1.2. Виробництво зерна і завдання по його зберіганню

Відомо, що для більшості населення планети зерно та продукти його переробки є основними продуктами харчування. Слід підкреслити, що у різних народів співвідношення продуктів харчування з зерна і тваринного походження різне. Так, багато хлібних продуктів вживають народи Росії, України, Болгарії, Румунії, Югославії і порівняно мало США, Англії, Франції, Данії та інші.

Але в більшості країн в основі продуктів харчування так чи інакше знаходиться зерно і продукти його переробки.

Забезпеченість зерном окремих регіонів, країн різна. 2000 кг зерна на одного мешканця на рік приходиться в Канаді, а в деяких країнах Африки цей показник складає лише І55-І80 кг. В Україні до останніх років щорічно виробляли біля однієї тони зерна на мешканця /50 мільйонів тон /, в 1998 році виробництво зерна становило лише 16,5 млн. тон, що становить приблизно 330 кг на рік на одного мешканця, в 2005 році – 38 млн. тон

Згідно з науковими даними для забезпечення людей харчовими продуктами, тварин - кормами, промисловість - сировиною треба виробляти по одній тоні зерна на рік на одного мешканця країни.

В Україні споживання хлібопродуктів становить близько 120 кг за рік на одну людину. Безперервне постачання населенню хліба, макаронних виробів та крупи вимагає наявності в країні необхідних запасів.

За даними Продовольчої комісії при 00Н /ФАО/ втрати зерна в світі дуже великі. Вони мають місце як під час виробництва, так при зберіганні хлібопродуктів. Інколи ці втрати в сумі складають до 50 %, з них під час зберігання зерна - до 20 % від кількості зібраного врожаю. Тому зберігання зерна є проблемою всіх країн.

Зберігання зерна та зернопродуктів в масштабах нашої країни - важлива справа, що вимагає великих коштів та досвідчених фахівців.

Академік А.І.Опарін в одній з своїх праць писав: "Так звані нормальні втрати матеріалів, які відбуваються при зберіганні, є по суті митом на нашу недосвідченість, на наше незнання внутрішніх біохімічних процесів, які відбуваються в клітинах зерна ". Задача фахівців полягає в тому, щоб зменшити якомога це "мито" завдяки й досвідченості та науковому підходу до справи зберігання зерна.

1.3. Загальна характеристика зернової маси

В систему хлібозаготівельних підприємств від виробників зерна (колгоспів, фірм, асоціацій та окремих фермерів) надходить біля 100 видів зернової продукції. Це, в першу чергу, продовольче зерно різних культур (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза та інші), насіннєве зерно (тих же культур), насіння олійних (соняшник, ріпак), бобових (горох, квасоля, соя), ефіроолійних та інших культур.

Всі партії зерна знаходяться у вигляді зернової маси. Терміном “зернова маса” прийнято називати будь-як зерно або насіння, до її складу входять:

- зерно основної культури, а також зерно (насіння) інших культурних рослин, які по характеру використання і цінності схожі з зерном основної культури,

- мінеральна та органічна домішка, в тому числі і насіння дикорослих і культурних рослин, що не віднесені до основного зерна,

• мікроорганізми,

• шкідники,

• повітря між зернових просторів.

“Партією зерна” називають - зернову масу, однорідну по зовнішніх ознаках і показникам якості.

Основним компонентом будь-якої зернової маси є зерно (або насіння) визначеного ботанічного роду, назва якого і визначає назву партії зерна або насіння; наприклад пшениця, кукурудза, ячмінь, насіння соняшнику і т.д.

Практика свідчить, що навіть цей основний компонент зернової маси не завжди буває однорідним а є сумішшю зерен, що розрізняються по таких ознаках, як геометричні розміри, ступінь зрілості, виповненість, маса 1000 зерен, щільність, вологість, хімічний склад і т.д.

До складу зернової суміші можуть входити також зерна (насіння) інших культур, подібних по характеру використання і цінності з зерном основної культури; травмовані при збиранні та транспортуванні робочими органами машин, шнеків, ланцюгових конвеєрів, сепараторів і т.д.; ушкоджені польовими і зерновими шкідниками, пророслі і морозобійні.

Поряд із сумішшю зерен основної культури до складу зернової маси завжди входить деяка кількість інших компонентів - домішок мінерального й органічного походження (у тому числі насіння бур'янистих і інших культурних рослин, що не відносяться до основного зерна). Кількісна і якісна характеристика цих компонентів визначається рівнем агротехніки і способом збирання врожаю. Наявність домішок у більшій кількості підвищує неоднорідність зернової маси, знижує її стійкість при зберіганні. Останньому істотно сприяють мікроорганізми, що є у зерновій масі, а іноді комахи і кліщі.

Внаслідок нещільного прилягання компонентів зернової маси один до одного в ній завжди присутні повітряні проміжки, які називаються шпарами.

Зерно (зернові маси) як об'єкт зберігання характеризується фізичними, теплофізичними, масообмінними і властивим живим організмам фізіологічними властивостями.