4. Структурно-смислова модель теми.

Структурно-смислову модель теми будують в наступній послідовності. На першому етапі аналізуються взаємозв’язки між виділеними дидактичними одиницями змісту навчального матеріалу теми і будується вихідний граф цих одиниць. [12, c.6]

ДО-1

ДО-3

ДО-2

ДО-4

ДО-5

Рисунок 1.6 Структурно-смислова модель теми

4. Дозування навчального матеріалу.

Розподіл всього змісту навчального матеріалу на окремі лекційні заняття можливий лише при умові визначення орієнтовного часу необхідного  на засвоєння всіх дидактичних одиниць. [12, c. 8]

Час, необхідний для засвоєння п-ої дидактичної одиниці оцінюємо за формулою:

Тдоі = Тіmin (Кн Ка Кзн), (1.11)

де Тіmin   - мінімальний час, необхідний для ознайомлення з дидактичною одиницею (визначається шляхом хронометражу часу причитування вголос змісту дидактичної одиниці); Кн – коефіцієнт, який враховує новизну дидактичної одиниці (для нової дидактичної одиниці Кн=1, для частково-відомої – 0,5, для відомої – 0,25); Ка – коефіцієнт, який враховує рівень абстракції навчального матеріалу дидактичної одиниці (для 1-го рівня абстракції Ка=1, для 2-го рівня – 2, для 3-го рівня  -  3, для 4-го рівня  - 4); Кзн – коефіцієнт врахування необхідного рівня сформованості знань з дидактичної одиниці (Кзн=1 – для ознайомчо-орієнтованого рівня, Кзн=2 – для понятійно-аналітичного рівня, Кзн=3 – для продуктивно-синтетичного рівня). [12, c.8-9]

                Розрахунок необхідного часу для засвоєння  теми виконуємо в табличній формі.

Таблиця 1.2 — Розрахунок часу на вивчення модуля

№ ДО	Значення коефіцієнтів				Тдоіmin		Тдоі		Треальне
	Кн	Ка	Кзн						Тіауд		Тісрс
ДО1	1	1	1		1		1		1		-
ДО2	1	1	1		1,25		1,25		1,25		-
ДО3	1	2	2		2,17		8,68		7		1,68
ДО4	1	2	2		1,63		6,52		5,5		1,02
ДО5	1	2	2		2,2		8,8		7,8		1
Всього				8,25		26,25		22,55		3,7

2. Система засобів контролю засвоєння теми «шестеренчастий диференціал»

1. Психолого-педагогічні аспекти контролю навчального матеріалу

Одним з найважливіших структурних елементів процесу навчання є діагностика результатів професійного навчання. Перевірка та контроль знань і умінь на кожному уроці повинні бути в центрі уваги викладача і майстра виробничого навчання. Структурна схема процесу навчання показує, що перевірка та контроль завершують процес навчання, будучи дуже важливим блоком (рис. 2.1). [5, c.117]

Діагностика результатів навчання забезпечує зворотний зв'язок, який дозволяє не тільки виявити рівень сформованості професійних знань і умінь учнів, а й отримати інформацію про позитивні і негативні сторони методики професійного навчання. Викладач може переоцінити розумовий розвиток своїх учнів і ставити перед ними завищені цілі, недооцінити труднощі окремих тем змісту програми і вибрати методи і форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які не сприяють досягненню планованого рівня знань і умінь. [5, c. 117]

Рисунок 2.1 — Структура процесу навчання

Для учнів початкової професійної освіти перевірка знань і умінь є джерелом емоційних переживань. Учень задоволений, коли всі завдання контрольної роботи або практичного заняття виконані, і щиро радіє, коли оцінка викладача збігається з самооцінкою. І, навпаки, засмучується, а іноді втрачає інтерес до навчання, якщо перевірка знань і умінь не дає очікуваних результатів. Тому важливе значення набувають методичні завдання, які стоять перед викладачем і майстром виробничого навчання. Методичні завдання розробляються на основі ряду функцій. [5, c. 118]

У теорії професійного навчання (дидактиці) виділені наступні функції діагностики знань і вмінь:

• контролююча — полягає у виявленні рівня сформованих знань, умінь і навичок учнів, передбачених програмою;

• навчальна — полягає у вдосконаленні знань і умінь в процесі перевірки, розвитку мислення і пам'яті учнів;

• виховує — реалізується при формуванні в учнів відповідальності, розуміння важливості працьовитості, дисципліни праці в процесі навчання. [5, c. 118]

Кожна з перелічених вище функцій конкретизується в методичних завданнях, які вирішує викладач або майстер виробничого навчання. [5, c. 119]

Залежно від того, який обсяг вивченого матеріалу охоплює перевірка в процесі вивчення курсу, розрізняють такі види перевірки:

• поточну, супроводжуючу повсякденну навчально-пізнавальну діяльність учнів на кожному уроці;

• тематичну, що охоплює систему уроків з певної теми програми;

• періодичну, що відноситься до змісту матеріалу, вивченого в певний період навчання (півріччя, курс);

• заключну (підсумкову), що охоплює весь матеріал навчального предмета. [5, c. 119]

В основу такої класифікації покладені дві ознаки: розподіл навчального матеріалу на теми та організаційне поділ навчального часу на періоди навчання. [5, c. 119]

За охопленням учнів в одноразове акті перевірки розрізняють:

• індивідуальну перевірку (беруть участь викладач і учень);

• групову (охоплюється частина учнів групи);

• фронтальну (беруть участь всі учні). [5, c. 119]

Методи усної перевірки знань і умінь

Головне достоїнство усної форми перевірки знань і умінь - безпосередній контакт між учнем і викладачем. Такий контакт дає широкі можливості для вивчення індивідуальних особливостей учнів, коригування їх знань, навчання логічно грамотної побудови відповідей, правильному застосуванню технічної термінології. [5, c. 119]

У той же час викладач відчуває ряд методичних труднощів, які пов'язані:

• з відбором змісту і постановкою питань;

• втратою уваги всієї групи при відповіді одного учня;

• браком часу для опитування всіх учнів на уроці. [5, c. 119]

Тому до проведення усного опитування викладач повинен ретельно готуватися, заздалегідь сформулювати питання, визначити вимоги до відповідей учнів. Не можна забувати, що функції діагностики знань, умінь і навичок (контролююча, навчальна, що виховує) будуть виконані, якщо учень повністю розкриє свої знання. Для цього необхідно чітко формулювати питання, робити це в невимушеній атмосфері взаємної довіри, домагатися точної відповіді на поставлене запитання. [5, c. 119]

На уроках вивчення технічних дисциплін усна перевірка знань здійснюється у вигляді фронтальної та індивідуальної перевірки. [5, c. 120]

При фронтальній усній перевірці за короткий час перевіряються знання учнів всієї групи з певної теми. Фронтальну усну перевірку проводить викладач або майстер виробничого навчання для з'ясування готовності групи до вивчення нового матеріалу, визначення рівня сформований понять, виконання домашнього завдання, поетапного засвоєння навчального матеріалу. [5, c. 120]

При фронтальній усній перевірці викладач звертається з питанням до всієї групи, але запитує одного учня. Якими мають бути питання? Виходити необхідно із змісту теми та мети перевірки: за короткий час визначити стан групи в цілому, тобто опитати велику частину групи. Це можливо, коли питання не вимагають для обмірковування тривалого часу і припускають коротку відповідь. В процесі фронтальної перевірки викладач може виявити знання законів техніки, принципу дії та конструкції технічного пристрою, математичного опису параметрів технічного об'єкта або системи і режимів роботи, одиниць вимірювання фізичних величин. [5, c. 120]

При фронтальній перевірці перед викладачем стоять наступні методичні завдання:

• встановлення факту знання або незнання навчального матеріалу;

• перевірка розуміння навчального матеріалу;

• з'ясування причин нерозуміння;

• усунення причин нерозуміння учнями сутності формованих технічних понять. [5, c. 120]

Однією з вимог є ретельне обдумування питань фронтальної перевірки. Чи зможе учень відповісти на це питання? Чому питання може викликати утруднення? Які при цьому слід задати уточнюючі питання, щоб ліквідувати нерозуміння? [5, c. 120]

Таким чином, на стадії розробки структурно-логічної системи навчального матеріалу викладач обмірковує групу питань, необхідних для засвоєння і усвідомлення даного матеріалу учнями. Проілюструємо сказане на прикладі проведення фронтальної перевірки засвоєння закону Ома для ланцюга змінного струму, яка містить ємнісний опір. Виходячи з логіки викладу навчального матеріалу і вимог програми для перевірки знань учнів доцільно поставити такі питання і завдання. [5, c. 120]

1. Сформулюйте закон Ома для ланцюга змінного струму, яка містить ємнісний опір.

2. Запишіть математичний вираз закону.

3. Від яких параметрів ланцюга залежить сила струму?

4. Чи залежить сила струму від частоти живлення електричного кола?

5. Як залежить сила струму в колі від ємності конденсатора?

6. Напруга живлячої генератора збільшилася в 4 рази, ємнісний опір залишилося колишнім, чи зміниться сила струму?

7. Як зміниться сила струму ланцюга? [5, c. 121]

Викладач використовує різні прийоми фіксації відповідей учнів. Деякі викладачі відзначають їх в зошитах. У навчальному посібнику для вчителів фізики розглядається наступний прийом. Розділити аркуш паперу, наклеєний на картон, на три частини, кожна з яких відповідає ряду столів у кабінеті. Позначити на аркуші столи і написати ініціали учнів. В процесі фронтальної перевірки викладач олівцем робить позначки про якість відповіді, наприклад: «+» - відповідь повна, «±» - відповідь неточна, «-» - відповідь неправильна. На підставі цих поміток ставиться оцінка в журналі. Дуже важливо, щоб учні знали, за що і яку оцінку поставив викладач в журнал. З цією метою необхідно підводити підсумки опитування. [5, c. 121]

Викладач в процесі підведення підсумків звертає увагу учнів на ті питання, у відповідях на які були допущені помилки. Закономірне питання: скільки питань необхідно задати учням, щоб поставити оцінку? Не слід поспішати оцінювати одна відповідь учня. У цьому випадку велика ймовірність випадковості. Педагогічна практика показує, що оцінювати доцільно відповіді на три питання, причому враховувати правильний, неправильний і неточний відповіді. Звернувши увагу на прогалини в знаннях, викладач повинен повернутися до демонстраційного експерименту або загострити увагу учнів на конспекті з даного матеріалу і звернутися до таблиць, де представлені значення параметрів, виміряні в ході досвіду, і т.д. [5, c. 121]

Письмова перевірка професійних знань і умінь

Письмова перевірка отримала широке поширення на уроках теоретичного навчання завдяки своїм перевагам. [5, c. 124]

По-перше, письмова перевірка дозволяє за короткий час перевірити знання великого числа учнів одночасно. По-друге, результати розглянутого виду перевірки дають можливість педагогу аналізувати розвиток учнів, виявляти помилки, а отже, об'єктивно оцінювати достоїнства і недоліки застосовуваної методики. По-третє, письмова перевірка дозволяє виявити знання, вміння на I-IV рівнях. [5, c. 124]

Як і будь-який інший метод, письмова перевірка має недоліки. Головний недолік полягає в тому, що відсутній безпосередній контакт між викладачем і учнем, в результаті викладачеві важче спостерігати за логікою відповіді учня. Викладачеві доводиться витрачати велику кількість часу для перевірки робіт учнів. [5, c. 124]

Однією з форм письмової перевірки є технічний диктант. Технічні диктанти дають можливість підготувати учнів до засвоєння нового матеріалу, вирішення завдань, провести узагальнення вивченого і т.д. За формою технічний диктант представляє перелік питань, які диктує викладач учням і на які вони відразу не повинні писати відповідь. На технічні диктанти доцільно виносити питання, відповіді на які вимагають приблизно однакового і невеликого за тривалістю проміжку часу від всіх учнів, незалежно від рівня знань предмета. Диктанти повинні зняти частину навантаження з інших форм перевірки знань. [5, c. 124]

Перелік питань, які доцільно виносити на електротехнічний диктант:

• літерне позначення фізичних величин;

• визначення фізичних величин, одиниць виміру;

• формулювання законів, математичне вираження залежності між параметрами технічних об'єктів;

• графічне представлення зв'язку між параметрами технічних об'єктів і т.д.;

• призначення вимірювальних приладів, опис правил роботи з ними. [5, c. 124]

Наведемо приклад електротехнічного диктанту по темі «Електричні кола змінного струму»:

«Катетами трикутника напруг на ... напруга, а напруга джерела є ... Ємнісне опір обернено пропорційно ... Чим більше ємність конденсатора, тим його опір ..., чим менше частота струму, тим опір місткості ...». [5, c. 124]

Розглянемо технологію проведення технічного диктанту. До початку вивчення необхідно позначити питання, знання яких доцільно перевірити у кожного учня у формі диктанту, продумати, скільки диктантів буде проведено при вивченні даної теми, встановити тривалість кожного диктанту, скласти його текст. [5, c. 125]

Методика проведення технічних диктантів нескладна. Питання учням, як правило, диктує викладач або використовується магнітофонний запис, час відповіді строго регламентується (1 хвилина), число варіантів - один або два. Практика проведення фізичних диктантів у середній школі показує, що питання диктанту досить повторити два рази. Почувши запитання вперше, учні усвідомлюють його суть, повторення питання дає можливість уточнити його. Перевага використання аудіозаписи полягає в тому, що викладач отримує можливість спостерігати за роботою всієї групи, цим збільшується об'єктивність оцінки; крім того, можна неодноразово застосовувати одну й ту ж запис. Доцільно навчити учнів прийомів розрахунку своєї оцінки за диктант. Якщо питання диктанту рівноцінні, їх можна оцінювати частками бала, наприклад 0,5, якщо диктант складається з десяти питань. Після диктанту можна дати учням правильні відповіді, а потім попросити розрахувати оцінку і повідомити, хто і які оцінки отримав за диктант. [5, c. 125]

Контрольні роботи з теоретичних дисциплін проводяться з метою визначення вмінь учнів застосувати отримані знання до вирішення завдань певного типу. Зміст контрольних робіт становлять завдання текстові, експериментальні. [5, c. 125]

Контрольні роботи - обов'язкова та систематична форма перевірки та обліку знань і вмінь учнів. Їх слід проводити за основними темами технічних предметів. Для об'єктивного отримання результатів контрольної роботи необхідно повідомити учням типи завдань, що виносяться на неї, норми оцінок. Ця психологічна підготовка учнів до роботи підвищує їх відповідальність за результати, привчає їх до планування своєї діяльності. Одним з питань, яке вирішує викладач при підготовці до контрольної роботи, є кількість варіантів. У практиці використовуються 2, 4, 6, 8 і більше варіантів контрольної роботи. Однак велика кількість варіантів призводить до збільшення витрат часу на їх складання, при цьому потрібно підібрати багато варіантів однакової складності. Перераховані труднощі об'єктивні, але їх необхідно подолати. Яке ж кількість варіантів можна вважати оптимальним? На наш погляд, у перші роки роботи можна обмежитися двома - чотирма варіантами. У міру того як викладач напрацьовує методичний матеріал, число варіантів збільшується. З накопиченням досвіду можливе проведення «рівневої» контрольної роботи. «Рівнева» контрольна робота дає учням можливість вибору того варіанту, у виконанні якого він впевнений. У цьому випадку викладач одночасно пропонує три тексти контрольної роботи по темі, роз'яснюючи, що повне і правильне виконання кожної забезпечує отримання оцінок 3, 4, 5. [5, c. 126]

Використання «рівневої» контрольної роботи буде успішним, якщо в процесі оволодіння методикою вирішення завдань ставити учнів перед вибором завдання. При іншою методикою учням вказується час, необхідний для виконання завдання, або вказується труднощі завдання в балах. При такій організації самостійної роботи учні зможуть проконтролювати себе. Пропонуємо подумати над таким питанням: як вчинити, якщо учні вибрали більш легкий варіант, виконали його і у них залишився час? [5, c. 126]

Розглянемо елементи методики підготовки контрольної роботи.

1. Важливо визначити мету контрольної роботи. Контрольна робота може бути спрямована на виявлення рівня сформованості умінь щодо вирішення завдань певного типу. У цьому випадку вона буває короткочасною. Контрольна робота проводиться після вивчення великої теми або розділу, тоді перевіряється система умінь за розрахунком задач декількох типів.

2. Число завдань у контрольній роботі залежить від вимог програми, цілі якої ставить викладач. Не слід у контрольну роботу включати теоретичне питання. Він вимагає багато часу на обдумування і відповідь. Відповісти на теоретичний питання учні часто не можуть, тому що письмова мова у них погано розвинена. Рекомендується в контрольну роботу включати 3 - 4 завдання.

3. Контрольна робота може бути комплексною, спрямованої на перевірку знань з фізики, загальногалузевим і спеціальних предметів. У цьому випадку її зміст обговорюється з викладачем зазначених дисциплін та оцінка виставляється за кожен елемент знань.

4. Зміст контрольної роботи має бути різноманітним. Це означає, що контрольна робота повинна включати завдання на розрахунок параметрів технічних об'єктів, завдання на графічне побудова (наприклад, на побудову векторних діаграм), експериментальну задачу (фрагмент лабораторної роботи тощо). [5, c. 126]

До неписьмові формі контролю технічних знань відносяться реферати, які використовуються для узагальнення знань, знайомства з історією науки. Підвести підсумки роботи учнів над рефератом можна на спеціальному семінарі або на уроці. [5, c. 127]