11 Хімічні фактори та шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини. Принципи хімічної безпеки

Хімічні фактори — їдкі, токсичні, отруйні, вогне- та вибухонебезпечні речовини.

Основними шляхами проникнення хімічних речовин в людський організм є:

1) органи дихання, 2) шлунково-кишковий тракт, 3) шкіряні покриви та слизові оболонки. Найважливішими з них вважаються дихальні шляхи. Всмоктуючись слизовою оболонкою дихальних шляхів, токсичні речовини потрапляють в кровообіг, минаючи печінку, яка виконує роль механічного і біохімічного бар’єра. Токсичні речовини, що добре розчиняються в жирах і ліпоїдах, легко проникають в організм крізь непошкоджену шкіру. Всмоктуючись крізь шкіру у великих кількостях, такі речовини можуть викликати небезпечніші отруєння, ніж при вдиханні отруєної пари або пилу. До таких токсичних речовин належать бензин, бензол, тетраетилсвинець, гас та ін. В органи травлення токсичні речовини потрапляють через забрудненні руки при палінні, харчуванні. Вони всмоктуються через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, проникають в печінку, де відбувається затримка цих речовин і зворотне виділення їх із жовчю до травного тракту, а також часткова нейтралізація. Дія токсичних речовин залежить від їхнього фізичного стану. Так, наприклад, сполуки тривалентного арсену отруйніші, ніж п’ятивалентного.

Засоби індивідуального захисту органів дихання поділяються на: протипилові маски-респиратори; протигазові респіратори (від пилу і газу); протигази (що фільтрують і ізолюють). Засоби індивідуального захисту тіла застосовують спеціальні костюми, халати в кислотно-, полум'я-, ядохімзахисному виконаннях. Для захисту рук застосовують спеціальні рукавиці, гідрофобні або гідрофильні мазі. Для захисту голови - спеціальні каски. Засоби індивідуального захисту очей використовуються спеціальні окуляри, скафандри, особисті захисні щитки. Застосування прогресивних технологій виробництва (замкнутий цикл, автоматизація, комплексна механізація, дистанційне управління, безперервність процесів виробництва, автоматизований контроль процесів і операцій), яка виключає контакт людини із шкідливими речовинами; застосування спеціальних систем з уловлювання і утилізації шкідливих речовин, очищення від шкідливих речовин технологічних викидів, нейтралізацію відходів виробництва, промивальних і стічних вод і т.д.

12 Інформаційна безпека, нові види небезпек

Під інформаційною безпекою розуміється здатність держави, суспільства, соціальної групи, особистості зберегти з певною імовірністю достатні і захищені інформаційні ресурси та інформаційні потоки для підтримки своєї життєдіяльності і життєздатності, стійкого функціонування і розвитку, протистояти інформаційним небезпекам і загрозам, негативним інформаційним впливам на індивідуальну і суспільну свідомість і психіку людей, а також на комп’ютерні мережі та інші технічні джерела інформації, виробляти особисті і групові навички та уміння безпечної поведінки, підтримувати постійну готовність до адекватних заходів у інформаційному протистоянні, ким би воно не було нав’язане. Розрізняють внутрішні та зовнішні джерела інформаційної небезпеки.

Під внутрішніми джерелами розуміють відсутність історичного, політичного та соціального досвіду життя у правовій державі, що торкається процесу практичної реалізації конституційних прав та свобод громадян, в тому числі в інформаційній сфері. Е. Макаренко та В. Кирик вважають внутрішнім джерелом інформаційної небезпеки посилення організованої злочинності та збільшення кількості комп’ютерних злочинів, зниження рівня освіченості громадян, що суттєво ускладнює підготовку трудових ресурсів для використання новітніх технологій, в тому числі інформаційних. Недостатня координація діяльності вищого державного керівництва, органів влади та військових формувань в реалізації єдиної державної політики забезпечення національної безпеки теж можна вважати таким джерелом. До цього слід додати і відставання України від розвинутих країн за рівнем інформатизації органів державної влади, юридично-фінансової сфери, промисловості та побуту громадян.

До зовнішніх джерел належать діяльність іноземних політичних, військових, економічних та розвідувальних структур в інформаційній сфері; політика домінування деяких країн в інформаційній сфері; діяльність міжнародних терористичних груп; розробка концепцій інформаційних війн будь-якими структурами; культурна експансія у відношенні до конкретної країни. З урахуванням майбутнього розвитку інформатизації, проникнення інформаційних технологій у найважливіші сфери життя суспільства необхідно передбачити перехід від принципу ґарантування безпеки інформації до принципу інформаційної безпеки.

Із зростанням науково-технічного прогресу буде зростати і важливість питання інформаційної безпеки громадянина, суспільства, держави. Тобто інформація стала чинником, який може призвести до значних технологічних аварій, військових конфліктів та поразок у них, дезорганізувати державне управління, фінансову систему, роботу наукових центрів, і чим вищий рівень інтелектуалізації та інформатизації суспільства, тим потрібнішою стає надійна інформаційна безпека, оскільки реалізація інтересів, людей та держав все більше здійснюється за допомогою інформатизації. Враховуючи той факт, що під впливом інформаційних атак може цілеспрямовано змінюватися світогляд та мораль як окремих осіб, так і суспільства в цілому, нав’язуються чужі інтереси, мотиви, спосіб життя, на перший план випливає аналіз сутності та форм проявів сучасних методів скритого агресивного впливу, вияву дій, що мають цілеспрямований агресивний характер і які протирічать інтересам національної безпеки, вироблення механізмів протидії їм у всіх напрямах.

.