Тема 9. Майнова основа суб’єктів підприємницької діяльності

План

1. Поняття та види майна суб’єктів підприємницької діяльності.

2. Джерела формування та склад майна суб’єктів підприємницької діяльності.

3. Правовий режим майна суб’єктів підприємництва.

4.Право власності - основне речове право суб’єктів підприємницької діяльності: поняття та

зміст.

5.Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів підприємництва.

1. Поняття та види майна суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України, май­ном у сфері господарювання (майном суб’єктів підприємницької діяльності) визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартіс­не визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарських відносин та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відтак, положення цієї статті свідчить про те, що майно розрізняють 1) в речовій формі (рухоме і нерухоме майно) і 2) нематеріальні активи (безтілесне майно).

Поняття речі містить ст. 179 ЦК України, відповідно до якої річ - предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права й обов'язки. З урахуванням положень ст. 190 ЦК майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права і обов'язки. Проте для визнання цих об'єктів речами в розумінні ГК України необхідно, щоб вони відповідали ознакам, зазначеним в ч. 1 ст. 139 ГК України, а саме:

а) мали вартісне визначення;

б) вироблялися чи використовувалися у діяльності суб'єктів господарювання (суб’єктів підприємницької діяльності);

в) відображалися в балансі цих суб'єктів або враховувалися в інших встановлених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Майно в речовій формі залежно від природних властивостей традиційно поділяється на рухоме і неру­хоме (ст. 181 ЦК України).

До нерухомих речей належить земля (земельні ділянки) та розташовані на ній об'єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Не­рухомі речі зазвичай є індивідуалізованими і мають спеціальний правовий режим, що полягає в реєстрації прав на таке майно (ст.182 ЦК України). Правовий режим нерухомих речей може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього пла­вання, космічні об'єкти та інше майно (ст. 181 ЦК України).

Різновидом нерухомого майна, що має спеціальний правовий режим, є природні ресурси (гл. 15, статті 148-153 ГК України) - земля, її надра, водні та інші природні ресур­си, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зо­ни, які відповідно до Конституції (статті 13, 14) є об'єктами права власності Українського народу. Правовий режим використання зазначених об'єктів регулюється: Земельним кодексом, Кодексом «Про надра», Лісовим кодексом, Водним кодексом, а також зако­нами: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ»), «Про при­родно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря» та ін.

Рухомими речами є речі, які вільно переміщуються у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Правовий режим таких речей спроще­ний, оскільки вони зазвичай вважаються товаром, призначеним для відчуження. Відтак їх обіг не потребує реєстрації, за деякими винятками.

До безтілесного майна належать 1) нематеріальні активи; 2) корпо­ративні права; 3) цінні папери.

Відповідно до ст.14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Облік нематеріальних активів ведеться за групами:

- Право користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища);

- Право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею);

- Право на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки);

- Право на об'єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки);

- Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ);

Правовий режим об'єктів інтелектуальної власності регулю­ється гл. 16 ГК України (ст 154-162), ЦК України (глави 35-46) з врахуванням їх видів.

Цінним папером (відповідно до ст. 163 ГК та ст. 194 ЦК Украї­ни) є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Правовий режим цінних паперів визначається ГК (гл. 17, статті 161-166), ЦК (гл. 14, статті 194-198), За­коном України «Про цінні папери і фондову біржу».

Корпоративні права (ст. 167 ГК України) - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання пев­ної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочно­сті, передбачені законом та статутними документами.

Так, раніше участь державного службовця в органах управління підприємства, чи інших організацій, що мають на меті одержання прибутку, вважалося порушенням закону. Проте, 13 березня 2012 року Конституційний Суд України, розглядаючи справу про конституційність деяких положень Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” (справа № 1-14/2012р.) прийняв рішення (№6-рп/2012), що державні службовці мають право володіти акціями підприємств чи організацій і, відповідно, брати участь в Загальних зборах даних підприємств.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Правовий ре­жим корпоративних прав регулюється ГК (гл. 18, ст. 167-169, гл. 9 Господарські товариства, гл. 10 Підприємства колективної власності), ЦК (гл. 8 Підприємницькі товариства), Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, Законом “Про господарські товариства”, Законом України “Про кооперацію”.