§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні

Складні безсполучникові речення за характером смислових зв'язків між їхніми частинами поділяються на:

1. речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Народна творчість.);

2. речення із залежними частинами, одна з яких пояснює, до­повнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль. (М. Стель­мах.)

Від характеру смислових зв'язків між його частинами за­лежить інтонація складного безсполучникового речення, а от­же, й уживання коми, крапки з комою, двокрапки чи тире (пор. §101).

1. Між відносно рівноправними частинами ставиться кома. А якщо ці частини значно поширені або далекі за змістом, то можна поставити й крапку з комою.

раїнка.) 4. Навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише. (Марко Вовчок.)

2. Двокрапка ставиться, якщо друга частина:

а) виражає причину того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання чому?, а перед нею вжити сполуч­ник бо);

б) доповнює або розкриває зміст першої частини (до неї можна поставити питання а що? а який? а як? і що побачив?)

І. Оксані — радість: [ч о м у? — бо] мати одрізала з полот­на хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. (А. Голов­ко.) 2. Мені здається: [що? ] твої очі в мою душу світять з ви­шини. (В. Сосюра.) 3. І пригадалося йому дитинство: [а що сам є?) над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті. (М. Рильський.) 4. Переконатися пора: [в чому?] зробиш зло —не жди добра. (Д. Білоус.) 5. Мені відкрилась істина пе­чальна: [я к а?) життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко.) 6. Поглянь у себе: [і що побачи ш?] море там вирує, міниться і грає. (Л. Горлач.)

3. Тире ставиться:

а) якщо перша частина вказує на час або умову того, про що говориться в другій (перед нею можна, як правило, .поставити сполучники якщо, коли);

б) якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання і який наслідок? і що це означає?);

в) якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляє­ться (між ними можна поставити сполучники наче, а).

1. [Якщо] Забудеш рідний край —тобі твій корінь всохне, [якщо] вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш. (77. Тичи­на.) 2. [Коли] Махнула осінь в ліси — вони зацвіли пурпурови­ми, сірими та жовтими фарбами. (І. Франко.) 3. Поет повинен промовляти до світу мовою і голосом свого народу [якщо поет буде промовляти... ] — тільки тоді він стане великим. (77. Загре- бельний.) 4. Вдарив революцьонер — [і який наслідок?] захитався світ! (77. Тичина.) 5. Танцюють зорі— [і що це означає?] на мороз чималий показують. (М. Рильський.) 6. Лю­бов і надія не в зорях, не в морі — [а] між людьми поради питати! (Леся Українка.) 7. Гляне— [наче] холодною водою обіллє. (Марко Вовчок.)

4. Треба мати на увазі, що письменники розділові знаки між частинами складного безсполучникового речення часом ставлять не за правилами, а відповідно до інтонації (див. § 101).

1. На схід сонця квітнуть рожі: [за правилами потрібне тире: висновок] будуть дні погожі. (Я. Тичина.) 2. Одчиняйте двері — [за правилами потрібна двокрапка: причина] наречена йде. (77. Тичи­на.) 3. Дивлюсь у воду — [за правилами потрібна двокрапка: про­пущено і бачу] місяць у воді сміється. (О. Довженко.) 4. Коли ти вийшов за поріг між люди з батьківської хати, не обминай крутих доріг — [за правилами потрібна двокрапка: причина] життя не лю­бить хитруватих. (3. Гончарук.). 5. Сумління людське, вияв­ляється, схоже на вулик, [за правилами потрібна або двокрапка: причина, або тире: висновок\ його теж можна розтривожити. (О. Гончар.)

Та це ж просто...

Допитливий. Часто мені буває важко визначити, коли в безсполучнико­вому реченні ставити тире.

Кмітливий. Ая тоді міркую так: кому або крапку з комою не можна ста­вити (частини залежні одна від одної), двокрапка теж не підходить (немає при­чини, доповнення чи пояснення) — отже, ставлю тяре.

282*. Наведені речення перероблеч:> із безсполучникових. Відновіть пер­вісний вигляд цих прислів'їв, відкинувши сполучники. Між частинами склад­них безсполучникових речень поставте потрібні розділові знаки.

1. Коли здобудеш освіту, то побачиш більше світу. 2. Мир у світі таки буде, бо його хочуть усі люди. 3. Дерево міцне корін­ням, а людина трудовим горінням. 4. Якщо хочеш їсти калачі, то не сиди на печі. 5. Коли достигне яблучко, то само відпаде. 6.. Більше діла, а менше слів. 7. Слово не горобець, бо коли виле­тить, то не зловиш. 8. Брехня мов куля зі снігу, бо що далі ко­титься, то більше стає.

283*. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки на місці ри­сок між частинами складних речень.

І. 1. Імення матері — священне / імення матері єдине. (О. Ющенко.) 2. Щира любов не приглядається / чи карі, чи чорні очі, чи з горбиком ніс, чи біла шия, чи довга коса. (Г. Квітка- Основ'яненко.) 3. Хто любить вірно / той хотів би весь світ за­сіяти милого словом. (М. Коцюбинський.) 4. Трапиться слово зрадливе / геть його, сину, гони! (Б. Олійник.) 5. Хай у час остан­ній свій про сина спокійно я подумаю / людина! (М. Рильський.) 6. Отакий і рости, сину, цікавий до всього / життя треба знати.

(А. Головко.) 7. Коли мені підхлібник тисне руку / тікаю геть від нього сам не свій. (Д. Павличко.) 8. Таке моє давнє пра­вило / ніколи не шкодувати за тим / чого не можна повернути. (О. Гуреїв.)

II. 1. В житті одне ви пам'ятайте / в нас труд у честі й честь — в труді. (77. Тичина.) 2. Ти посадиш деревину / знадо­биться у віках (М. Рильський.) 3. Просив тебе, повчав тебе давно / не смій губити часу дорогого. (О. Підсуха.) 4. У лісі дзвеніли пилки й лунали удари сокир / то будували нові будинки. (70. Зба- нацький.) 5. Люблю / як в селі дівчата пісню свою співають / люблю / коли стиглим колосом жито в степу буя. (77. Забашта.) 6. Знаю, знаю / від рідного краю в світі кращого краю нема. (П. Дорошко.) 7. Люблю людей землі моєї / бо й я землі моєї син. (В. Сосюра.) 8. Було і буде так у всі часи / любов / як сонце / світу відкриває безмежну велич людської краси. (В. Симо­не нко.)

284 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надру­кованим. Якщо трапляться помилки на вживання розділових знаків між частина­ми складного речення, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параг­раф і пункт).

1. Книги — морська глибина: [123.2] хто в них пірне аж до дна, [120.1] той, [120.1] хоч і труду мав досить, [120.1] дивнії перли виносить. (І. Франко.) 2. Не бійтесь заглядати у словник: [123.2] це пишний яр, а не сумне провалля. (М. Рильський.) 3. Пишіть листи [107.2] і надсилайте вчасно, [120.1] коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу [120.2] і коли навіть ні про що писати. (77. Костенко.) 4. Відчувай у думці кожен порух, тонко розумій усе навкруг: [123.2] той, [120.1] хто лає, не завжди твій ворог, той, [120.1] хто хвалить, не завжди твій друг. (Д. Білоус.) 5. З добрим поживеш — [123.3] добро переймеш, а з лихим зійдешся — [123.3] того й наберешся. (Народна творчість.) 6. Голова йому видалась неймовірно важ­кою, бо [120.4] коли захотів озирнутися, то йому було несила повернути її. (Н. Рибак.) 7. За вікном квітне, [122.1] наче соняшник, місяць, [120.1] і сипле він у мою кімнату жовте сяйво. (Вал. Шевчук.) 8. Я лину в пісні до висот, [120.1] і, [120.4] як в дитинства дні минулі [122.1], шумить мій содовий завод. (В. Сосюра.) 9. Володимир Миколайович [122.3] як воїн і поет брав участь у розгромі ненависних фашистів. (А. Шиян.) 10. Відгриміло, грозою відблискало, розлилося в гаряче про­міння— [121.1] і над сивими обелісками молоде піднялось покоління. (А. Малишко.) 11. Тільки невсипуще море бухає десь здалеку [120.2] та зорі тремтять в нічній прохолоді. (М. Коцюбинський.) 12. Вичахаючи, сонце повільно тонуло в імлі [107.2] і само було [122.4] мов червоний згусток імли. (О. Гончар.)

ПРЯМА МОВА І ЦИТАТИ § 124. Пряма мова і розділові знаки при ній

Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона нале­жить, називається прямою мовою.

Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона ви­словлена, називаються словами автора.

1. Пряма мова береться з обох боків у лапки. Причому в лапки беруться також знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки. Проте, якщо є вже знак питання, знак оклику чи три крапки, то ні крапка, ні кома після них не став­ляться.

«Мамо,— питаю,— то льони цвітуть?» А мати сміються: «То,— кажуть,— Дніпро».— «А чого він такий синій?» — «Від неба»,— кажуть. (О. Гончар. «Прапороносці».)

2. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а якщо в середині або після неї, то ви­діляються комою й тире і пишуться з малої букви.

1. А слова Ушинського вималював на титулці червоним олів­цем: «Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само знайде вас». 2. «Наші діти,— вчив Мака­ренко,— це майбутні творці історії...» 3. «Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти»,—говорить народна мудрість. 4. Його непокоїло, коли діти на питання: «Яким ти хочеш вирости?» — відповідали: «Сміливим, хоробрим, дужим»,— але майже ніхто не говорив: «Чесним і добрим». (І. Цюпа. <<Доб- ротворець».)

3. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то післй слів автора замість коми ставиться крапка.

І. «Так, бачу, ти усім тут добре надоїв,— Кіт Вовкові ска­зав.— Чого ж ти, братику, сюди і забігав?» 2. «Так себто я бре­шу? — тут Вовк йому [Ягняті] гукнув.— Чи бач! Ще і базікать стало...» 3. «Помилуйте! — йому Ягнятко каже.— На світі я ще й году не прожив». (З творів Л. Глібова.)

4. Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапок. Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.

— Може, в цьому і весь секрет, Маковею,— Сагайда заду­мався, звісивши обидві ноги на правий бік сідла.— Може, саме в цьому наша велика сила і наше велике щастя.

• В чому?

• В тому, що шлях наших армій не був позначений ні шибе­ницями, ні концтаборами, ні фабриками смерті... (О. Гончар. «Прапороносці».)

285*. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові.

1. Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино промовив він рап­том якимось дивним голосом ні до кого Все! Навіть наші серця. (О. Гончар.) 2. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко.) 3. Роби добро мені казала мати і чи­сту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко.) 4. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава. (О. Гончар.) 5. Пам'ятаю, казала моя мати Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко.) 6. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя. (Григір Тю­тюнник.) 7. Чому звеліти власним почуттям Лишіться! не дозво­лено людині? (М. Рильський.) 8. Яке то щастя дано людині заго­ворив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світ­лого простору Отакий світ!... Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити! (О. Гончар.)