Групи авторів за ступенем самостійності готування повідомлень:

— автори, які не вміють готувати повідомлення (некваліфіковані автори);

— автори, які вміють, але з певних причин не можуть підготувати повідомлення (автори — громадські діячі);

— автори, які вміють і готують повідомлення (самостійні автори).

До першої групи належать автори, які добре знають фрагменти світу, що їх треба описати в повідомленні, проте через низький освітній рівень не здатні це зробити. Такими некваліфікованими авторами є, наприклад, неписьменні чи малописьменні очевидці важливих подій. Цим людям допомагають записати їх повідомлення автори третьої групи, зокрема професійні журналісти. При цьому в повідомленні зазначають, що літературний запис зробив N.

Другу групу, як правило, становлять громадські діячі, яким на вистачає часу для готування повідомлень (бізнесмени, державні й політичні діячі). Вони вдаються до послуг авторів третьої групи. Тих авторів, які офіційно готують повідомлення за інших, не вказуючи при цьому свого авторства, в країнах Заходу називають ще "писарями" промов (від англ. speechwriter).

Групи авторів за досвідом готування повідомлень:

— автори-початківці;

— автори-ветерани.

Деякі автори пишуть повідомлення для ЗМІ уже протягом 20—З0 років, і, водночас, є такі, що пишуть лише місяць.

Методів творення повідомлень в авторів-початківців, які працюють у ЗМІ, наприклад, місяць, у десятки, сотні чи тисячі разів менше, ніж в авторів-ветеранів, які працюють у ЗМІ 20—30 років. Редактору набагато зручніше обрати для укладання угод досвідченого автора, ніж початківця. Проте не слід забувати, що всі нинішні досвідчені автори-ветерани колись також були початківцями.

Групи авторів за майстерністю подання інформації:

— автори-ремісники;

— автори-професіонали;

— автори-майстри.

Очевидно, що як автор-початківець може бути майстром готування повідомлень (тоді це просто талант), так і автор-ветеран може мати низьку кваліфікацію (хоча останнє менш імовірне).

Професійність, майстерність автора залежать, зокрема, від його знання методів впливу й вміння ними користуватися. Тут йдеться не про використання автором методів ведення інформаційних воєн, а про його вміння утримувати потрібний час увагу реципієнтів, вміти коректно користуватися метолами переконання, правильно обирати засоби залежно від характеристик майбутніх реципієнтів тощо.

Крім того, редактору не слід забувати про існування графоманів¹, причому не лише графоманів-ремісників, а й графоманів-майстрів. Важливо вміти їх відрізнити від авторів з нормальною психікою.

Групи авторів за переслідуваною метою. За цією ознакою авторів можна поділити на "ідеалістів", метою яких є лише дати реципієнтам певне задоволення, та "прагма­тиків", які мають за мету нав’язати реципієнтам свої настанови чи змусити їх до певних дій.

Авторів-"ідеалістів" можна поділити на тих, що мають на меті дати реципієнтам:

— естетичне задоволення;

— емоційне (гедонічне) задоволення;

— пізнавальне (пізнавально-наукове чи пізнавально-технічне) задоволення.

Задоволення, яке очищає й підносить емоції, Аристотель називав "катарсисом". Достатньо часто автори прагнуть, щоб реципієнти отримали не одне, а одночасно кілька задоволень (наприклад, у художніх творах — й естетичне, й емоційне, а іноді ще й пізнавальне).

Автори-"прагматики", як правило, переслідують або політичні цілі (їх повідомлення ще називають агітаційними, чи пропагандистськими), або комерційні (рекламні повідомлення).

Групи авторів за бажанням отримати фінансову винагороду. За цією ознакою авторів можна поділити на "альтруїстів" і "комерсантів". "Альтруїсти" пишуть повідомлення, не претендуючи при цьому на фінансову винагороду (гонорар) від ЗМІ, а "комерсанти" відверто вимагають винагороди за свої опубліковані ЗМІ повідомлення. Трапляється, що автори, розпочавши як "альтруїсти", дуже скоро перетворюються в ненаситних "комерсантів".

Групи авторів за ступенем використання методів впливу. Як відомо, ЗМІ часто беруть участь у різних інформаційних кампаніях (наприклад, рекламних), а іноді навіть (свідомо чи несвідомо) і інформаційних війнах. Автори, які готують повідомлення для таких кампаній, свідомо використовують у своїх повідомленнях цілу низку методів впливу. Такі автори не замислюються над тим, можна чи не можна використовувати, наприклад, дезінформацію, етично це чи не етично; для них важливо лише досягти поставленої мети. Такі автори — це спеціально підготовані в ділянці соціальних комунікацій фахівці, які досконало володіють методами рекламування, пропаганди, агітації та інформаційних воєн.

Самі по собі методи рекламування, пропаганди, агітації та інформаційних воєн є ні хорошими, ні поганими. Все залежить від того, з якою метою їх використовують, — для досягнення шляхетної чи низької мети.

Отже, за цим критерієм авторів можна поділити:

— на тих, хто несвідомо використовує методи впливу без чітко окресленої мети;

— на тих, хто свідомо використовує методи впливу, йдучи до окресленої мети.

Автори, які свідомо використовують методи впливу, як правило, є фахівцями в ділянці масових комунікацій, а їхньою метою є, наприклад, змінити суспільні цінності реципієнтів, змінити їх світогляд, просунути на ринок якийсь товар, привести до влади якусь людину чи групу людей. Вони розраховують на те, що своїми повідомленнями зможуть змінити той стан банку інформації реципієнтів, який був у них до отримання повідомлення. Для цього таким авторам доводиться "ламати" волю реципієнтів щодо стабільності й незмінності їхного банку інформації.