Вступ

Актуальність роботи. Правова культура та правосвідомість займають провідне місце в існуванні будь-якої правової держави, оскільки вони виконують ключову роль в механізмі правового регулювання суспільних відносин. Іншими словами правосвідомість та правова культура – це розуміння людьми права та їхнє відношення до нього. Актуальність цієї теми полягає в тому, що, по-перше, правосвідомість та правова культура відображає якісний стан правового життя в суспільстві, по-друге, правова культура є показником рівня правової активності та ступеня прогресування юридичних норм.

Мета цієї роботи полягає в описі сутності правосвідомості, та аналізу правової культури як складової частину правосвідомості.

Завдання роботи. Мета дослідження передбачає розгляд таких завдань:

1. Розглянути поняття, структура, види та функції правосвідомості;

2. Проаналізувати співвідношення правосвідомості та права. Вплив правосвідомості на правотворчу та право реалізаційну діяльність;

3. Розкрити поняття, види та функції правової культури;

4. Дослідити деформацію права, її поняття та види. Дати характеристику правого нігілізму як складову правової культури та значення його переборення для розбудови нової держави та формування громадянського суспільства

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи досліджень:

1. Аналізу. Цей метод я використав для класифікації правової культури, деформації права та правової ідеології;

2. Конкретносоціологічний. За допомогою цього метода я зміг дослідити вплив правового нігілізму на державу та її мешканців;

3. Формально-логічний. При написанні роботи я керувався загальними правилами логіки.

4. Історичний. Для дослідження причин виникнення правового нігілізму мені було потрібно дослідити історію СРСР, оскільки в Україні збереглась стійка ностальгія по минулому.

5. Порівняльний. Цей метод я задіяв для того, щоб порівняти правосвідомість та право, знайти їх спільні та відмінні риси.

Структура работы. Курсова робота складаеться зі вступу, чотирьох розділів, висновку, список використаних джерел. Список використаних джерел складається з 21 найменувань. Робота виконана на 37 сторінок.

Розділ 1. Поняття, структура, функції правосвідомості та її види

1. Поняття та структура правосвідомості

Правосвідомість — це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. [20, с. 463]

Іншими словами правосвідомість можна визначити, як сукупність правових поглядів, що виражають ставлення людей до чинного права, його мети, завдань, способів і методів правового регулювання, до оцінки правомірності та необхідності його норм; їх уявлення про правову систему держави. [8, с. 174]

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

П

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділянку) свідомості:

равосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділянку) свідомості:

Суспільної;

Ггрупової;

Індивідуальної;

Рис. 1.1.

Ключовий пункт правосвідомості - усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.[20, с. 462 - 463]

У структурі правосвідомості суспільства погляди різних авторів розходяться. Наприклад, О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко вважають, що правосвідомість поділяється на три структурні частини, а О. Ф. Скакун додає до цих двох ще й правову поведінку.

Правова ідеологія — це сукупність правових поглядів, заснованих на певному соціальному досвіді і наукових знаннях. Існування правової ідеології обумовлюється свідомим ставленням до права, а як систематизований обґрунтований вираз потреб населення, вона пов'язана з пізнанням правових цінностей, їх перетворенням у систему нормативного регулювання поведінки людей в суспільстві. Відповідно джерелом виникнення правових ідей, поглядів є об'єктивно існуючі соціально-економічні, політичні відносини в суспільстві, юридична практика. Основним завданням правової ідеології є формування правової свідомості, правової культури окремих суб'єктів і суспільства в цілому, підвищення рівня їх правових знань. [6, с. 557]

Слово «ідеологія як поняття, точніше кажучи, як термін почали вживати наприкінці XVIII - на поч. XIX ст. у Франції. Поняття «ідеологія» як наукова категорія було введене французьким ученим Антуаном Деспотом де Трасі в його роботі «Етюд про здатності мислити». Пізніше, в іншому своєму фундаментальному чотиритомному дос-лідженні «Елементи ідеології», де Трасі докладно розглядає ідеологію як науку про ідеї; про те, як вони виникають, і про закони людського мислення. Де Трасі вважав, що ідеологія повинна бути теоретичною основою для правової, політичної, моральної й педагогічної наук.

Ідеологія, у тому числі й правова, являє собою досить стійку духовно-ідеальну систему проникнення й відбиття сутності якого-небудь соціального явища.[16, с. 36]

Правова ідеологія являє собою систему поглядів та ідей, у яких виражається ставлення, осмислення, усвідомлення, розуміння правової дійсності різними класами, соціальними групами, що правлять елітами суспільства на певному етапі його розвитку. Соціальна значимість правової ідеології полягає у визначенні чітких правових критеріїв оцінювання соціального життя, його цінностей, утвердження взаємної доброї волі між особистістю, суспільством і державою.

Правова ідеологія визначає характер правотворчого й правозастосовного процесу, синтезує різнорідні політико-правові феномени в одне ціле. Немає у світі держави, в якої не було б правової ідеології. У зміст Конституції, інших законів держави законода-вець вкладає своє розуміння, пізнання юридичної матерії у вигляді правових поглядів, ідей, теорій. Це і є правова ідеологія.

Правова ідеологія – досить складне суспільне явище, що є своєрідною системою політичної інтерпретації, раціонального вираження й обґрунтування значущих для пев-ного суб’єкта в цей історичний момент ціннісних властивостей, якостей, сторін, ознак правової реальності. [13, с. 12]

Правова психологія --це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.

Наприклад, у дореволюційній Росії робітники, виражаючи своє негативне ставлення до фабрично-заводського законодавства, ламали машини, громили заводське обладнання. Вони емоційно реагували на зовнішні стосовно них правові явища, у даному разі — на законодавство. В наші дні формування інституту приватної власності і всього, що пов'язано з існуванням приватного права, емоційно не сприймається певними верствами суспільства, які виховані на психології колективізму і продовжують керуватися її пріоритетами.[20, с . 462]

На думку О. В. Зайчука та Н. М. Оніщенка правова психологія складається з наступних елементів:

1. суспільного інтересу;

2. мотивів діяльності певних соціальних групп;

3. психологічного укладу;

4. уявлень про право; почуттів, емоцій, настроїв, пов'язаних з правом;

5. способів формування уявлень.

Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова — готовність особи проявити активність у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх належних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі переходять в інтереси і прагнення.

Поведінковий елемент правосвідомості синтезує в собі раціональні та емоційні моменти. Через нього відбувається реалізація психологічного та ідеологічного елементів.

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Перш ніж правова поведінка зовні виразиться у вигляді правового вчинку, повинна виникнути правова настанова, мотив правової поведінки у правосвідомості суб'єкта. [20, с. 465]

Виникнення правової установки припускає:

1. Поінформованість про норму права;

2. розуміння її змісту;

3. оцінку, тобто ступінь схвалення, норми права;

4. ставлення до прав інших осіб;

5. емоційне переживання з приводу функціонування норми права;

6. готовність до дії.

З цього ми робимо висновок, що правова настанова — суб'єктивний

регулятор поведінки. [6, с. 552]