- •Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх хар-ка. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості. Особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •7. Колектив як фактор розвитку особистості. Структура і динаміка розвитку. Учнівського колективу. Теорія колективу а. Макаренка.
- •9. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •10.Виникнення та розвиток ідеї всебічного та гармонійного розвитку особистості в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •11. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •12. Поняття «зміст виховання». Соціокультурна обумовленість еволюції поняття «зміст виховання» в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки.
- •13. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі україни.
- •Загальні закономірності і принципи виховання
- •16. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •17. Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання (за вибором).
- •19. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я. Коменський, а. Дістервег, і. Гербарт, к. Ушинський, б. Грінченко).
- •20. Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання.
- •21. Сутність процесу навчання. Майстерність вчителя в активації пізнавальної діяльності школярів на уроці.
- •22. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •23. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •24. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •25. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •26. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти україни.
- •28. Сучасні підходи до оцінювання знань, умінь і навичок. 12-бальна система оцінювання.
- •29. Поняття «педагогічна технологія». Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •31. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в. Сухомлинського.
- •33. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •34. Основні методи пед. Взаємодії методи пед. Взаємодії в діяльності а. Макаренка.
- •35. Педагогічна спостережливість та увага в діяльності вчителя. Основні властивості уваги та способи її активації в процесі навчання.
- •36. Поняття педагогічного спілкування., його особливості, функції та види. Стилі пед. Спілкування.
- •37. Конфліктні ситуації у пед. Процесі. Шляхи, умови і засоби розв'язання конфліктних ситуацій.
- •38. Діяльність вчителя як творчий процес. Методи активації творчої діяльності учнів.
- •39. Основні цілі, завдання, принципи та форми взаємодії школи та сім`ї. Майстерність вчителя у роботі з батьками. Макаренко та Сухомлинський про роботу з батьками.
- •40. Укр. Пед. Думка к. 19 – поч. 20 ст. (б., Грінченко, с. Русова, х.Алчевська)
33. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника. Культура і техніка мовлення. Складові культури мовлення: 1. Граматична правильність. 2. Лексичне багатство. 3. Виразність, образність. 4. Логічність, доступність. 5. Чистота. Техніка мовлення: гучність голосу; багатство інтонації: вірно вибрана сила голосу; чітка дикція; необхідний темп, ритм, тональність. Слово вчителя, як неодноразово - це інструмент впливу на душу вихованця, який нічим не можна замінити. Мистецтво гуманістичного виховання містить, насамперед, мистецтво вчителя звертатись словом до серця учня. Словом вчитель впливає на емоційну сферу школяра. Лише викликавши емоційні відгуки, видозміни у свідомості учня, можна надати педагогічному впливу гуманістичного спрямування. Слово вчителя пробуджує в малої дитини, потім у підлітка, юнака, дівчини почуття людини – глибоке переживання того, що поруч з учителем людина зі своїми радощами й печалями, інтересами й потребами. Тонкість внутрішнього людського світу, благородство морально-емоційних стосунків не можна утверджувати без високої культури словесного виховання. Учитель є джерелом словесної творчості, майстром переконливого слова. Він своїм словом надихає дитину. В.Сухомлинський писав, що за найбільшу творчу знахідку він вважав ту мить, коли дитина сказала своє слово, тому що в цю мить вона піднялась на одну сходинку людської культури. Не можна допустити, щоб дитина на самому початку свого шляху втратила віру в себе. Вплив слова на психіку дитини повинен бути наче легкий дотик. В атмосфері сердечності, доброзичливості у дітей виростає бажання стати кращими, у зв’язку з внутрішньою потребою відчувати повагу вчителя і оточуючих. У статтях В.О.Сухомлинського знаходимо взірці образного, точного, емоційного слова про “живу мову” вчителя: “В руках вихователя слово такий же могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця. Як без скрипки нема музики, без фарби і пензля – живопису..., так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки”. Основні педагогічні функції мовлення вчителя: забезпечення повноцінної презентації (передачі) знань; забезпечення ефективної навчальної діяльності школярів;забезпечення продуктивних взаємовідносин між учителем та учнями. Особливості усного педагогічного мовлення як одного з видів мовлення публічного: адресний характер мовлення вчителя (воно звернене до учнів); зміст такого мовлення приймається учнями з двох каналів – звукового (через слово, інтонацію) та візуального (через міміку, жести, рухи вчителя); імпровізаційний характер усного педагогічного мовлення.