських і азійських країн колишніх колоній. Розпад радянської імперії призвів до нового етану світового конституційного процесу.

Внаслідок тривалого конституційного процесу 1991 -1996 років в Україні було

розроблено і прийнято 28. 06 1996 року Конституцію України. Конституція

України є Основним Законом нашої держави, вона має особливий правовий порядок прийняття, підвищену стабільність та високий рівень захисту з боку держави.

ОЗНАКИ КОНСТИТУЦІЇ :