Функції міждержавних організацій

Міжнародні міждержавні організації виконують певні функції, тобто сукупність дій і процесів діяльності, спрямованих на здійснення завдань організації. Основною функцією будь-якої міждержавної організації є пошук та виявлення сфери спільних інтересів країн-членів, а також досягнення їхньої згоди щодо спільних завдань і дій. Крім того, кожна МО виконує певні спеціальні функції — регулювальну, оперативну, контрольну, інформативну, консультативну, які саме і розкривають її сутність, форми її роботи, особливості діяльності та пріоритетні завдання.

Регулювальна функція — встановлення для держав, МО або їхнього персоналу певних стандартів, норм, правил поведінки, які мають морально-політичне чи юридичне значення.

Оперативна функція — це реалізація персоналом організації за допомогою засобів, якими вона володіє, прийнятих рішень виконавчого характеру. Різновидом оперативної функції є контрольна — виявлення фактичного стану справ у сферах діяльності організації і зіставлення з еталонами, які відображені в установчих документах або актах органів самої організації. Стосовно країн-членів організації контрольна функція може здійснюватись двома способами: 1) збір та опрацювання інформації («м’який» міжнародний контроль); 2) інспекція на місці.

Інформаційна функція пов’язана з наданням членам організації обумовленої раніше інформації у вигляді статистичних зведень, коментарів, тематичних або галузевих оглядів, щорічних звітів та ін. Збір, пере опрацювання, систематизація, збереження і надання інформації є однією з найважливіших сфер діяльності будь-якої організації.

Консультативна функція передбачає створення механізму надання членам організації консультативних послуг з питань діяльності організації (наприклад, система щорічних, спеціальних та періодичних консультацій МВФ).

У реалізації регулювальної та контрольної функцій безпосередню участь беруть держави — члени МО, а в реалізації оперативної — сама МО.

Названі вище функції міжнародних міждержавних організацій взаємозалежні і взаємопов’язані. Вони повинні здійснюватися в суворій відповідності із статутними принципами діяльності організації, а також компетенцією її структурних підрозділів.

Порядок утворення міждержавних організацій

Міжнародна міждержавна організація створюється на основі узгодженого волевиявлення держав, зафіксованого або в міжнародному договорі (угоді), або в рішенні вже існуючої організації. Процедура створення МО складається з:

1. прийняття установчого документа;

2. формування структури організації;

3. скликання головного органу.

Існування МО найчастіше починається з укладання угоди і прийняття установчого документа, який у різних організаціях має різну назву, наприклад Статут (ООН), Конвенція (ВОІВ) тощо. Як правило, для цього скликається міжнародна конференція, на якій виробляється і приймається текст установчого документа організації. Датою створення організації вважається дата, коли цей документ набрав чинності. Другий спосіб утворення МО, в основу якого покладено прийняття рішення іншої МО, передбачає узгоджене волевиявлення держав через голосування за установчу резолюцію, яка набирає чинності з моменту її прийняття. Цей спосіб використовується ООН, зокрема під час створення автономних організацій із статусом допоміжного органу Генеральної Асамблеї (ЮНКТАД — 1964 р., ПРООН — 1965 р.).

Установчі документи МО визначають їхню компетенцію, тобто об’єкт або сферу діяльності, та повноваження, необхідні для виконання завдань.

Формування структури МО здійснюється спеціально утвореними підготовчими органами на основі окремої міжнародної угоди або додатка до статуту організації, що створюється, або на основі резолюції іншої МО. Ці документи визначають склад підготовчого органу, його компетенцію і функції, які полягають у розробці проектів правил процедури майбутніх органів організації, створенні штаб-квартири, складанні порядку денного для головних органів, підготовці документів і рекомендацій, що стосуються порядку денного, тощо. Саме так створювались ЮНЕСКО, ФАО, МАГАТЕ та інші МО.

Скликання головних органів і початок функціонування завершують процес створення МО.

Держави, що не є членами МО, можуть надсилати своїх спостерігачів для участі в роботі органів організації, якщо це допускається її правилами, і створювати місії постійних спостерігачів.

Припинення існування організації відбувається також шляхом узгодженого волевиявлення держав-членів, яке здійснюється на основі підписання протоколу про розпуск (Варшавський договір — протокол про розпуск від 01.06.91 р., РЕВ — протокол про розформування організації від 28.0691 р.).

Фінансові кошти МО складаються переважно з внесків держав-членів і витрачаються на спільні потреби.

Сукупність органів МО, з якої складається її організаційна структура, створюється на основі установчого документа МО і наділяється відповідною компетенцією, повноваженнями і функціями. Для кожного органу визначається відповідна внутрішня структура, склад, порядок прийняття рішень, в установчих документах визначається його правовий статус.

Міжурядові органи складаються з представників держав-членів, які мають повноваження діяти від імені своїх урядів. Міжпарламентські органи складаються з учасників, які або обираються населенням країн-членів шляхом загальних прямих виборів (Європейський парламент), або призначаються національними парламентами (Парламентська асамблея Ради Європи). Адміністративні органи складаються з посадових осіб, що перебувають на службі в МО і підпорядковані тільки їй. Арбітражні, судові органи і комітети експертів складаються з осіб – спеціалістів, яким надані певні повноваження.