2.3 Вплив податкової політики на благополуччя суспільства

Що ж представляє з себе благополуччя? Лопатін В. В. [45, с. 25]дає таке визначення: благополуччя – це спокійна, нічим не порушена течія життя, достаток, забезпеченість.

З метою поліпшення умов існування певних груп населення державою передбачені соціальні пенсії і допомоги. До таких громадян належать [34, с. 2]:

- інваліди І і II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди ІІІ групи;- особи, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

- діти (в тому числі: брати, сестри й онуки, які не досягли 18років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків) - у разі втрати годувальника;

- діти-інваліди віком до 16 років.

Пунктом 169.1 статті 169 Податкового кодексу встановлюється перелік податкових соціальних пільг.

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті169 платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги[52, С. 3]:

─ у розмірі, що дорівнює 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169);

─ у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2 пункту 169.1 статті 169);

─ у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги (підпункт 169.1.3 пункту 169.1 статті 169), визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

─ у розмірі, що дорівнює 200% суми пільги(підпункт169.1.4 пункту 169.1 статті 169), визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У розділі ХІХ прикінцевих положень Кодексу визначено, що підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу, набирає чинності з 1 січня 2015 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платнику податків [52,С. 3].

В процесі реформування сфери соціального забезпечення динамічно розвивається і законодавство про соціальні допомоги.Було прийнято ряд законів. Це, зокрема, Закони України: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. та інші[34, с. 2].

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає в разі настання страхового випадку, крім відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплати пенсії та надання інших соціальних послуг, такі види матеріальних допомог [34, с. 2]:

- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; - допомогу дитині, якщо дитина народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків. ( ст. 9 цього Закону);

- у разі невідкладної потреби інвалідам разову грошову допомогу. В разі смерті застрахованої особи Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Видами матеріального забезпечення за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є [34, с. 2]:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання уразі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до Закону України від 18 січня 2001 р. надаються такі види матеріального забезпечення:

- допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

- допомога по вагітності та пологах, при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Податкова політика оказує значний вплив на розвиток і благополуччя суспільства, адже податкам властива перерозподільна функція.

Як свідчить практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати [53, с. 66].

Держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати цю ситуацію не можна. Адже головне при цьому те, що займи треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надходжень тих же самих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Таким чином, державні займи — це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов'язкові платежі. Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити таким чином: який із способів — податки чи займи — краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним сектором. Як і податки, збори й обов'язкові платежі займи окремо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан в країні, на суспільне багатство, особисте благополуччя громадян [24, с. 33].

Пропоную розглянути надходження і видатки державного бюджету та бюджету Луганської області для проведення аналізу благополуччя суспільства.

Проаналізуймо ефективність податкової політики України за розмірами податкових надходжень до державного бюджету у 2009-2011 роках за основними видами податків [28].Дані представимо у табл. 2.2 [28]. Детальна інформація щодо податкових надходжень до держбюджету подана у додатку А.

Таблиця 2.2. Податкові надходження до держбюджету у 2009-2011 роках, грн. коп.

Група податків	2009			2010			2011
	план	факт	план		факт	план		факт
1	2	3	4		5	6		7
Податок на прибуток підприємств	42 259 457 585,00	47 456 339 574,16	42 332 296 867,00		32 569 802 512,09	40 110 732 385,00		39 969 208 780,23
ПДВ	99 292 722 384,00	92 082 618 591,21	97 642 994 107,00		84 596 655 849,05	90 692 502 300,00		86 315 915 750,02
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	11 133 120 000,00	10 124 955 336,71	19 262 021 400,00		17 584 549 713,73	25 342 000 000,00		23 019 888 822,55
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	2 573 125 400,00	2 553 002 841,31	4 387 360 000,00		3 690 001 223,12	4 374 000 000,00		4 600 812 584,97
Ввізне мито	12 096 000 000,00	11 932 823 799,13	10 382 909 600,00		6 328 815 274,62	8 390 000 000,00		8 556 410 702,83
Вивізне мито	364 840 000,00	197 418 374,66	294 720 000,00		382 705 847,04	376 940 000,00		294 796 063,09

Данні, наведені у табл. 2.2, переведемо у відсотки для визначення рівня виконання бюджету (табл. 2.3). Для цього реально отримані надходження розділимо на заплановані надходження.

Таблиця 2.3. Виконання держбюджету в 2009-2011 роках, %

Група податків	Виконання бюджету по роках, %
	2009	2010	2011
Податок на прибуток підприємств	112,3	76,9	99,6
ПДВ	92,7	86,6	95,2
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	90,9	91,3	90,8
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	99,2	84,1	105,2
Ввізне мито	98,7	61	102
Вивізне мито	54,1	129,9	78,2

Отже, з наведених даних видно, що податкові надходження до держбюджету у 2008-2010 роках не виконуються у запланованих обсягах, за виключенням: податку на прибуток підприємств (2009 році його фактичні надходження перевищували заплановані на 12,3 % (5196881989,16 грн.)), вивізного мита (у 2010 році перевищення фактичних находжень над запланованими складало 29,9 % (87985847,04 грн.)) акцизного збору з ввезених товарів (у 2011 році 5,2 % (226812584,97грн.) понад заплановані надходження), ввізного мита (2010 року податкові надходження на 2 % (166410702,83) більше запланованих). Найбільшу частку надходжень складають податок на прибуток підприємств та ПДВ.

Розглянемо видатки з держбюджету на підвищення рівня суспільного благополуччя. Видатки також згрупуймо у загальні групи і представимо у вигляді табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Видатки держбюджету у 2009-2011 роках

№	Видатки (допомоги)	2009		2010		2011
		план	факт	план	факт	план	факт
1)	- Житлово-комунальне господарство	1 118 963 542,78	443 970 476,90	397 284 621,22	270 628 995,09	1 021 927 536,38	844 406 823,36
2)	Охорона здоров'я	7 974 370 181,83	7 365 508 325,69	8 042 294 417,19	7 534 954 677,81	9 048 320 860,22	8 759 021 422,91
3)	Духовний та фізичний розвиток	3 175 709 850,15	2 917 600 089,32	3 508 700 497,65	3 216 723 170,27	5 398 567 711,57	5 165 528 060,53
4)	Освіта	22 641 391 499,81	21 554 274 162,52	25 792 828 378,15	23 925 679 374,42	30 579 675 519,70	28 807 530 050,97
5)	Соціальний захист та соціальне забезпечення	52 467 428 409,27	50 798 307 292,74	53 908 823 745,38	51 517 561 860,48	71 018 181 760,90	69 311 309 032,27
5.1)	Соціальний захист на випадок непрацездатності	962 116 843,34	928 098 633,70	627 541 324,39	580 622 456,61	728 631 214,84	679 958 316,21
5.2)	Соціальний захист пенсіонерів	40 256 618 500,00	40 256 618 500,00	48 966 609 300,00	47 912 800 236,00	64 770 853 000,00	64 086 500 106,00
5.3)	Соціальний захист ветеранів війни та праці	422 802 900,00	412 483 472,88	413 219 400,00	409 583 110,58	607 582 995,05	590 821 217,76
5.4)	Соціальний захист сім'ї, дітей та молоді	92 032 985,64	77 007 307,30	71 958 562,35	70 095 160,57	357 436 600,00	336 271 126,09
5.5)	Соціальний захист безробітних	40 425 261,93	9 547 683,56	8 228 670,18	7 912 269,12	38 153 212,19	8 683 374,94
5.6)	Допомога на забезпечення житлом	1 956 472 580,00	857 976 473,93	987 289 576,00	278 579 921,72	1 561 772 460,00	826 810 029,42

Видатки держбюджету на соціальні цілі у 2009-2011 роках виконувалися не в повному обсязі. Видатки, як і надходження, своє найменше значення (за фактом) мають у 2010 році, а найбільше – у 2011.

Загалом порівнюючи фактичні видатки з держбюджету у 2009 і 2011 роках можна сказати, що при розподілі коштів найбільшу увагу держава приділяє соціальному захисту та освіті населення (на освіту витрачається у 3 рази більше ніж на охорону здоров’я). Щодо соціального захисту та соціального забезпечення, то основним напрямком видатків є соціальний захист пенсіонерів. У 2009 році цей напрямок видатків було виконано у розмірі 100%, а у 2011 році видатки на соціальний захист пенсіонерів збільшився з 40 256 618 500 грн. до 64 086 500 106 грн. (приблизно у 1,5 рази) та були виконані у розмірі 99%. Найменше коштів витрачається на соціальний захист безробітних: 9 547 683 грн. у 2009 році та 8 683 374 грн. у 2011. У цій сфері у 2011 році порівняно з 2009 видатки зменшилися.

Отже, тепер дослідимо податкові надходження до місцевого бюджету Луганської області, як джерела фінансування соціально-економічного розвитку області. Дані наведемо у таблиці (табл. 2.5) [64].

У зв’язку з тим, що на 2011 рік було заплановано відшкодування ПДВ у сумі «мінус» 1274,9 млн грн, надходження до державного бюджету у 2011 році склали 2291,8 млн грн. Обсяги отриманого акцизного збору з вироблених в Україні товарів

Загальний обсяг видатків спеціального фонду, доведений розрахунковими показниками Міністерства фінансів на 2011 рік, становить 483,2 млн грн.

Отже, з отриманих результатів видно, що в країні функціонує не надто ефективна податкова політика. Як наслідок, податкова система не в змозі забезпечити необхідний обсяг доходів держави за рахунок податків. А тому законодавчі акти, якими вона регулюється, потребують реформування, адже соціально орієнтована податкова політика є одною зі складових основи благополуччя суспільства.

Важливою подією у законодавчій сфері та податковій політиці України сталоприйняття Податкового кодексу. Найбільшою перевагою Кодексу є систематизація законів, що регулюють оподаткування. Та Кодекс має ряд недоліків, пов’язаних з протиріччями у податковому законодавстві та можливістю неоднозначного їхнього трактування.

Досягнення головної мети – постійного економічного росту і забезпечення рівня соціальної справедливості – можливе лише за рахунок створення надійної фінансової основи, стабільного, своєчасного і повного надходження платежів у бюджет. Реалізація цієї задачі пов’язана з визначенням цілей податкової політики держави, зміною методів проведення податкової реформи, визначенням першочергових задач, які найбільш ефективно впливатимуть на інвестиційну, інноваційну та соціально-орієтовану модель економічного розвитку, вдосконалення механізмів функціонування основних елементів податкової системи України.

Податкова політика має засновуватися на єдиних принципах: податки повинні бути стабільними і не занадто обтяжуючими, але сплачувати їх забов’язані всі без винятку, а податкове законодавство повинно бути зрозумілим.

Податки і збори є найголовнішим, але не єдиним джерелом наповнення бюджетів. Перебільшення їх ролі і значення орієнтує на жорстку фіскальну політику держави і не стимулює пошук інших, неподаткових джерел ресурсів. А податки і збори повинні покривати ту частину бюджету, яка недостатньо наповнюється за рахунок інших джерел надходжень. Звідси доцільно погодитися з висновком, що чисто фіскальна спрямованість податкової політики значною мірою невиправдана і свідчить про недостатнє використання державою інших ресурсів. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї не призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування, оскільки тягне за собою інфляцію.

Реформування податкової системи з метою поліпшення благополуччя суспільства та забезпечення необхідних доходів держави відповідно до Податкового кодексу буде розглянуто у наступному розділі цієї курсової роботи.

Одним із пріоритетів економічної політики держави в найближчій перспективі повинно бути створення сприятливих умов для легального і ефективного функціонування реального сектору економіки.Тіньова економіка створює реальну загрозу національній безпеці і демократичному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя – економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадянську свідомість, відносини України з іншими країнами світу.

Визначаючим фактором детінізації економіки країни має стати проведення широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження податкового тягаря на платників податків, спрощення системи оподаткування, посилення контролю за рівнем видатків виробництва, а також на мінімізацію видатків на адміністрування податків.