- •Тема 1 поняття та предмет римського приватного права
- •1. Предмет курсу “Римське приватне право”
- •2. Рецепція римського права
- •3. Причини рецепції римського права
- •4. Рецепція римського приватного права в Україні
- •Тема 2 джерела римського приватного права
- •1. Поняття та види джерел римського приватного права
- •2. Звичай та звичаєве право
- •3. Закон
- •4. Преторське право
- •5. Юриспруденція і юристи
- •6. Постанови сенату
- •7. Імператорські конституції
- •8. Кодифікація Юстиніана
- •Тема3 особи
- •1. Поняття особи та її право- і дієздатність
- •2. Правове становище різних категорій населення Риму
- •3. Юридичні особи
- •Тема4 сімейні відносини
- •1. Види сім’ї в Римі
- •2. Шлюб та його види
- •3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та розривання
- •4. Особисті та майнові відносини між подружжям
- •5. Правові відносини між батьками і дітьми
- •6. Опіка і піклування
- •Тема5 учення про позов (процес)
- •1. Поняття та особливості римського цивільного процесу
- •2. Судочинство і судді
- •3. Види цивільного процесу в Римі
- •4. Оскарження та виконання судового рішення
- •5. Особливі засоби преторського захисту
- •6. Екстраординарний процес
- •7. Поняття та види позовів
- •8. Позовна давність
- •Тема 6 Речове право
- •1. Поняття речового і зобов’язального права
- •2. Поняття та види речей
- •8. Майно. Сукупність різних речей, об’єднаних господарським призначенням римські юристи розглядали як одне ціле - майно. Майном вони вважали все, що належить певній особі.
- •Тема7 володіння
- •1. Поняття та види володіння
- •2. Набуття і припинення володіння
- •3. Захист володіння
- •1. Поняття та виникнення права власності
- •2. Зміст права власності
- •3. Обмеження права власності
- •4. Види права власності
- •5. Способи набуття і припинення права власності
- •6. Захист права власності
3. Обмеження права власності
Обмеження виникали разом з появою самої власності або з’явилися згодом у зв’язку з особливим юридичним актом. Підставами виникнення обмежень права власності були закон і правочин.
І. Закон (lex). На підставі закону обмеження права власності виникали водночас з появою самої власності з міркувань суспільного інтересу або в інтересах сусідів за так званим
ІІ. Правочини. Іноді обмеження права власності виникали не разом з виникненням самої власності, а внаслідок особливого юридичного акту. Ці обмеження полягали в тому, що низка правомочностей власника надавалася невласнику шляхом правочину: невласнику надавалися речові права на чужу річ. У римському праві існувало чотири таких права: сервітути, емфітевзис, суперфіцій і заставне право.
До числа обмежень права власності відносяться заборони відчуження. За законом заборонялося відчужування приданого (dos), дошлюбного дарунка (donatio).
Особливий вид обмеження права власності становить спільна власність, яка виникає на підставі договору або заповіту. Враховуючи те, що річ у цілому і у всіх своїх частинах належить усім власникам разом, то з цього випливає незапречне правило: розпоряджатися, володіти і користуватися річчю можна за згодою всіх власників, при цьому кожний користується однаковим голосом, незалежно від того, яка частина права йому належить.
4. Види права власності
Власність у Стародавньому Римі могла належати тільки римському народу, а згодом - окремим римським громадянам. Звідси і назва власності - dominium ex jure Quiritum - квіритська власність. Ця власність базувалася на нормах цивільного права (jus civile) і характеризувалась обов’язковим поєднанням у ній таких специфічних ознак: а) її суб’єктами могли бути тільки римські громадяни (винятком з цього правила були лише латини, наділені jus commercii, тобто ті, які визнавали себе повноправними особами в галузі майнових відносин; б) її матеріальним об’єктом були речі, які підлягали складній процедурі передачі - манципації.
Преторська (бонітарна власність)..
Власність перегринів. Перегрини не володіли jus commercii, а тому не могли бути квіритськими власниками.. Їх участь обмежувалася окремими правочинами: манципацією і літеральними договорами, а набуте таким чином право власності захищалося едиктами перегринського претора за допомогою позовів з фікцією, тобто робилося припущення, що перегрин став римським громадянином і тому на нього поширюються правові засоби захисту квіритської власності, хоч право перегрина на річ не є квіритська власність.
Провінційна власність. Справжнє квіритське право могло поширюватись тільки на землі, які входили до складу римської території в повному смислі слова, тобто з встановленням громадянства по всій території Італії. Провінційна власність - це землі, завойовані Римом, які розглядалися як державна власність. Провінційна власність на землю відрізнялася від квіритської власності на італійські землі, особливо у сфері публічного права головно тим, що з власників провінційних земель стягувалися на користь казни особливі платежі, так звані stipendium або tributum.
Спільна власність. Про спільну власність уже згадувалось у зв’язку з обмеженням права власності. спільна власність, тобто річ перебуває у спільній власності кількох осіб, з яких кожна особа має право власності тільки на ідеальну частину речі, яку можна охопити лише думкою, а не фізично. Користуватися і розпоряджатися річчю, яка перебувала у спільній власності, можна було лише за загальною згодою усіх співвласників, причому кожний користувався однаковим голосом, незалежно від його частки.