2.Розкрити основні мотиви послання Тараса Шевченка «і мертвим, і живим, і ненародженим…»

Читати напам’ять уривок

Послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» - центральний твір циклу «Три літа» . В же своєю назвою твір вказує адресата. Ц е українці. Всі: хто був, хто є і хто буде. У поемі воєдино зливаються сатира на панівний клас і авторське уявлення про те, яким повинен бути справжній патріот. Епіграфом до свого послання Т.Шевченко взяв із Біблії з першого послання апостола Іоанна, в якому він закликав людей дотримуватися заповідей Ісуса Христа: «Якщо хто говорить, що любить Ісуса Христа, а брата свого ненавидить, неправда це». Твір Шевченка адресований всім українцям. Це ліричний монолог, в окремих місцях діалогізований. У Посланні Шевченко передусім звертається до українського панства, яке, прикриваючись патріотичними фразами, продовжувало гнобити свій же український народ. Поета обурює те, що українське панство виявляє зверхність перед простим народом, хизуючись своїм багатством. Насправді ж це багатство нажите завдяки боротьбі простого козацтва, здобутками якого скористалася козацько-старшинська верхівка.

Автор гнівно засуджує дворян, яким національну свідомість замінює плазування перед іноземними авторитетами. Адже вивчати традиції, історію мову народу слід вивчати по-своєму, а не «як німець покаже».Поет закликає не нехтувати здобутками національної історії і культури, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Він в сатиричному дусі викриває так званих «народолюбців», які не мають почуття національної гордості, оскільки зорієнтовані на Захід і трактують свою власну минувшину за іноземними істориками, не знаючи своїх коренів:»Чиї сини? Яких батьків?» До того ж прихильники слов’янофільства знають «всі мови слов’янського люду, а своєї не знають. Поет закликає по-новому осмислити історичне минуле України. А це свідчить про те, що сам поет мало того, що «прозрівати став», а й зробив ідеологічний крок уперед. Адже у посланні він приходить до висновку, що сучасне – це наслідок діянь предків. Шевченко характеризує гетьманів, які внаслідок чвар за гетьманську булаву зрадили свій народ, перетворивши Україну на «Велику руїну», а самі стали жити як «раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття», передавши нащадкам у спадок «свої кайдани, свою славу». Особливий гнів у поета викликає той факт,що українські поміщики знущаються над своїм же народом, що …»гірше ляха свої діти Її розпинають».

Велику надію у відродженні національного, рості національної свідомості поет покладає на інтелігенцію. Про це свідчать слова, які стали крилатими: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…». Автор вважає, що в основі життя всіх кіл українського суспільства повинні лежати гуманістичні принципи, провідна роль в цьому повинна належати інтелігенції. Глибокий зміст вкладає поет у звертання :»Обніміте ж, брати мої, найменшого брата», закликаючи до боротьби проти соціально-національного гноблення, до національної єдності та братерства. Він вважає, що лише за такої умови Україна збудує щасливе майбутнє і тоді «оживе добра слава, слава України».

Отже, у своєму посланні Тарас Шевченко аналізує минуле, сучасне України і заповідає нащадкам «…ненародженим землякам моїм…», як жити в Україні, що робити для її розквіту, щоб не повторити помилок попередніх поколінь.

Білет №17