3. Криміналістичні обліки та їх характеристика

Характеризувати криміналістичні обліки будемо за групами, сформованими залежно від функціональних ознак, а саме:

• Оперативно-довідкові.

• Криміналістично-розшукові.

• Довідково-допоміжні. Оперативно-довідкові обліки

В їх основу покладено зовнішні очевидні, візуальні ознаки осіб, предметів, речей, виробів тощо.

Наприклад, відео- і звукозаписувальна апаратура, годинни­ки тощо мають заводські номери, маркування із зазначенням заводу-виготовлювача, часу та місця випуску.

Ознаки таких об'єктів реєстрації описуються безпосередньо слідчими і працівниками оперативних апаратів (на відміну від криміналістичних обліків, коли інформаційні ознаки об'єктів ви­являються способом спеціальних досліджень або експертизою).

Алфавітний (прізвищний) облік зводиться до заповнення алфавітної картки зі слів особи, що реєструється, або за мате­ріалами справи, або за складеною розшукною карткою.

До алфавітної картки заносяться такі відомості: персоногра-фічпі та демографічні дані; наявність судимості; амністії; місце відбуття покарання; час затримання, суду, період відбуття по­карання; номер кримінальної справи; підстави умовно-до­строкового звільнення або дата смерті; перебування в розшуку, підстави до такого, час, ініціатор розшуку; час затримання (ким, коли, де, за що, які вживалися заходи тощо).

Об'єкти алфавітного обліку:

• особи, що вчинили злочин, незалежно від виду запобіжно­го заходу;

• засуджені або ті, що відбувають покарання;

• оголошені в розшук;

• особи, кримінальні справи щодо яких закрито за нереабілі-туючими підставами тощо;

- особи, що вчинили суспільно небезпечні діяння, але помі­щені в психіатричну лікарню для примусового лікування.

Алфавітні картки на цих об'єктів заводяться в ІБ (бюро) го­ловних управлінь та управлінь МВС України в областях.

УПБ (Головному інформаційному бюро) МВС України на дер­жавний (всеукраїнський) прізвищний облік ставлять:

- засуджених до всіх видів позбавлення волі;

• засуджених іншою державою і переданих Україні для від­буття покарання;

• засуджених до позбавлення волі умовно чи з відстрочен­ням виконання вироку (покарання);

- оголошені в розшук.

Правила систематизації прізвищних картотек Всі картки розкладають за початковими буквами (літерами), а в середині прізвищних відділень - за алфавітом початкових літер імен, із деталізацією за роками народження (починаючи зі старших).

Порядок і правила оформлення запиту

Якщо особа, що потребує перевірки тривалий час мешка­ла на певній території, тоді запит доцільно скерувати ІБ обласного УВС (за місцем проживання, арешту чи затри­мання).

Якщо внаслідок перевірки за регіональним обліком особа се­ред судимих не значиться, то перевірка проводиться за центра­лізованим (державним) обліком у ГІБ.

Запити оформлюють на спеціальних бланках (вимогах) і по­винні заповнюватися на кожну особу окремо.

Якщо перевірговані мають декілька прізвищ, то запит скла­дають на кожне прізвище з переліком усіх інших установних даних.

Прізвище, ім'я, по батькові пишуть в називному відмінку друкованими літерами.

За наявності підстав особу, інформація на яку заноситься в алфавітну картку, дактилоскопіюють і фотографують за прави­лами сигналедичного знімання.

Тому до алфавітної картки заносять дактилоформулу, яка служить кодом на звернення до дактилоскопічної, а також до портретної картотеки.

Перевірка за дактообліком і портретною картотекою дає змогу уточнити або встановити всі наведені у прізвищній кар­тотеці відомості, якщо особа відмовляється назвати їх або дає неправдиву інформацію.

Дактилоскопічний облік

Йому підлягають особи, що були заарештовані, засуджені до позбавлення волі, а також затримані за бродяжництво та жеб­рування (жебрацтво).

Дактилооблік зводиться до такого: на спеціальному бланку -дактилокарті розміщують фарбовані десять відбитків пальців правої та лівої рук у певному порядку.

Потім виводять дактилоскопічну формулу - її головну та до­даткову частини.

Існує кілька видів дактилоскопічного обліку.

Якщо для обліку відбирають усі десять відбитків пальців, то облік зветься десятинальцевим.

У ньому розкладання (систематизація карток) проводиться за дактилоформулою, що слугує, як уже наголошувалося, ко­дом реєстрації.

Дактилоскопічний облік, в якому використовують тільки п'ять відбитків пальців, називається п'ятипальцевим.

Систематизація карток у картотеці ведеться спершу згідно з належністю відбитків до правої та лівої рук, а в середині кожної групи - за спеціальною формулою.

Якщо систематизація карток здійснюється за одним відбит­ком пальця, то картотеку називають однопальцевою.

Існують також картотеки поверхонь долонь, одначе в МВС України вони не ведуться.

Можливі картотеки відбитків окремих частин обличчя - губ, кінчика носа, вушної раковини, лоба.

Як уже наголошувалося, дактооблік ведеться паралельно з алфавітним обліком тими ж органами тих самих рівнів.

Дактилоскопічний десятипальцевий облік сприяє встанов­ленню:

- особи арештованих і затриманих;

• особи загиблих, убитих, померлих невідомих (невстанов-лепих) громадян;

• особи людини, яка підозрюється у вчиненні злочину, якщо па місці події він залишив придатні для ідентифікації сліди не менше восьми пальців рук.

Для перевірки за дактилообліком заповнюються дактило-карта і вимога (запит).

Відтиски пальця, його візерунків повинні бути чіткими, проводяться з повним прокочуванням нігтьової фаланги від краю до краю нігтя, із захватом 3-4 мм подальшої фаланги пальця.

Під час дактилоскопування трупа вбитої, загиблої чи помер­лої невстановленої особи в дактокарті вказуються наближений вік, зріст, особливі прикмети і дата виявлення трупа.

Якщо у перевірюваних осіб відсутні пальці або долоні (кис­ті) руки, у відповідних квадратах дактилокарти робиться запис із зазначенням часу (рік, місяць) їх утрати.

Пошук початкових дактилокарт зі збереженими пальцями відбувається за допомоги головної частини дактилоформули, що виводиться за спеціальною таблицею.

Перевірка за централізованою дактилокартотекою має відбу­ватись лише після звернення до регіонального обліку.

Якщо в особи є каліцтва, шрами, ушкодження на руках, то все це зазначається на звороті дактилокарти.

Дактилоскопічну картотеку слідів пальців рук із місць не-розкритих злочинів централізовано, вона - однопальцева.

Систематизація карток здійснюється за спеціальною фор­мулою або цифрами-кодами на картках, на яких наклеєно від­биток.

Для пошуку карток використовуються технічні системи, зокрема ЕОМ. Картотека формується таким чином: виявлений па місці події слід (один або кілька) фотографують у натураль­ну величину і друкують знімки (у чотирьох примірниках).

Один знімок заносять до місцевої картотеки, а інші направ­ляють до області (НДЕКЦ) та центру (ДНДЕКЦ МВС Ук­раїни).

Дактилоскопічна картотека осіб, поставлених міліцією на облік, формується на основі Положення про адміністративний нагляд за особами, які звільнились із місць ув'язнення.

Таких осіб дактилоскопіюють та фотографують.

Картки вливають у місцеву картотеку РВ (МВ) внутрішніх справ та області, а фотознімки наклеюють в альбоми, які збері­гають в РВ (МВ) внутрішніх справ, лінійних відділах міліції на залізиичному траїіспорті.

Картки систематизують звичайним способом - за формулою або прізвищем.

Облік осіб за ознаками зовнішності на базі відеозаписів (відеобанки і відеотеки)

Відео- і фотозображення осіб, засуджених за вчинення злочи­ні в (зокрема «злодіїв у законі» і «кримінальних авторитетів»):

- особи, що вчинили вбивства, розбійні напади, грабежі, ре­кет, зґвалтування;

- кишенькові злодії; ті, що скуповують крадене;

- крадії транспортних засобів;

- наркомани, власники кубел та ін., що перебувають під ад-міністративним наглядом.

Відеотеки і фототеки створюються в ініціативному (а не обов'язковому) порядку за наявності спеціалістів і технічної ба­зи - па регіональному та місцевому рівнях (в НДЕКЦ тощо). Централізованого обліку в Україні поки що немає.

Облік адміністративно-правових порушень та осіб, які їх учинили, ведуть органи міліції, а вся інформація концентрується в АБД (автоматизованому банку даних) - область, АБД - центр.

Для формування єдиного банку даних до 1985 р. існувала картка «Профілактика - пошук - 2».

Зараз уведено стандартну картку збирання адміністративної інформації «ШК-АП» (інформаційно-пошукова картка на осо­бу, яка вчинила адміністративне правопорушення).

Зміст інформаційної картки: відомості про порушника, озна­ки його зовнішності, персонографічні дані, відомості про харак­тер, місце і час учинення правопорушення.

Картка ШК-АП заповнюється тільки на особу, яка підлягає адміпарешту або офіційному попередженню.

Картка на особу та адміністративне правопорушення зано­ситься до картотек, які класифікуються за прізвищами або спо­собами вчинення адміністративного правопорушення.

В ШК-АП зберігаються ознаки словесного портрета, такі са­мі як в інших обліках.

Тому ця картотека узгоджується з алфавітною, а через неї -з дактилоскопічною та іншими, в яких фіксується зовнішність осіб за ознаками словесного портрета.

Облік правопорушень і злочинів, учинених іноземцями, особами без громадянства і громадянами України, що по­стійно проживають за кордоном, а також щодо цих осіб ве­деться з метою накопичення, збереження й надання інформації в заінтересовані служби відповідних органів.

Облік формується як у ирізвищній, так і в дактилоскопічній картотеках, а також у централізованій автоматизованій системі (АІС) «Кримінал-1», що дозволяє значно прискорити опрацю­вання й отримання узагальненої інформації.

Облік крадених, загублених і вилучених номерних речей та виробів, антикваріату (годинники, фото-, кіно-, відеотех-ніка, автотранспорт тощо) здійснюється описом ознак і номера об'єкта, його особливих прикмет, матеріалу, кольору, ступеня експлуатації тощо.

У картотеці картки класифікуються за:

• видом об'єкта;

• моделлю об'єкта;

• номерами та іншими ознаками об'єкта. Криміналістично-розшукові обліки

Облік за способом учинення злочинів ведеться на картках

мое.

У картці описуються спосіб дії злочинця та сліди, залишені па місці події.

Спосіб учинення злочину або адміністративного правопору­шення передбачено в кожній інформаційно-пошуковій картці зби­рання інформації для формування єдиного банку даних (ЄБД).

Знання способу вчинення злочину дозволяє робити припу­щення щодо професійних навичок та окремих ознак зовнішнос­ті злочинця з метою його пошуку.

Облік осіб, що пропали безвісти, невпізнаних трупів, не­відомих хворих і дітей є централізованим і побудованим на використанні ознак зовнішності та одягу.

Картка на особу, що пропала безвісти, містить персоногра-фічні, соціально-побутові та виробничі відомості, що їх слідчий одержує із заяви родичів та близьких, а також за місцем роботи такої особи.

Фотознімки (якщо вони є у близьких чи у відділі кадрів) зано­сять у картотеку, а також до альбому осіб, що пропали безвісти.

Картку направляють до картотеки області, а альбоми збері­гають тільки на місцях.

Отже, обліку підлягають:

- особи, що зникли без очевидних на це причин, місцепере­бування і доля яких невідомі;

- особи, які втратили зв'язок із родичами;

• неповнолітні, що залишили батьків, пішли зі шкіл-інтерна-тів, дитячих будинків і втекли з приймальників-розподільми-ків, спеціальних шкіл і училищ;

• психічно хворі, особи, які перебувають у безпорадному ста­ні та які залишили місце проживання або медичні заклади;

- невпізнані трупи громадян;

- особи, які через стан здоров'я або віку не можуть повідоми­ти про себе жодних відомостей.

Підставою для постановки на облік є порушення криміналь­ної справи або розшукової справи для встановлення особи.

Впізиавальна картка на зниклих безвісти осіб містить такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові, рік і місце народження, останнє місце проживания; описання зовнішності; стан зубного апарату; характерні прикмети голосу (мови); захворювання, група крові; опис одягу і взуття на момент зникнення, розміри го­ловного убору і взуття; інформація про інші предмети, документи і цінності, що були у зниклого; професія, рід занять, час і обстави­ни зникнення, дата подання заяви (повідомлення) про зникнен­ня; де й коли зареєстровано заяву, номер розшукової справи.

У «картку безвісти зниклого» повинні бути наклеєні дві його фотографії, бажано останні, у фас і профіль із зазначенням періоду знімання.

Відомості про заявника також заносяться у картку.

Картотека цього різновиду має два розділи: «чоловіки» і «жінки», які поділяються на групи за часом зникнення, а всере­дині групи - на дрібніші групи за віком і зростом згідно з облі­ковою формулою.

Формула обліку складається з шістьох умовних знаків.

Перший знак - літера, що вказує на стать: Ч - чоловіча, Ж -жіноча. Далі містяться цифри, що вказують на час зникнення: перша - квартал; друга і третя - рік, четверта - вік (1 - до 15 ро­ків; 2 - від 16 до 20 р.; З - від 21 до ЗО р.; 4 - від 31 до 40 р.; 5 -від 41 до 50 р.; 6 - старше 50 років).

Остання (п'ята) цифра означає зріст: 1 - чоловіка до 170 см, а жінки до 160 см, 2 - зріст чоловіка або жінки вище вказаних.

Наприклад, формула обліку Ч 39942 означає, що у третьому кварталі 1999 р. зник безвісті чоловік у віці від 31 до 40 років, на зріст вище 170 см.

Впізнавальні картки осіб, які зникли безвісти, що надходять до ІБ для постановки на облік або із запитом на розшук, переві­ряються за прізвищною картотекою, картотекою невпізнаних трупів і нсвстановлепих хворих.

Це сприяє встановленню того, чи не перебуває перевірювана особа в місцях позбавлення волі, серед загиблих або в медичних закладах.

Облік невпізнаних трупів.

Виявлений труп особи, встановити яку немає можливості, реєструють у картотеці невпізнаних трупів.

Впізнавальна картка на невпізнані трупи містить такі відо­мості: довжина трупа, наближений вік; опис обличчя і характе­ристика зубного апарату; особливі прикмети (родимі плями, татуювання, шрами, анатомічні відхилення тощо); дата і місце виявлення трупа; причина смерті й час її настання (за даними судово-медичного розтину); стан трупа, час і місце захоронен­іія, номер могили; опис одягу, взуття та інших супутніх предме­тів і документів; стан здоров'я за життя (за судово-медичними даними); номер кримінальної справи або матеріалів перевірки.

Зворотна сторінка карти містить відбитки пальців рук.

Дактилоскопіювання завжди проводиться, навіть із ужиттям заходів для відновлення папілярних візерунків, коли вони ма-церовапі чи ушкоджені.

В особливії! рамці внізпавальної картки розташовуються три фотознімки обличчя трупа, виконані за правилами сигиалетич-пої фотографії (фас, правий та лівий профілі).

Захоронення труна дозволяється лише після оформлення всіх обліково-впізнавальних документів.

Перевірка відбувається через зіставлення інформації з упі-знавальної картки на невпізнаний труп із картотекою осіб, зниклих безвісти, а якщо можливо, з дактилокартото.

Інформація картотеки невпізнаних трупів координується та­кож із прізвищним обліком і дактилокартотекою осіб, які пере­бувають у розшуку.

Якщо у ході перевірок установлюють схожість особи трупа невідомої особи з громадянином, який зник безвісти, або трун буде ідентифіковано за дактилоскопічною реєстрацією, тоді про це негайно буде повідомлено ініціаторові розшуку.

Облік невстаповлених громадян або дітей

Впізнавальні картки на цю категорію громадян містять ту ж інформацію, що й картка на осіб, що зникли безвісти.

За цією картотекою перевіряються безвісти зниклі та особи, що перебувають у розшуку.

Впізнавання відбувається або за фотографіями або за дакти-локартою, за умови, що особа раніше вже була піддана дакти­лоскопічній реєстрації.

3. Криміналістичний облік осіб, оголошених у розшук, функ­ціонує незалежно від алфавітного і дактилоскопічного і має на меті забезпечити заходи державного розшуку осіб, що перехо­вуються від органів влади.

На такий облій ставлять осіб:

• які вчинили злочини, перейшли на нелегальне становище, уникаючи слідства та суду;

• тих, що втекли з місць позбавлення волі або з-під варти;

• тих, що уникають виплат за позовами підприємств і установ (державних боржників), або громадян (неплатників аліментів);

• зниклих без жодних підстав до того (зниклих безвісти). Підставою взяття па облік є заведення розшукової справи.

Облік вогнепальної зброї - загубленої, краденої або зданої

(крім нарізної, бо нона обліковується за картотекою викрадено­го чи вилученого майна).

Цей облік викопується ІБ або ГІБ.

У реєстраційній картці відображають: вид зброї, номер, се­рію, рік випуску, завод-виготовлювач, модель, калібр; особливі прикмети; ініціатора розшуку або орган, що виявив зброю; на­лежність зброї, причину постановки па облік, помер криміналь­ної справи або матеріалів перевірки; відмітку про експертне дослідження зброї.

Облік слідів пальців рук, вилучених із місць нерозкритих злочинів (слідотека), і осіб, узятих міліцією на облік, є регіо­нально-місцевим, ведеться в експертно-криміналістичних під­розділах МВС та відділах кримінального розшуку.

Облік стріляних куль, гільз і патронів зі слідами зброї ве­деться у вигляді колекцій об'єктів або їх фотознімків.

Облік - централізований: ДНДЕКЦ МВС - центр, НДЕКЦ- область.

Усі куЛі та гільзи, виявлені на місці події, підлягають пере­вірці па предмет установлення єдиного джерела їх поход­ження.

До обліку заносять тільки об'єкти у справах нерозкритих злочинів, або розкритих, але зброя перебуває в розшуку.

Для постановки на облік куль, гільз і патронів фотографують їхній загальний вигляд, а також наявні на них сліди великомас­штабним способом, фотознімки заносять у картку.

Кулі та гільзи зберігають у кулегільзотеках, а їхні фотознім­ки - в Центральній картотеці ДНДЕКЦ МВС України.

Облік грошових знаків (паперових підроблених грошей) ведеться в картотеці обліку документів, виконаних поліграфіч­ним способом. Він є централізовано-місцевим: EKB області та ДНДЕКЦ МВС.

Облік підроблених металевих грошей ведеться криміна­лістичними підрозділами у вигляді колекцій монет або їхніх фотознімків.

Для постановки на облік підробленої монети її направляють до області, де експерти монету фотографують, складають її опис за ознаками на картці.

Монету помішують у колекцію, яка називається монотекою, а її фотознімки направляють до ДНДЕКЦ МВС.

Облік підроблених документів, виконаних поліграфічним способом, є централізованим і ведеться криміналістичними підрозділами у вигляді колекцій підроблених документів або їхніх фотознімків.

Для постановки на облік підроблений документ необхідно сфотографувати, занести його ознаки в картку і наклеїти на неї фотознімок документа.

Сам документ направляють до Центральної картотеки, а фо­тознімки зберігають в НДЕКЦ області.

Паперові підроблені гроші в цьому обліку складають окре­мий розділ, також окремо враховуються паспорти, дипломи, посвідчення, права та інші документи, підроблені із застосуван­ням поліграфічних методів і засобів.

Довідково-допоміжні обліки

Довідково-допоміжні обліки або, як їх іще називають у літе­ратурі, екснертно-криміналістичні колекції та картотеки при­значені для оперативного забезпечення процесів виявлення, розкриття і розслідування злочинів та зосереджені на регіо­нальному рівні в НДКЦ та центрі в ДНДЕКЦ МВС.

Зразки предметів, матеріалів, речовин, сліди яких найчасті­ше виявляють па місці події, завжди становлять певний (про­фесійний) інтерес для криміналістів.

До таких об'єктів можна віднести:

• вогнепальну, холодну зброю, бойові припаси;

• типові знаряддя зламу та інструменти, що використову­ються під час учинення злочинів;

• деталі, частини виробів (підошви взуття, фарне скло, про­тектори шин); матеріали й речовини (зокрема наркотичні, отруйні, вибухові, паливно-мастильні, лакофарбові; зразки па­перу, тканин, волосся, волокон, ґрунту, рослин тощо).

Сукупності індивідуальних ознак, що характеризують на­звані об'єкти довідково-допоміжних обліків, сприяють установ­ленню низки важливих для розшуку обставин.

Колекції слідів знарядь зламу сприяють з'ясуванню зна­ряддя, котрим міг бути залишений слід на місці події; виявити і наглядно уявити аналог знаряддя злочину або інших предметів, пов'язаних з вчиненням злочину.

Довідкові колекції зброї та бойових припасів сприяють визначенню за наявними зразками системи і моделі зброї із до­відкової зброї використовуються під час проведення експери­ментальної стрільби з досліджуваної зброї, якщо аналогічні де­талі в ній відсутні або несправні.

Натурні колекції різноманітних речовин і матеріалів ви­користовуються для встановлення природи цих об'єктів у ході порівняльних досліджень, для класифікації об'єктів за зовніш­нім виглядом, а також є джерелами еталонів для кількісних ме­тодів аналізу.

Використання в криміналістичних дослідженнях сучас­них фізико-хімічних методів аналізу, таких як хроматогра­фія, атомна і молекулярна спектроскопія, рентгенівські методи тощо є неможливим без застосування спеціальних атласів спектрів, хроматограм, рентгенограм, каталогів якісного і кіль­кісного складу речовин і матеріалів.

Ці каталоги складають за об'єктами експериментального дослідження.

Під час аналізу здійснюється порівняльне дослідження спектра або рентгенограми невідомої речовини і відповідно ма­теріалу з атласу.