Питання 1

1. Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки або Ризик — атрибут прийняття рішення у ситуації невизначеності.

Теорія ризику представляє собою розділ теорії ймовірностей, присвячений прийняттю рішень в умовах імовірнісної невизначеності. В основі даної теорії лежать поняття ризику, міри та ціни ризику, відносини індивідуума до ризику.

Аналіз ризику - основа для вирішення проблем безпеки населення і навколишнього середовища.

Питання 2. Індивідуальний ризик характеризує реалізацію небезпеки певного виду діяльності для конкретного індивідуума. Колективний ризик - це травмування чи загибель двох і більше осіб від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Питання 3. Для кращого розуміння сутності ризиків треба дослідити їх класифікацію на основі істотних класифікаційних ознак.

Ризики можна поділити за критеріями сфери суспільних відносин:

- економічні;

- соціальні;

- політичні (пов’язані з протиправними діями, з точки зору норм міжнародного права, із заходами або акціями урядів іноземних держав по відношенню до суверенної держави або її громадян);

- військові.

За обсягом економічних суб’єктів ризики можна виділити:

- індивідуальні;

- універсальні.

Щодо природи виникнення ризики поділяються на:

- об’єктивні (виражають шкідливий вплив не контролюючих сил природи та інших випадковостей на об’єкт страхування, а також не залежать від волі та свідомості людини.);

- суб’єктивні (засновані на запереченні або ігноруванні об’єктивного підходу до дійсності, та пов’язані з недостатнім пізнанням навколишнього світу в об’єктивній реальності і залежать від волі та свідомості людини.).

За ступенем правомірності ризики бувають:

- виправданні (правомірні);

- невиправдані .

За характером ризики розрізняють на:

- статичні;

- динамічні.

За сферою виникнення ризики поділяють на:

- зовнішні;

- внутрішні.

За масштабом ризики бувають:

- локальні;

- галузеві;

- регіональні;

- національні;

- міжнародні.

За видами підприємництва ризики поділяються на:

- виробничі;

- фінансові;

- комерційні;

- юридичні;

- інвестиційні;

- інноваційні;

- страхові;

- технічні (виявляються у формі аварій через раптовий вихід з ладу машин або зброї у технології виробництва і мають універсальний характер, прийняття їх на страхування пов’язане з певними проблемами);

- маркетингові;

- транспортні (поділяються на КАСКО (пов’язанні з страхуванням самих транспортних засобів) та КАРГО (виникають при страхуванні вантажу який перевозиться));

- спеціальні (супутні перевезенню особливо цінних вантажів і можуть бути включені в обсяг відповідальності страховика).

За джерелом виникнення ризики бувають пов’язанні з:

- інформаційним забезпеченням;

- господарською діяльністю;

- непередбаченістю поведінки партнерів.

За організаційним середовищем ризики виникають:

- організаційні;

- економічні;

- моральні.

За джерелом небезпеки ризики відносять до:

- персональних (нещасний випадок, хвороба, смерть);

- кримінальних (пов’язані з цілеспрямованим впливом на людину в процесі присвоєння матеріальних благ);

- непереборні сили природи (пожежі, погодні умови, землетруси, повені).

В зарубіжній практиці широко застосовується класифікація ризиків за якою вони розділяються на:

- матеріальні (може бути виміряний у вартісному виразі) та нематеріальні;

- чисті (передбачають, або не сприятливий результат, або той стан який спостерігався до події, що мала місце) та спекулятивні (передбачають можливість виграшу і не приймаються на страхування);

- фундаментальні (виникають з причин які непідвладні, ані окремій людині, ані групі людей, але суттєво на них впливають) та специфічні (пов’язані з окремими особами та цілком придатні для страхування).

За можливістю страхування ризики поділяють на ті:

- що страхуються (складають обсяг страхової відповідальності страховика);

- що не страхуються.

Питання 4. За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.( Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебу­ває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків. )